Скучаю за своим мужем.

Каникулы были аж 5 дней

Самый опасный город, из него бежать нужно в первую очередь, куда там Бахмуту…

Серьезно, вот мне ехать три дня, и кучу$ потратить, это очень просто, ага.

Ну тут либо скучаю, либо жлоблюсь. Главное хоть перед собой не лицемерить.

Я усиленно учу немецкий. Ребенок тоже. Буду подтверждать дипломы.
Я не считаю, что в Киеве безопасно. Но, это мое личное мнение. Мне страшно возвращаться

И я с вами. Весной рвану наверное))). Мы 15 лет вместе всегда.

От чесно, важко підтримувати тих, хто має вибір і скиглить
Реально шкода лише тих, хто вже точно не зустрінеться((
Або хто кожного дня під обстрілами…

Мы 19
Никогда так надолго не расставались

В Киеве сейчас вовсе не безопасно

Здається, Ви до мов не дуже здібні. Приміром, українську не засвоїли на високому рівні, щоб вільно спілкуватися.
Думаєте, німецька легша?

В Киеве сейчас вовсе не безопасно

Приміром

У Вас проблеми з українською? Незнайоме слово?

Наприклад. До прикладу. Скажімо.
Приміром

Синоніми, ні, не чули? Це нормальне українське слово, якщо у Вас якісь особисті конотації з ним - це тільки Ваші проблеми. Уявіть, його ще Нечуй-Левицький вживав, про пізніших класиків не бачу сенсу згадувати.

От ви з дитиною сидите в Німеччині заради чого? Ви реально знаєте мову вже досить непогано, щоб за кілька років підтвердити диплом і працювати там не на низькокваліфікованій роботі? Дитина в тому віці, коли має шанси засвоїти мову так добре, щоб таки потрапити в гімназію, закінчити їх з високими балами та отримати в Німеччині безкоштовно ВО? Чи таки сидимо на шиї в німецьких платників податків, бо лінь працювати в Україні?
У Києві все більш-менш. І без працюючої економіки перемоги не буде. Та й пік геть нарізно жити сім´ї без крайньої необхідності - це шлях в нікуди.
Страждайте далі..
Так, єситуацвї, коли люди почали працювати, контракт не розірвеш так просто. Є діти чи хтось із рідних зі специфічним діагнозом, тому чи в процесі лікування, чи їм не можна таки найменші хвилювання. Є ті, в кого не лишилося дому чи постійні обстріли
А є ’липучки-паразити’. І останні ниють найбільше.

Я на границе с Францией. Прямого автобуса нет. Ещё поездом до Франкфурта нужно ехать

А у вас все сложно. В личном еще долго будет застой.

Підіть вивчіть шлях до України. Різдвяні канікули ви вже просиділи... Якщо справді, сумуєте - шукайте шляхи. І ця поїздка може навіть Вам піти на користь, бо наразі у Вас трохи неадекватне сприйняття Києва. І так у багатьох, хто виїхав на початку. І навіть дороги.

А в Києві всі з запасними, уявляєте?

У Вас інакша ситуація. Дім... дитині категорично не можна хвилюватися. А інвалідність дитині не оформляли? У Вашому випадку і чоловік міг би виїхати. Суто заради того, щоб менше змін в оточенні дитини, вам це важливо

Так це ваша думка, а у мене своя. Я не виїхала заради себе - це точно.

Так, я не виїхала, що ви мені хочете сказати?

Ми також не одразу виїхали + скоро повертаємось, але у мене жодного разу не виникало думки хейтити тих, хто виїхав або залишився. Це чомусь у вас скрізь саме засудження тих, хто виїхав)). Типу звалила - не ний. Може заздрість так проявляється, я хз.

Згодна з вами.
Також, якщо чоловік служить, також немає сенсу повертатись.
А от в ситуації автора в Київ, я б точно повернулася

Яка заздрість? Ви серйозно? Просто смішно, що туга за чоловіком, бо з Німеччини не може приїхати. Хто хоче, їздить постійно. Мої подруги, що виїхали, вже багато разів зустрічалися сім‘ями за будь-яких умов.
Нікого не засуджую і нікому не заздрю. У кожного свій вибір.