Хто живе в Америці, Канаді, іншому континеті

Привезла з собою і тварин теж

Повага, багато хто нам - в Україні залишив. Від армії відкупились і поїхали на всі 4 сторони, а ми маєм забезпечувати і доглядати...

Маму забрала з собою

Я з лютого не могла виїхати через те, що батьки вже слабі і тварини. Як тільки з’явилася змога вивезла, але як згадаю цей шлях і муки то здригаюся

Нормальные люди выезжают семьями. Ущербные думают только о своей заднице и родители для них - отработанный биологический материал. Для этого придумывается куча обидок и претензий в стиле ’ моя мать токс и вампир’. После этого со спокойной совестью задвигают родителей под диван, как старый тапок, и едут.

Мої батьки працюючи, з кар´єрами, бізнесом. Не бачать свого життя в Канаді. Згодні лише приїздити у відпустку до мене. Або зустрічатись десь у Європі на спільному відпочинку. Світ дуже маленький насправді - до чого тут ці заламування рук про покинули і т.д.? Спокійно всі їздять туди-сюди. Мені менше доби доїхати до дому.

Не всегда.
Сестра двоюродная сначала уехала в Польшу, потом в Канаду.
Мама в Украине, папа умер от Ковида.
Маме 69, болеет.
В Польшу к сестре ездила на месяц и вернулась обратно. Больше никуда не хочет.

В принципе вопрос о ее переезде и не стоял. Ей село дороже, хочется быть дома.
Если что - есть я, мой папа на подхвате.

Все взрослые, у каждого своя жизни и свой выбор.

У нас вот соседи, пожилая пара ,умерла в течении года,как дети уехали. Сначала женщина,а сейчас мужчина. И не болели так сильно вроде. Просто перестали общаться,виходить на улицу.

Если есть деньги - хорошо.
Моя сестра уехала и я понимаю, что ни она к нам, ни мы или ее мама к ней не полетим - очень дорого. Видеосвязь только.

Не розписуйтесь за усіх.
Це виключно ваше бачення, яке ви екстраполюєте на інших.
Я та, що лишилась в Україні, вже в другому поколінні.
Тобто, багато років тому в США переїхала моя сестра, залишивши тут маму і мене, а тепер в США переїхала і моя донька, залишивши тут своїх батьків.
І не вважаю себе покинутою, а свою дитину ’ущербною’. Ми усі дорослі люди, усі робимо вибір, як вважаєм за потрібне.
Залишитись в Україні - наш вибір. Ми не речі, щоб нас ’вивозили’, ми вибираєм своє життя самі.
Тож припиніть нав´язувати людям відчуття провини, бо токс і вампір тут тільки ви.

Не думаю, що фінансово можливо зустрітися чаше ніж раз на рік

Це хороший стимул почати заробляти, особливо вашій сестрі в новій країні, як то кажуть ,,карти до рук,, - світ побачити, додому злітати. Плюс, багато хто поїхав, але через кілька років повернуться. А потім ще кудись поїдуть. Світ дуже змінився і став набагато меншим, ніж навіть 20 років тому - люди постійно переїзжають. І тільки на Порадниці такі настрої, наче на дворі 15 сторіччя і всі відпливли з Колумбом в один кінець

З США в Париж і назад можна квитки на літак за 700-800 доларів купити, ще пару сотень щоб в Україну доїхати. Тисячу долларів в США навіть студент за пару тижнів заробить, працюючи неповний день. В чому проблема зустрічатись частіше, а не раз на рік?

Інколи є певні обставини,коли більше не заробиш.
Мій чоловік військовий, з війною можливість ще підробити, як робив до війни, - пропала. Весь час роботі, вдень і вночі. Хоча він в тилу.
Я і так в моїх обставинах стрибнула вище голови. Та й вік як би не хотілось - обмежує. А ще здоров´я і діти.

Сестра теж не скоро зможе заробляти - меншій пару місяців. Старша важко хвора, не смертельно, але на все життя.
Працювати може лише чоловік, але він просто електрик. Ще й мову не знає, вчить.

Ну а мама вже у віці і з ’пакетом’ хвороб. Де вона що заробить?

Тому в нашому випадку я розумію, що побачитись хіба що наші діти зможуть. Ну і онлайн зв´язок. Очно ми не бачились вже майже два роки.

Окей. А якщо батьки не хочуть категорично виїжджати? Діти мають біля них сидіти?

Як мінімум 2 рази. Але чесно, зараз прохідний двір, то тато з дружиною, то мама, то сестра, то друзі, то кума. Всі поотримували КУАЕТ візи і шарахаються хто місяць побути, хто всіє ріднею імігрувати планує через мою квартиру По Європі лоукостом, плече Лондон -Галіфакс з ручною поклажою недороге. Ближче до літа візьму відпустку і вже я полечу до них в Україну

Сестра купувала білети на днях.
Вона, менша донька, ще малявка пару місяців і кіт.
З двома пересадками заплатила 9 тис злотих (80 тис грн) з Варшави (вони там жили). Це найдешевші білети. Ще дешевше через Британію, але потрібна віза.

А якщо нас четверо з України - то це 100 + тис. Це знову ж таки найдешевші. Ну і пересадок більше.
Це якщо не враховувати війну і можливість виїзду.

Навряд чи ми зможемо навіть раз полетіти.

Якщо людина одна і заробіток гарний - то так. Але не так багато таких людей.

Родители не хотят переезжать.
В планах оформить им тур визу, чтобы могли приезжать в гости.

Я их не могла уговорить на зиму в Польшу переехать. Брат живет там много лет, уже гражданство есть. А вы про другой континент.

Родителей тоже вывезла, всеми правдами и неправдами, не хотели выезжать, сейчас рады даже, они из Запорожья

Проблема не в деньгах, а во времени, чтоб нормально джет лаг перенести надо минимум месяц, а это отпуск раз в году, и хочется еще куда-то съездить особенно имея возможности

Я щось не зрозуміла. А батьки то якась річ щоб їх забирали?
Моя донька зараз живе на іншому континенті.
І з цієї теми я дізналась що вона мала нас забрати.
Я в шоці!
Її життя то її життя.
А наше то наше.

Скажите,она там нашла работу?и сколько денег было чтоб уехать в в Канаду?Сын с другом хотят ( по 22/23 года), но пока война и ехать наобум как то не понимаю.

Як це вам? Привезли вам до дому? В мене бабуся в Україні. Взяла двох біженок до дому які доглядають її.
Їм так взаємо вигідно. Тато сам себе обходить.

О мої такі.Вони ні коли своєї дачі та котів не покинуть.Свого городика з картоплею.Тут народилися тут і сконаємо.І це в Миколаєві,де було дуже гаряче.
Я їх на р
колінах в березні благала,взяти дітей моїх і поїхати до родичів( мій брат рідний,їх син живе вже 15- то років в Європі,мами рідна сестра,мої двоюрідні брати та сестри).Вони навіть слухати не захотіли.

Ну може вам років 45, то це вже інше питання

Не у всех родители как чемодан, взял и поехал. Некоторые родители отдельные личности со своим мнением, желанием и жизнью. Друзьям, родственниками, работой, домом, хозяйством.
Лично я никуда не уезжала, но вокруг вижу массу примеров, когда родители живут своей жизнью и просто не собираются никуда выезжать. Тем более в Амер ку - Канаду, просто не хотят.
И множество семей и вне войны жили на разных континентах с родителями, это всегда было и будет.
Поэтому противно, когда так огульно обвиняют всех подряд.
Тем более и в одном городе не все общаются с родителями.

Виходить, що так. У всьому світі батьки то окремі дорослі, які самі приймають рішення щодо свого життя. І тільки у нас до 18-20 років діти - річ, а потім навпаки, яку взяли, спакували і забрали.

Скажите, а как вы все оставляли жильё? Просто закрыли на ключ и уехали?

Сестра не нашла. У нее ребенку пару месяцев
Но узнала.
Она медсестра. Ей сказали, что нужно учиться, чтобы подтвердить квалификацию, но в это время можно работать в госпитале тех персоналом. Т.е. работать и учиться одновременно.

Муж и старшая дочка уехали раньше, в январе. Напишу то, что знаю с ее слов, может здесь девочки подкорректируют.
Ехали почти без денег - они у нас такие, авантюристы.
В аэропорту им оформили разрешение на работу и учебу и что-то вроде мед страховки. Но это не страховка. Выдали подъемные - взрослому 3 или 4 тыс долларов (точно не помню), на ребенка 1,5 тыс. Поселили от красного креста в общежитие бесплатно, но общежитие далеко - поселение маленькое, за 200 км от ближайшего города. Работы там нет, только какой-то рыбный завод небольшой.

Чтобы найти работу нужно жилье официальное с договором. Его они искали месяц. Нашли в Дартмуте (рядом с Галифаксом) за 2 тыс долларов - и это помогали наши, которые там давно живут. Теперь ищет работу. Вернее работа есть, но оформление займет ещё месяц сказали. По 200 долларов оплатили медосмотр для школы и работы, потом эти деньги им вернут.
Во всем помогают наши, но их нужно найти.
За квартиру нужно сразу оплатить два месяца, т.е. они 4 тыс сразу оплатили. Договор на год.
Мебелью и всем остальным помогли соседи и магазины бесплатно - прямо новое привозили - посуда, кровати, постельное и т.д. Мои в шоке были.

В школу взяли без проблем.

Из того, что я поняла - два месяца минимум уходит на поиск жилья, а потом работы. Это время нужно на что-то жить. И где-то жить. Красный крест даёт жилье на 3 дня. Моим повезло и они жили месяц.
Все дорого. И продукты и одежда.
Зять пока неофициально подрабатывает на стройке - рассчитывают каждый день. На еду только хватает скромно.

Эта программа - по которой дают жилье, подъемные, разрешение на работу и медицину - до 31 марта. Продлят ли неизвестно пока. Основное в этом разрешение на работу.