Що для вашої родини значить Перемога? Та для вас особисто?

Відтепер без анонімів. З повагою, Адміністрація.

Кордони 91 повернуті, вступ у НАТО

ми з територіями станом на 1991 рік
літаки пасажирські у небі

1991, вступление в НАТО, рашка платит репарации

Ми про перемогу в цій війні? Чи що Ви маєте на увазі?

Я так розумію, що автора ми більше нп побачимо? ))

1991

Крім вище сказаного, нарешті рашка буде знати своє місце

Для меня это поехать нормально, как раньше, на родину в Луганскую область в свой городок, и чувствовать себя там дома, а не в резервации

Чоловік повернеться додому, вся сім‘я буде разом.

Это полная изолляция рашки от всего мира, огромный забор под напряжением, полный контроль их вооружения, что бы все ракеты взрывались при выпуске. Возвращение кацапья со всего мира в свои болота, что бы ни одна рашисткая мразь не могла покинуть свою любимую расию.

Освобожденная от рашенского морока Украина, разоруженная и обнищалая санкциями раша.
Конечно, хотелось бы, чтобы еще и побитая ракетами, чтоб на своей шкуре ощутили свою спецоперацию.
Репарации и восстановление моей страны.
И стена в три метра высотой, а вокруг стены 4 км заминированного поля.

2013 г, но надежды нет

Вихід на кордони 1991 року, демілітаризована зона на кордоні, репарації та міцна армія

Приїхати додому, побачити та обійняти нарешті маму, пройтися вулицями рідного міста.

русня виходить з України повністю. Ми лагодимо мамим дім у прифронтовому місті. Наші родичі повертаються додому в Донецьк, Мелітополь, Пологи. Ми нарешті побачимося з тими хто не виїзжав з окупації і вони зможуть нормально жити без обмежень, маніпуляцій і тиску рашистів. Я покажу дочці Крим. Бо він знов буде нашим, щоб рашисти більше ніколи не прилізли до нас вночі з Криму. А Кримський міст розіб´ємо.
Я твердо вірю, що так буде.

До дому!!!
Засіяти садок, насмажити млинців та, коли буде час та натхнення, дивитися на голодні ігри у раші.
ПС. Я не вірю, що там всередині закінчиться не кров´ю. І не вірю у мир, без повернення територій. Більш того, якщо хтось обмовить то миром, я не повернуся.

Спокойно проехать 350 км по свободной территории Украины в Алчевск, к родителям. И не боятся там сказать ’Слава Украине’. Очень хочу чтоб раша заплатила за всё горе что принесла нам.

Відкриття авіапростору

Чоловік повернеться додому живим і цілим.
Батько буде вдома. Сісти всією родиною за стіл і більше не думати за ту ***ну русню. Не було смертей в нашій країні через війну.

Автор, а почему боитесь писать под своим ником, как анонимов сняли?
Тема то нормальная вполне.

1. Фактична і юридична капітуляція рф.
2. Підписання вимог України щодо репарацій.
3. Демаркування кордонів і не факт, що на 1991 рік, я б схилялалась до 1922+Крим
4. Початок відновлення країни.

Чоловік повернувся додому.

Уйдет страх прилетов
Кто служит, вернутся домой
Перестанут гибнуть люди
Отстроят разрушенное
Откроют границы, полетят самолёты

Тема хорошая получилась. Но ипсо потом начинает грамотно подбрасывать и давить на чувство вины, за то, что кто-то хочет Победы на границах 91 года. рашке нужна передышка.

Відведення військ до кордонів 91 року.
Ізоляція парашки від цивілізованого світу, щоб ніхто ніяких справ з нею не мав.
Вступ України в союз по типу НАТО.
Репарації і відновлення нашої країни.

Значит только то, что люди перестанут гибнуть.
Что некоторые смогут вернуться в родные места. Или хоть в родную страну.

Для мене перемога це - повернення всіх чоловіків з війни, повернення людей до рідних домівок, відчуття безпеки.

Дочка написала, 12 лет ей

Перемога — це... Завжди по-різному.
Може, то дивитись в вікно на феєрверки і ловити крижані сніжинки..? Зачаровано спостерігати, як розсипаються тисячі яскравих зірочок, на мить блимають і зникають. Очі блищать від світла і від сльоз, ти дивишся на новорічні різнобарвні вулиці, покриті снігом і радістю. А на душі теж грають тисячі різних красок, одна живіша іншої: нарешті звук вибуху — то новорічні салюти...
Чи, можливо, перемога — це обійняти свого котика? Це коли душа розсипається, мов сухий лід, на дрібні уламки. Згадай, ти майже забув це відчуття — тримати свого улюбленого пухнастика... Але у серці ти все одно бережеш те слабеньке, але таке неповторне ’мяу’, як вміє робити тільки твій кіт... Бережеш же, так? І знаєш, колись з цим звуком тебе знов зустріне домашня тваринка...
Або перемога — то згортати на узбіччя, стискаючи руль. Це вимикати радіо на іноземній мові, паркуватись десь поза дорогою, і просто беззвучно ридати, дивлячись на минуючі машини. То бачити номера, яких нема в Україні, дивитись на флаг чужої країни. Але знати — скоро все зміниться...
...Перемога буває і в два ранку. В темряві, в холодній кроватці. Буває, що ти прокидаєшся серед ночі, але не від повітряної тривоги. Не знову вибило світло, або влучили в інфраструктуру. До тебе приходять сонні родичі, на обличчях яких читається лише щира радість, і зовсім тихенько промовляють ’ми вільні’.
Перемога — для кожного своє свято, чи не так? Можливо, то відзначати пасху, розмалювати пасхальні яйця, і пару з них ненароком розбити, виронивши від несподіваної новини? А для когось, то бути ще дитиною, не розуміти що відбувається, чому вся сім´я співає національній гімн, але підспівувати...
Для деяких перемога — це тримати автомат, нести на собі важку зброю, і тримати в руці синьо-жовту стрічку. Для деяких перемога — дивитись вверх, в синє небо над собою, стояти поряд з прапором України, і думати: ’ ми перемогли’.

Солодке відчуття помсти родичам ватникам з донецької обл. та Криму. А також можливість повернути будинок в Криму. Але це буде через суд і триватиме мабуть довго. І шансів не багато. Тому матеріальне на другому місті.
Але ще хотілося би дуже, щоб вбивці наших громадян, які залишились живі, отримали покарання, але це вже найскладніше.
Я ніколи в життя не відчувала до інших людей ненависть чи бажання помститися і вчинити комусь шкоду. А зараз просто живу в відчуттям ненависті.