Женщины 40+, кто не реализовал себя, как личность

Мы с Купянска, выехали за границу во время войны, когда ему 17 было, в никуда, можно сказать. Теперь он решил строить самостоятельно жизнь в чужой стране. Мне остаётся только принять и поддержать...

Яка різниця ким ви їх вважаєте?. Хіба це добре коли людина не знає чого хоче? Чи все таки краще коли знає, отримує задоволення від життя?

писец.... следите за тем ,что думаете. особенно ,когда в стране война((

)) а вам обязательно нужно придумать гадости про других что бы в своих глазах казаться лучше? Это очень заметно, что так?. Мне не нужно Круче телефон и машину, мне нужно удобно, комфортно и да симпатично. Вот смотрите вы не зная человека уже все придумали, в спортзале я получаю Удовольствие, как вы от пения птичек, а у меня т птички , и спортзал, как бы вам так намекнуть что ваш образ мысли и ваши ’удовольствия ’ это Ваши личные тараканы, не нужно придумывать за других от чего у них кайф, лично у меня Кайф отбежать 5 км, не для Улучшения, а в кайф. Я так понимаю у вас много свободного время, займитесь что ли чтением , может поймёте что мир Разнообразный и перестанете шаблонами мыслить

Ким працюєте?

У вас таке прагнення образити інших, що складається враження що або ви насправді не досягатор, а сама собі придумали, бо з якихось причин мусили робити що робили, або досягли не того чого насправді прагнули. Люди які задовольняють свої потреби значно добріші і задоволені життям.

Вы большая молодец!

Ееммм... До чого цей ваш коментар? Ми тут ділимося СВОЇМИ історіями, своїм досвідом, чи не так?

Дуже приторно, аж хочеться попити води)))

ну як же ви захистили кандидатську, а не розумієте, що ваше ’Чому це? ...Це ж іще молодість!’ і такі типу прості для 38 років кроки доступні не кожному..Бож у всіх у 38 так звана молодість як ви написали!

’Чому це? Я в 37 захистила кандидатську дисертацію, а в 38 народила другу дитину. Бо ще відчувала себе нереалізованою як мама. Це ж іще молодість, дівчата!’

Я вам на прикладі просто вашого ’я собі подумала шо шось не реалізувалась у материнстві і по першому бажанні народила собі’ показую, що статистика у 38 показує у 2р меншу спроможність взагалі протягом року народити ніж у 30 навіть.
І це просто один аспект. І кидати у пику ваше ’всі можуть народити собі у 40 по бажанню, дисертацію захистити, квартиру купити ітд’ - і це все у наш час - якось не тойво...

Пийте, смачного!
Це моє життя, і я його живу так, як вважаю за потрібне!
Я ціную кожен день! Мені ще маленьку піднімати, я маю бути в тонусі, маленькій дитині мати рохля не потрібна)
А взагалі, що то за вік - 40 років?
У багатьох життя в цьому віці тільки починається!
Тут більшість пишуть, ніби їм не 40, а 70…
Людина сама керує своїм життям!

Совершенству нет предела.
И не поздно поменять то , что еще можно изменить. Человеку свойственно быть неудовлетворенным. Редко человек долго может наслаждаться какими-то успехами.
Если где-то дела пошли в гору, то ощущаешь неудовлетворенность в другой сфере.
Мне 40 лет. В карьере состоялась, но не чистолюбива и в начальство не рвалась. Ребенок только один, а хотелось двоих.
Муж второй , квартира своя.

Слухайте, це просто ВАС зачепило. Бо якісь У ВАС із цим проблеми. Але не у всіх так. Люди і в 43 народжують. Ніде про це не говорити, бо ВАС тригерить воно?
От якось це не тойво.
І так, я написала підбадьорюючий коментар, а не щоб когось образити.

:))))канєшно))
нашлі крайню)
це вже мене тригерить виявляється)
Я вам просто кажу(як кандидату наук) - подивіться статистику і потім підбадьорюйте!

І я вам це просто як приклад дала - що не все залежить від нас і як би ми собі не називали 40 років другою молодістю чи які назви для себе не вигадували - це все просто назви. Просто приклад з вашого лозунгу про молодість і як у вас просто і по бажанню тільки. А не мене тригерить)

І не всі жінки мають щасливий шлюб, не всі мають відсутність зайвої ваги, не всі мають однаковий інтелектуальний рівень, не всі мають генетично довгий поза статистикою фертильний вік, та і взагалі не всі мають однаковий рівень здоров´я і темпераменту.

Тому у нас і говорять про те шо ’Люди і в 43 народжують’. Як вважаєте -чому не кажуть ’Люди і в 30 народжують’?
Напевне тому, що >40 - це поодинокі винятки, що випадають зі статистики, що після 40р - 50% вагітностей, якщо наступають(що теж дуже малоймовірно), то перериваються у 1 триместрі або мають хромосомні аномалії. Тому про них і кажуть. Як про ’собачку говорящую’ )))

Потому мне всегда странно слышать, когда кто-то пидбадьорюе тем, что в принципе может быть дано природой, Богом итд...Возможность родить детей по первому желанию, уровень интеллекта, другие природные данные...
Потому да - все в 40 рожаем детей и пишем диссертацию! Это же так пидбадьорюе, что кто-то смог!)

Супер! Вы все верно написали! Для того, чтобы у женщины что-то сложилось она ОБЯЗАНА БЫТЬ В РЕСуРСЕ (иметь батарейку, чтобы ее энергии хватило на успех), а для этого женщина обязана быть:
- довольной
- счастливой! (а без безопасности это не бывает!)
иначе все ресурсы уходят на выживание, на окружающих, на терпение, умалчивание и проблемы.. Увы и да! И тогда ты всех вокруг сделала счастливыми, а сама в яме... Меня в детстве зомбировали лозунгом ’ты обязана всех сделать счастливыми, а о себе будешь думать потом, а если не хватит времени на себя - так и будет’ я бунтовала, но все равно выпили все.. потому что проблемы сыпались и сыпались валом, жила как зомби решая/спасая/выручая и уйти не могла - там был вопрос здоровья/жизни.. а сейчас все кто у кого шоколад мне выдали ’а ты ничего хорошего не сделала для нас’ ой как хорошо. ну на том спасибо. Я душевная, все равно через ’трупы’ не переступила бы, живу с чистой совестью и ни о чем не жалею, совершенно, потому что НИ одной возможности в жизни не пропустила, но шансов было мало... все должности были мимо... предлагали руководящие, но ’а зачем тебе деньги’, а потом спустя годы, когда у людей развалилось все, мне звонили ’мы ошибались, тебя нельзя было упускать и надо было не жлобиться’ ну, то ваши проблемы... только ваши. Все надо уметь ценить вовремя. Увы. Думаю, что при задатках, способностях и рвении есть люди которых просто жизнь проверяет на прочность и выносливость и на это уходит жизнь... потому что оглянувшись, понимаешь, что все сделала наилучшим образом, по совести и разуму, без глупости и упущений, все делала вдумчиво/разумно/взвешенно... просто никто не поддержал, не понял, не помог сохранить силы... увы.