Это всех невыехавших так раздражают выехавшие? Откуда столько злости?

И это тоже.
Если оставшиеся и испытывают ненависть, то только к виновникам «торжества», к тем, кто ракеты запускает и поддерживает сие действо. Остальные - в очередь.

Собралась кучка тех, кто очень щедро обесценивает уехавших, смешно читать.

Купянск, Бахмут, Мариуполь, Херсон и т.д. Это по вашему тоже естественный отбор? им тоже не возвращаться?

Ну то ви д написали що я не вмію розмовляти українською мовою? Чи то були не ви?

У меня таких знакомых нет. А, не, есть один, не успел выехать до закрытия границ. Остальные даже из Киева не выезжали после 24-го. Мы все вместе дружно бои под Киевом здесь и пересидели. Никто никуда не собирался и не собирается

Перечитайте повідомлення,і буде вам щастя))) А розішлете двом друзям- ще й грошей мішок

100%. И вот это - как мы скучаем...но вот ракеты. А по факту - Германия, Ирландия и выплаты.

Ви вже не раз написали що діалог продовжувати не плануєте. Може досить?

Дуже велика кількість переселенців або не можуть знайти собі роботу,а бо зарплатня така,що й на аренду не вистачає.В мене подруга переселенка сидить зараз на західній з двома першокласниками.На роботу вийти не може,бо дітей ні з ким залишити,та й роботи в її містечку важко знайти.Ось кому краще від того,що вона там сидить?Дякувати добрим людям,що дали кімнатку в гуртожитку,але ж за неї треба платити.Закордон сама також не наважується.І невідомо що краще-там сидіти чи в чужій країні.Та користі для країни від неї точно немає.І таких дуже багато.

Можно было и не уезжать и жить в пределах Украины. Я всего лишилась и жилья тоже. С линии фронта приехали в прифронтовое Запорожье. Живем на выплаты ВПО, мужа нет.

Слухайте, це всього лиш форум, не сприймайте так серйозно. Просто ті, хто обезцінює почуття тих, кому не дуже зараз солодко закордоном є, і які виїхали з певних особистих різних причин, має отримати таку ж відповідь. Адже немає ніякого героїзму в тому, щоб залишитись у себе вдома, і немає його у тих то поїхав.
Набридли ці теми про знецінення

Простите,вам хватает выплат ВПО на аренду жилья,еду ,лекарства ,одежду?У нас была с собой одежда только та,которая на нас.Покупать пришлось всё-от нижнего белья до курток и сапог.

Знаете как сказали одни знакомые - не выехали только нищеброды, а вернулись лохи. Сами сидят в Германии. На выплатах. Это слова мужчин их. Которые выехали по проплаченным справочкам.

В том то и дело, что эти деньги только на съем((( Еда с кредитки. На этом все траты. Ничего другого не покупаем.

У всех по разному.Я в апреле встречала две семьи из Мариуполя в Болгарии.Они вообще практически не выходили из комнат,они не могли ни с кем разговаривать.Может и лучше,что выехали и там легче будет прийти в себя.

У вас один осуждения. Откуда такая злоба? В про выплаты из какого опыта? Про мужей? Вы поймите, то что в вас самих то вы и видете вокруг

Ок,с кредитки?Чем погашать планируете и в чём ваша польза для страны?В кредитах?Что заставляет вас сейчас сидеть в стране в кредит?Кому от этого легче?

338птицаворона 

57 минут назад

’Не думайте, що ви повернетесь колись в Україну і вам забудуть, що ви просиділи в ситному спокійному закордоні, поки ваша країна стікала кровʼю’.
ВОТ ЭТОТ ПОСТ В ТОПОВОЙ ТЕМЕ ВООБЩЕ ОГОНЬ!А вы еще говорите,что это выехавшие ненавидят оставшихся.

Тут цього не розуміють, міряють по собі. Бо їх житло ціле і живуть вони в свому вигаданому світі

Завтра скажу свому чоловіку, айтишніку з зарплатнею до війни 5 тисяч$, а зараз поки що військослужбовцю,так як скоро звільнення у нього, що він ’’нищеброд’’. Ще і їхати не хоче і я теж, хоча зможемо троє дітей вже у нас А потім люди ображаються, що до них погано ставляться. А за своїми словами не слідкують зовсім

Отож бо й воно, виїхали з більш-менш безпечних місць і ниють, як їм там тяжко. Я не про всіх (розумію, що ступінь тривожності у всіх різний) а про тих, які реально не розуміють, що тошнотять тим кому ще гірше. Нам всім важко але ті хто на своїй території (за моїм спостереженням) не ниють, а працюють і чекають перемогу з дня на день💪🏼

Розумієте, ті хто залишився вдома роблять вклад в перемогу в принципі, навіть якщо вони просто ведуть свій звичайний спосіб життя.
Прості приклади - класний керівник моєї старшої дитини залишилась, і просто як тут ’яжемамки’ пишуть ’не схотіла виходити з зони комфорту’. Але їй і не довелось би виходити, вона відмінно знає англійську і німецьку, і тому у неї в тій самій Німеччині все було б ок. І вона та такі як вона забезпечують навчання нашим дітям. І такі як я мають змогу бути тут, в Україні, раз навчання дітям забезпечене. І тому моє підприємство працює. А воно відноситься до критично важливих, його функціонування потрібне в тому числі і для фронту. От так утворюється ланцюг тилу.
Я якийсь час була закордоном. Коли повернулась, у мене перші дні були такі дивні відчуття до кожної нашої людини, яку я зустрічала в своїх побутових справах - касирів в магазинах, лікарів і т.ін...
Врдночас сором за ту безтурботну Європу, з якої я повернулась. І благодарність за те, що я можу повернутись сюди, в свій дім, і жити тут життям нормальним наскільки це можливо завдяки їм всім.

Вы знаете, я вроде выехавшая. И вроде за сторис, бо я в них работаю. Но уже даже меня стали бесить наши и именно вот этим контрастом. То завалы, то посмотрите какие у нас апартаменты - когда люди в подвалах...
Бытовые моменты не бесят. Ну пошли люди в парк - так и в Украине ходят в парк. Ногти, кофе - не бесят. Бытовые, рабочие моменты не бесят. Но вот когда с утра - посмотрите, как уничтожают мою Украину, а с вечера - посмотрите какое у нас крутое приобретение, или как мы круто устроились - это уже даже меня достало... Хотя мы тоже очень неплохо устроились, и приобретения тоже есть. Но, блин, реально не на часи это постить.... Купишь что-то дороже хлеба и уже думаешь - а может зря, может, задонатить лучше было? ((((((

В волонтерстве. Ищу усиленно работу.
За чужой счет не могу жить.

Блин, ну все по-разному видят будущее детей. Так всегда было. Для кого-то вообще если дите в Гарвард с рождения не записал - все, мать-волкам отдать.
Да, я тоже увозила ребенка, и для меня это было критически важно, я не могла остаться и ехала именно ради ребенка. Но я понимаю, что это - мои личные тараканы, моя фобия и моя мания - все ради ребенка. Это не есть нормально, но уж как есть, так есть. И никто не должен быть таким, как я. Что не отменяет моей мотивации - ради детей.

Последнее предложение перечитайте а потом первое и так несколько раз )))

Здесь тоже делают свечки, вяжут носки и передают тепловизоры. Старлинки тоже. Генераторы.

спасательницы детей-бесят ибо они считают оставшихся самоубийцами и только они астоящие матери.искательницы европейского и канадского счастья, хаящие Украину-бесят. подруга из Марика, которая выбралась с трудом 7.03, сейчас в Ирландии -не бесит совсем и соответсвенно все, кто оказался в такой же ситуации- не бесят. даже те кто пересиживают войну ради выплат-не бесят
и света мне хватает, интернета, работы,денег тоже,и не завидуйте, как говорят беженки здесь на сайте)

Вы знаете, я такая же. Для меня отпуск - проклятие. Люблю море, ненавижу чужие страны и выход из зоны комфорта.
Но переезд лучше отпуска. И тут реально не так страшно. И даже ребенку уже через какое-то время легче. Хуже всего подростки переносят, но тоже в целом адаптируются.