Силиконочка• 21 марта 2023
Что вы делаете когда очень плохо все?
Как не опустить руки когда все плохо? С ноября прошлого года тотальный кошмар, то одно то другое валится , все жду просветления малейшего и нет . Чем вы себя поддерживаете в трудную минуту ?
33
0
И плюс за коментарии 1. Шаг за шагом. Что то маленькое хорошее делать каждый день в нужном направлении
3
Що конкретно кошмар?
Іноді допомагає подивитись зі сторони та зрозуміти, чи своїм шляхом ви рухаєтесь.
Іноді допомагає подивитись зі сторони та зрозуміти, чи своїм шляхом ви рухаєтесь.
3
Из-за войны жизнь ускорилась и все счастья и несчастья несутся кубарем как за несколько лет сразу.
1
Стараюсь больше спать, домашних дел делаю минимум исключительно по необходимости. Сейчас очень тяжело, проблемы на работе, не знаю как выбраться из всего этого.
3
Я сажусь и начинаю себя жалеть. День, не больше. Могу даже всплакнуть. Потом понимаю, что никто, кроме меня ничего не сделает и вперед. Кстати, за год войны таких ,,жалелок,, было штуки две всего, хотя сейчас опа по всем фронтам.
3
А як ви щось робите з паскудним настроєм? От у мене був план. Такий емоційний підйом. Вчора . А ввечері все пішло по хєрам, і немає ніякого бажання щось робити. Хочеться просто лежати і дивитись в стелю. Але вимушена їхати на роботу:( Абсолютна нереалізованість у всіх сферах життя, ще й мабуть криза віку.Здається , що все прой#б@√о
2
Читаю 《Унесенные ветром》. Кстати, время которое описывается во время и после войны, очень похоже описано с нашим. И про людей, которые смогли жить дальше и про тех, кто живет прошлым, типа Эшли.
2
Ответ дляЛастоноша
Не всіх російські ракети вилікували, вперто в наш простір тягнете кацапщину.З-за якої вмирають люди.Наче плюнули
2
Ахматова українка . Якщо вже на те пішло. Гіренко її справжнє прізвище. Я не буду читати лекцію з літератури. Людяність все ж таки вимірюється не національністю, а особистістю. Для загального розвитку раджу почитати її біографію.Але думаю , що ви не будете.
4
З таким мінусом на картці чесно кажучи мало тішить, роботу не люблю, не знаю чим займатись, що до душі.
Вспоминаю, что я взрослый, внутри меня ребенок, которому нужно помочь.
Думаю, что бы я посоветовала близкому человеку, если бы он был в моем положении.
Делаю то, что смогу в этой ситуации, чтобы стало лучше, даже самую мелочь, от этого появляется ощущение уверенности.
Наверняка, у Вас были не лучшие времена и до этого. Справились тогда, справитесь и сейчас.
Думаю, что бы я посоветовала близкому человеку, если бы он был в моем положении.
Делаю то, что смогу в этой ситуации, чтобы стало лучше, даже самую мелочь, от этого появляется ощущение уверенности.
Наверняка, у Вас были не лучшие времена и до этого. Справились тогда, справитесь и сейчас.
2
І таке буває. Відпочити по можливості, помиритись з усіма, якщо з ким вийшов конфлікт через поганий настрій,, поприбирати добре,, мене прибирання просто лікує. Прогулятись, побачити щось гарне
1
Як Булгаков??
Ахма́това А́нна Андрі́ївна (Го́ренко; 11 (23) червня 1889, Одеса, Херсонська губернія — 5 березня 1966, Домодєдово, СРСР) — російська поетеса українського походження, представниця акмеїзму
Давайте самі почитайте
Ахма́това А́нна Андрі́ївна (Го́ренко; 11 (23) червня 1889, Одеса, Херсонська губернія — 5 березня 1966, Домодєдово, СРСР) — російська поетеса українського походження, представниця акмеїзму
Давайте самі почитайте
1
Мова творів - російська.
Прожила на кацапстані.
Сучасники Ахматової переказують її діаметрально протилежні погляди стосовно української мови і літератури.
Так, Лідія Чуковська у своєму мемуарно-біографічному творі «Записки про Анну Ахматову»[ru] наводить такий діалог із поетесою:[8]
Я запитала Анну Андріївну, чи любить вона Шевченка.
— Ні. У мене в Києві було дуже важке життя, і я країну ту не полюбила і мову… «Мамо», «ходімо», — вона скривилася, — не люблю.
Мене обурила ця зневага.
— Але ж Шевченко поет рівня Міцкевича! — сказала я.
Вона не відповіла.
’Гарна українка’
Прожила на кацапстані.
Сучасники Ахматової переказують її діаметрально протилежні погляди стосовно української мови і літератури.
Так, Лідія Чуковська у своєму мемуарно-біографічному творі «Записки про Анну Ахматову»[ru] наводить такий діалог із поетесою:[8]
Я запитала Анну Андріївну, чи любить вона Шевченка.
— Ні. У мене в Києві було дуже важке життя, і я країну ту не полюбила і мову… «Мамо», «ходімо», — вона скривилася, — не люблю.
Мене обурила ця зневага.
— Але ж Шевченко поет рівня Міцкевича! — сказала я.
Вона не відповіла.
’Гарна українка’
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу