Порадьте вірш про кохання українською

Кохайтеся, чорнобриві, та й не з москалями

Андрій Любка Ти прокинешся зранку і скажеш

Так ніхто не кохав

Ще б було класно, якщо вірш від жінки до чоловіка)

Стус, Не любите тебе не можна, например

Если Вы хотите мужчине отправить, напишите сама)

100%

Та ні)
Хочу просто гарно декламувати вірші на камеру)
Підбираю

Тогда Стус, он легко ложится

Не любити тебе – не можна.
Володіти тобою – жаль.
І хвилина діяння кожна
Випромінює нам печаль.
Бути разом… в однім цілунку.
Злить уста і серця свої.
Тільки хвилі нема порятунку…
Плачуть вночі лишень солов’ї…
Ти в хвилину чуттєвої бурі
Не віддайся мені, дивись,
Бачиш вечора крила похмурі?
То над нами вони зійшлись.
Хай нам кажуть: любити можна
Тільки раз. Того разу й жаль,
І щаслива хвилина кожна
Випромінює нам печаль.
Не ховайся в зволоженім зорі,
Бо розгойдані береги
Поглинаючих трансмагорій
Будуть завжди нам дорогі.
Ні! Знайди і в чуттєвих бурях
Не перейдену нами грань,
Щоб не відати днів похмурих,
Щоб не знати про гнів прощань.
Не любити тебе – не можна,
то й любитись з тобою – жаль,
бо хвилина кохання кожна
випромінює нам печаль.

Ну, скажи — хiба не фантастично,
Що у цьому хаосi дорiг
Пiд суворим небом,
Небом вiчним,
Я тебе зустрiв i не зберiг?
Ти i я — це вiчне, як i небо.
Доки мерехтiтимуть свiти,
Будуть Я приходити до Тебе,
I до iнших йтимуть
Гордi Ти.
Як це все буденно!
Як це звично!
Скiльки раз це бачила Земля!
Але ми з тобою...
Ми не вiчнi,
Ми з тобою просто — ти i я...
I тому для мене так трагiчно
Те, що ти чиясь, а не моя.

’Чому являєшся мені у сні’ Франка

Чому являєшся мені у сні - мой любимый стих.

ой, ще пісня є гарна)

Только не в исполнении Козловского, я слышала более современную версию, мне зашла больше.

У Тичини і Максима Рильського, Павличка є гарна любовна лірика, зі школи пам´ятаю Яблука червоні.

Олена Теліга
Вечірня пісня
За вікнами день холоне,
У вікнах – перші вогні…
Замкни у моїх долонях
Ненависть свою і гнів!
Зложи на мої коліна
Каміння жорстоких днів
І срібло свого полину
Мені поклади до ніг.
Щоб легке, розкуте серце
Співало, як вільний птах,
Щоб ти, найміцніший, сперся,
Спочив на моїх устах.
А я поцілунком теплим,
М’яким, мов дитячий сміх,
Згашу полум’яне пекло
В очах і думках твоїх.
Та завтра, коли простори
Проріже перша сурма –
В задимлений, чорний морок
Зберу я тебе сама.
Не візьмеш плачу з собою –
Я плакать буду пізніш!
Тобі ж подарую зброю:
Цілунок гострий, як ніж.
Щоб мав ти в залізнім свисті
Для крику і для мовчань –
Уста рішучі, як вистріл,
Тверді, як лезо меча.

Кохай! Бо час тебе не жде.
Він забирає твої дні і ночі.
Кохай допоки тіло спрагле й молоде.
Бо в старості кохають тільки очі.
:)

***

Добре, добре, знищуй листи,
стирай номери, пали мости,
просто стирай, просто громи,
ми вдосталь мали цієї зими.
Знищуй коди, знищуй замки,
теплі промені серед ріки,
знищуй підозри, знищуй сміх,
довіра сходила на нас усіх,
тому знищуй те, що дісталось тобі,
те, що вигадалося в боротьбі,
те, що втратилося без жалю,
те, що я і дотепер люблю.

Стирай адреси та імена,
ти й далі лишаєшся така одна,
таких як ти важко знайти,
пали ці нікому не потрібні мости,
пали книги, пали словники,
готельні чортові рушники,
постіль зі слідами чорнил,
ошмаття прапорів та вітрил,
знищуй голос, знищуй слова,
ти далі будеш так само жива,
знищуй усе, що створила сама.
Все буде добре. Триває зима.

Забудь кожен із осінніх домів,
забудь усе, що я умів,
забудь усе, що вміла ти,
пали ці обірвані мости,
випалюй сліди поразок і втрат,
раптом захочеш повернутись назад,
раптом згадаєш собі ще раз,
після всіх проклять і образ,
як добре було, як нестерпно було,
як тебе нищило і вело,
як це торкалось твоїх основ,
як просто все це почати знов.

Тому краще знищуй, краще пали,
неважливо хто, неважливо коли,
неважливо навіщо, неважливо з ким.
В тебе попереду ще стільки зим.

Жадан.