Ответ дляZuska
Дочка написала, 12 лет ей
Перемога — це... Завжди по-різному.
Може, то дивитись в вікно на феєрверки і ловити крижані сніжинки..? Зачаровано спостерігати, як розсипаються тисячі яскравих зірочок, на мить блимають і зникають. Очі блищать від світла і від сльоз, ти дивишся на новорічні різнобарвні вулиці, покриті снігом і радістю. А на душі теж грають тисячі різних красок, одна живіша іншої: нарешті звук вибуху — то новорічні салюти...
Чи, можливо, перемога — це обійняти свого котика? Це коли душа розсипається, мов сухий лід, на дрібні уламки. Згадай, ти майже забув це відчуття — тримати свого улюбленого пухнастика... Але у серці ти все одно бережеш те слабеньке, але таке неповторне ’мяу’, як вміє робити тільки твій кіт... Бережеш же, так? І знаєш, колись з цим звуком тебе знов зустріне домашня тваринка...
Або перемога — то згортати на узбіччя, стискаючи руль. Це вимикати радіо на іноземній мові, паркуватись десь поза дорогою, і просто беззвучно ридати, дивлячись на минуючі машини. То бачити номера, яких нема в Україні, дивитись на флаг чужої країни. Але знати — скоро все зміниться...
...Перемога буває і в два ранку. В темряві, в холодній кроватці. Буває, що ти прокидаєшся серед ночі, але не від повітряної тривоги. Не знову вибило світло, або влучили в інфраструктуру. До тебе приходять сонні родичі, на обличчях яких читається лише щира радість, і зовсім тихенько промовляють ’ми вільні’.
Перемога — для кожного своє свято, чи не так? Можливо, то відзначати пасху, розмалювати пасхальні яйця, і пару з них ненароком розбити, виронивши від несподіваної новини? А для когось, то бути ще дитиною, не розуміти що відбувається, чому вся сім´я співає національній гімн, але підспівувати...
Для деяких перемога — це тримати автомат, нести на собі важку зброю, і тримати в руці синьо-жовту стрічку. Для деяких перемога — дивитись вверх, в синє небо над собою, стояти поряд з прапором України, і думати: ’ ми перемогли’.
1
