А у вас була своя кімната в дитинстві?

Я не вважала моє дитинство найкращим , але деякі моменти просто заховала куди подалі. І переконала, що в мене було норм дитинство.
А тут почала працювати з психотерапевтом і.... Ні, вона не налаштовує проти батьків. Навпаки, йдемо до того, щоб я дійсно їх прийняла, пробачила і налагодила стосунки.
В мене не те, що не було кімнати. В мене не було мого місця. Я коли це зрозуміла, моя внутрішня дитина волала від нерозуміння: а навіщо взагалі було мене народжувати? Ні, в мене батьки не маргінали якісь. Це начитані, освідченні люди. В селі майже інтелігенція. Папі навіть пропонували посаду голови сільради.
Жили в будинку з дідусем, бабусею і прабабусею. Я постійно спала то з бабусею, то з дідусем. Потім в залі. Але потрібно було встигнути постелити поки дідусь не прийшов дивитися телевізор. Бо потім до нього що говори, що ні- він мене ігнорував. В до народження молодшої сестри - не спускав мене з рук, розповідав мені казки. Потім мене неначе не стало. Коли приїжджали гості ( тітки, двоюрідні брати і сестра) то мені ще доводилося шукати де лягти.
При цьому я вчилася на відмінно, закінчила школу з золотою медаллю. З хлопцями не гуляла. Хоча мамі постійно розповідали , що я заграю з старшими хлопцями. І вона сварила мене " гуляща". В дійсності я боялася вийти з класу, бо деякі старшокласники мене зажимали в куток. А я сама не могла відбитися і від вчителів допомоги не було. Ну хіба розповісти мамі яка я ....гуляща.
Я довго це все ховала в собі. Робила вигляд, що нормальні відносини з батьками, що я доросла , самодостатня жінка. А по факту піймала себе на тому, що в середині я десь застрягла в тому часі і верещу від образи і нерозуміння. Декілька разів пробувала пройти практики зцілення внутрішньої дитини. А я не можу зайти в дім. Або заходжу , а там пусто. Просто все чорне.

Навіщо я це все пишу? Не знаю. Так хочеться комусь сказати. Батькам немає сенсу. Намагалася декілька разів поговорити. " Невдячна, гуляща, погана донька". Але при цьому " чому ж ти так далеко від нас заїхала і ми ж тебе вже півтора року не бачили". Бо мені не так боляче тільки по телефону і на другому континенті від вас