Суперечка з чоловіком

Наразі немає з ким поділитись. Поділюся з вами.
Декілька днів тому чоловік підняв руку на дитину. Вийшла неприємна ситуація і він потаскав та вдарив доньку. Її вини в тій ситуації я вважаю що немає. Та хоча б і була це не привід підіймати руку. Через це в нас з ним вийшов скандал. Ми були в батьків. Я сказала, що з ним розлучуся через це. На наступний день ми поїхали додому (ввечері вже було пізно). Я попросила його відвезти нас додому, а потім може вертатися.
Він привіз та вже не поїхав до батьків. Попросив вибачення. Я наче б йому і вибачила, але ці декілька днів він робить з себе жертву. Коли приходила до нього полежати, то починав єхидничать. Колко про мене доньці говорив, піддівав. Сьогодні Різдво. Я приготувалася. Знову робить вигляд, що ображений. Виводить на суперечки. Що, мовляв, я стаю лише на бік доньки, а він сам. Хоча це не так. У нього дуже складний характер, людина принципова. Думає, що лише його правильне рішення. Я по своїй натурі по характеру дуже м´яка. Це знає і він і донька.
До цієї ситуації з підняттям рук за декілька днів була інша. Ми випадково розбудили його з донькою, дивлячись відео про космос про чорні діри. Він взбісився і забрав дитячий телефон (хоча дивились на моєму). Донька підліток, почала просити віддати телефон, плакала. Але він сказав раз так, то і не віддам його. Плакала просила. Він збісився і також потаскав її. Ми його простили. Мене попросила донька. Наближався Новий рік і я не хотіла псувати свято...
Десь з середини листопада чи з початку грудня він почав проявляти свою агресію. Наче пелена застилає очі і наче бєлочка хватає. Нічого в ті моменти неможна зробити.
Чи якась психічна хвороба.
Зараз мені просто противно на нього. Повечеряли в тишині. Випили соку в бокалах за Різдво.
Цілими вихідними він лише лежить в телефоні, а зараз як спілкується то тільки колкими фразами та єхидством.
Прошу поради. Не знаю навіть як в душі його простити. Мене батьки ніколи не били. Для мене це дико і приймати я це не збираюся.
Я ще й працюю на нього. В останній місяць він і на роботі може кричати на мене, доводити до сліз.
З понеділка буду шукати роботу. Та дико, що мені відповідати - чому хочете змінити роботу? Бо чоловік псих, я ж не скажу такого.
Поділитись немає з ким. Для всіх ми гарна сім´я. Виносити бруд з сім´ї напоказ не хочу. Тому під анонімом. Чоловік і я люди неп´ющі взагалі. Бо наче ситуація в треш алкоголіків розборки.
Мені дуже погано. В душі все перевертається. Він зараз робить вид наче я винувата у всьому.
Батьки його били в дитинстві, тому їх реакція сварка "з дурної голови"(тобто моєї дурної голови). Я не можу себе пересилити і робити вид наче все добре і веселитись, він почне нудні розмови що типу ти неправа, чому стала на сторону дитини,я такий бідний нещасний, мене образили...
Що можете порадити?