З великою ймовірністю, цей наступ буде. Зараз є різні версії, куди вони спрямують своє військо. Київська область, Донецька, Сумська, Харківська. Ви якось готуєтесь, особливо ті, хто живе в цих регіонах? Як собі уявляєте, це буде схоже на те, що було 24 лютого? Велика кількість танків, авіація, озброєні ДРГ в місті? Які в кого думки?
показать весь текст
2
618
0
Ответ дляНамСвоюРобити
Ой, йопть, пам´ятаю Теодориха десь у березні-квітні все чекала входу ’парадних частин’, так і не дочекалася, бідося. 
До речі, куди пропала Теодориха? Квартиру в Турції купила?
4
Ответ дляДаксо
А охота на стиральные машины и унитазы уже закончилась что-ли?
Так за стиралки и унитазы премии не было
1
Завжди коли це читаю, то вспливає питання, чого бвло не зробити цього до 24 лютого?. Якщо всі знали про війну....
6
За несколько дней до этого поста он сказал, что тонко намекнет, когда движ начнется
Может, это оно?
Хз
Может, это оно?
Хз
Ні, то ви просто перекручуєте.
Чи по вашому я маю тікати з Києва, якщо наступ буде на Запоріжжя?
Чи по вашому я маю тікати з Києва, якщо наступ буде на Запоріжжя?
3
Так, вирішили повертатись додому. Ну принаймні як не буде наступу, якщо все знов буде погано будемо знову виїжджати, що робить.
Ми теж, як що що ,то знову поїдемо.10 місяців не були вдома. Чоловік в зсу, хоть іноді зможу бачити.
1
Я вчора прочитала допис Богдана Пастуха, військовий зі Львова
«Думав, що я так надсадно ригаю від контузії, але ні, просто після чергового бойового виходу подивився новини, виявляється у нас все добре і ми майже перемагаємо. У мене на немитих руках кілька діб підряд сиділа кров поранених і двохсотих - вирвані щелепи, пробиті животи, рвані боки, посічені ноги і руки, не говорячи про кульові...
Відморожені пальці ніг, руки, що вже не могли заряджати магазин, пучки не чули патрон. Три доби без сну, на землі, без води - ми гризли лід з обрізаних пляшок. Адреналін дуже сушить. По нам працювало практично все крім фосфору. Б´ють точно, професійно і кваліфіковано, б´ють так, що ти не можеш навіть підповзти до триста і вони просто стікають кров´ю і швидко завмирають. П*дори переорюють артилерією посадки, поля, роблять це методично, планово і зі знанням. Коли скинули з дронів, я бачив, наче в повільному кіно, що в окопі, за 2 метри від мене, вони займаються і вибухають. І я живий, а два молодих парня 21 і 23 хриплять під моїми ногами в по-східному чорній ночі. І ти вже нічого не можеш зробити. Нічого. А перед виїздом ти говорив з ним про щось там, в них була хороша пацаняча бравада, сильний стрижень, я не чув, щоб вони колись на щось нарікали і завжди лізли в саму серцевину... Їм би тільки жити починати... І після відбитої атаки власноруч витягував їх з окопу, поклав і вони лежали з відкинутими головами біля незібраних соняхів, що завмерли з насінням всередині своїх лиць як метафора вбитої потенційності. І голос керівника операції звучав чисто, рівно, без стрибків хвилювання:’ Парні, позицію нужно удержать’. Ти чув його і ставало на серці рівно - хтось там думає про тебе, ти не самотній в цій промерзлій навіки ямі, підтримує артою, коли вже невмоготу. Ти його ніколи не бачив, але після двіжу хотів підійти і познайомитись, і тільки... його рація замовкла - 200. Коли зрізали з нього шолом - втиснута вглиб яма в голові.
Ті, хто говорять про покращення, просто не розуміють що кажуть. Зараз, коли я пишу це під крапельницею, дивлюсь в облуплену стелю імпровізійного госпіталя, саме зараз і зараз і тепер когось тягнуть живого чи вже ні, прихиляються від прильоту, чи до мозоля тиснуть на гашетку кулемета. Зараз! Мені іноді просто хочеться лягти, покласти десь голову і почекати, коли вагнера зайдуть сюди, подивитись як пітушитимуть в темних кутках цих дуболомних оптимістів. Зараз як ніколи слід бути уважним до війська, до його запитів, бо в багатьох втома наклалась на втому і так багато разів, вона вже стала твоєю сестрою, треба сконцентруватися ВИКЛЮЧНО на перемозі, не розслаблятися і пхнути до крайнього. Зараз тут м´ясорубка, і це не метафора, наче 10 раунд боксу, де перемогу забере витривалий, але вся команда має працювати на це. Цим парням не потрібно розповідати про патріотизм і дух нації, бо вони і є втіленням цього, ще й можуть позичити, в кого малувато, їм не треба відчіпного ’тримайтеся’, чи ’молимось за вас’. Треба антидронові пушки, мавіки, машини, всі інструменти, якими можна двохсотити. Цей допис (sic!) не є проханням про допомогу, хочу щоб ви розуміли, що нема перекосу в перемогу, є дике, осатаніле і люте рубалово, де вже ніхто ні на що не зважає, а годує війну жирною смертю.
Vae victis - горе переможеним.
Пам´ятайте це!!!»
«Думав, що я так надсадно ригаю від контузії, але ні, просто після чергового бойового виходу подивився новини, виявляється у нас все добре і ми майже перемагаємо. У мене на немитих руках кілька діб підряд сиділа кров поранених і двохсотих - вирвані щелепи, пробиті животи, рвані боки, посічені ноги і руки, не говорячи про кульові...
Відморожені пальці ніг, руки, що вже не могли заряджати магазин, пучки не чули патрон. Три доби без сну, на землі, без води - ми гризли лід з обрізаних пляшок. Адреналін дуже сушить. По нам працювало практично все крім фосфору. Б´ють точно, професійно і кваліфіковано, б´ють так, що ти не можеш навіть підповзти до триста і вони просто стікають кров´ю і швидко завмирають. П*дори переорюють артилерією посадки, поля, роблять це методично, планово і зі знанням. Коли скинули з дронів, я бачив, наче в повільному кіно, що в окопі, за 2 метри від мене, вони займаються і вибухають. І я живий, а два молодих парня 21 і 23 хриплять під моїми ногами в по-східному чорній ночі. І ти вже нічого не можеш зробити. Нічого. А перед виїздом ти говорив з ним про щось там, в них була хороша пацаняча бравада, сильний стрижень, я не чув, щоб вони колись на щось нарікали і завжди лізли в саму серцевину... Їм би тільки жити починати... І після відбитої атаки власноруч витягував їх з окопу, поклав і вони лежали з відкинутими головами біля незібраних соняхів, що завмерли з насінням всередині своїх лиць як метафора вбитої потенційності. І голос керівника операції звучав чисто, рівно, без стрибків хвилювання:’ Парні, позицію нужно удержать’. Ти чув його і ставало на серці рівно - хтось там думає про тебе, ти не самотній в цій промерзлій навіки ямі, підтримує артою, коли вже невмоготу. Ти його ніколи не бачив, але після двіжу хотів підійти і познайомитись, і тільки... його рація замовкла - 200. Коли зрізали з нього шолом - втиснута вглиб яма в голові.
Ті, хто говорять про покращення, просто не розуміють що кажуть. Зараз, коли я пишу це під крапельницею, дивлюсь в облуплену стелю імпровізійного госпіталя, саме зараз і зараз і тепер когось тягнуть живого чи вже ні, прихиляються від прильоту, чи до мозоля тиснуть на гашетку кулемета. Зараз! Мені іноді просто хочеться лягти, покласти десь голову і почекати, коли вагнера зайдуть сюди, подивитись як пітушитимуть в темних кутках цих дуболомних оптимістів. Зараз як ніколи слід бути уважним до війська, до його запитів, бо в багатьох втома наклалась на втому і так багато разів, вона вже стала твоєю сестрою, треба сконцентруватися ВИКЛЮЧНО на перемозі, не розслаблятися і пхнути до крайнього. Зараз тут м´ясорубка, і це не метафора, наче 10 раунд боксу, де перемогу забере витривалий, але вся команда має працювати на це. Цим парням не потрібно розповідати про патріотизм і дух нації, бо вони і є втіленням цього, ще й можуть позичити, в кого малувато, їм не треба відчіпного ’тримайтеся’, чи ’молимось за вас’. Треба антидронові пушки, мавіки, машини, всі інструменти, якими можна двохсотити. Цей допис (sic!) не є проханням про допомогу, хочу щоб ви розуміли, що нема перекосу в перемогу, є дике, осатаніле і люте рубалово, де вже ніхто ні на що не зважає, а годує війну жирною смертю.
Vae victis - горе переможеним.
Пам´ятайте це!!!»
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу