Ушла и Пришла• 08 апреля 2023
Понимаю что уже 1000 я тема но...
Предстоят муки выбора: оставить в Украине хорошую работу, новую квартиру с ремонтом, дачу и пробовать начинать все с нуля в Польше или остаться и надеяться на лучшее будущее.Ребенку скоро идти в первый класс и так не хочется жить в все время в страхе.Как бы вы поступили?
показать весь текст
2
235
1
Я думаю у кожного свій досвід. Комусь важко мова, комусь легко, але звісно вільне володіння на бя теми-це роки два. У всіх знайомих через рік діти вільно розмовляють і вчаться. Дорослим важче розмовляти, але теж майже все розуміють. Ну а перспективи більше залежать від навиків, які є у людини. Звісно це не країна прям можливостей, але хтось знаходить себе. Реально всі ці країни сьогодні дають більше нашим громадянам ніж Україна. У двох знайомих батькам зробили операції безкоштовно, за які в Україні були б суттєві гроші. Коррупція це найбільша проблема нашої держави.
Я боюся, що наше рідне ще надовго лишатиметься внизу без розвитку. Молоді, розумній і перспективній, легше, а що робити тим, кому 45+ і роботи нема і освоювати нове запізно, ресурс організма на засвоєння інформації не невичерпний. Або ти не такий успішний і розумний? Залишатися за межею бідності. На жаль, будуть дуже складні післявоєнні часи, як вони були у всі війни.
Це складна життєва ситуація, бажаю , щоб у вас склалося як найкраще чи тут чи там. Діти ще малі, вони можуть змінити свою думку. У куми донька 20 років поїхала в Польщу, сказала ні ногою в Україну. У знайомої страший син казав, що буде в Україні, вона поїхала з меншим до Чехії. 16 років йому, через півроку поїздок до мами у Чехію, змінив свою думку. Буде навчатися в Чехії. Всі різні, кожен повинен слухати внутрішнє я. У багатьох страх як буде там, у мене наприклад, я не ризикова людина, не авантюрна, не пробивна. А хтось їде, змінює країни і йде вперед. І здоров‘я на різному рівні.
1
Ви хочете сказати, що мільйон Українців там на вокзалі живуть чи всі з іноземними мовами? Є різні міста, різні ціни і умови, кому як повезло влаштуватися. Хтось вертається звісно, так з бя країн вертаються люди і з робіт ніби хороших звільняються з різних причин. За кордоном легко не буде, це факт. А в Україні легко?
Ответ дляБроніки для Моніки
Верили в 2-3 недели, а через год поняли что это надолго
Я зрозуміла, що це не 2-3 тижня ще рік тому, але була надія, що не на роки. А зараз надії все менше. Страх майбутнього.
Жителі Харкова, то герої, бо настільки близько Росія і обстріли, які прилітають швидко чи наступ. Але якби всі виїхали, Харків був би вже російським. А люди їдуть додому.
2
Так і є, мене найбільше лякає те, що це може затягнутися на роки і що далі буде ще важче прийняти рішення і вчасно виїхати.
Автор може здавати свою квартиру або продати свою квартиру в Києві і придбати у Польщі, якщо прийме рішення , що Польща її країна.
1
Далі буде ще важче прийняти рішення і виїхати. Але зараз це теж нелегко. А головне чи потрібно? Бо у страха очі великі. У вас перспективна робота, все добре зараз, що буде завтра невідомо. Якщо виїжджати, то можливо краще інша країна.
1
Так вам спробуй скажи) мені кажуть істинні мотиви, бо я не засуджую.
Я сама досить довго була за кордоном. І мені реально було страшно повертатись, дуже. Київ. І тільки після завершення війни я зроблю висновок, чи правильно зробила, що повернулася. Зараз зарано і висновки робити, і ярлики ставити. Але ракетне жахіття з 10 жовтня відобразилось сильно, вигрібаю.
Я сама досить довго була за кордоном. І мені реально було страшно повертатись, дуже. Київ. І тільки після завершення війни я зроблю висновок, чи правильно зробила, що повернулася. Зараз зарано і висновки робити, і ярлики ставити. Але ракетне жахіття з 10 жовтня відобразилось сильно, вигрібаю.
А як відобразилось?Я теж пам´ятаю 10 жовтня, бо ракети свистіли прямо над моїм будинком і стрес був такий, що за мить зібрала всі речі і готова була на край світу втекти
Мне не понравилось что направление ребенку к неврологу дают,но,оно на октябрь,например. Врачи жмут выписывать анализы, отмахиваются общим крови,который до лампочки. Дорогая и некачественная сфера услуг, дорогая аренда,дорого в кафе и при этом невкусно. Но,безопасность на данный момент важнее.
10 жовтня було дійсно страшно і я жалкувала, що повернулася, особливо коли було три доби без світла. Але то вже був не той страх, що в лютому-березні 2022.
Масовані ракетні обстріли були рівно місяць тому. Думаю, що воно накопичили ракет і скоро знову обстріляють. Мені чомусь здається, що дуже скоро.
Чесно, мені 45, але я краще буду щось шукати в Україні, ніж мити підлогу, посуд, жопи закордоном. Звичайно при умові, що збереглося житло, якщо ні, то тоді виьір не великий.
Нема там вже що накопичувати. У Києві - найкраща система ППО чи не у світі. Так, безпекою нехтувати не варто і під час тривоги краще бути в укритті. Але шанс у Києві бути вбитим ракетою = шансу у Польщі потрапити під авто чи цегла на голову.
Ну. От бачите. Ви ж не знаєте, чи це аукнеться згодом. А хтось не захотів таке переживати.
Про себе розповідати не буду, то особисте.
Про себе розповідати не буду, то особисте.
1
Авторе, маю такі ж роздуми як і Ви. От тільки роботи в Києві не має, змінила професію, а зі мною ще пару тисяч бажаючих 
Я жила в Варшаві пів року, дитина ходила в школу. Так, як і всюди є свої приколи у країні, але в цілому мені дуже сподобалось. Багато хто пише, що тільки не Польща, якщо вже їхати то далі. Але ж потрібно реально оцінювати шанси оренди житла в Польщі і скажімо в Нідерландах чи Швеції. Я зараз не про біженство, а про еміграцію.
Я жила в Варшаві пів року, дитина ходила в школу. Так, як і всюди є свої приколи у країні, але в цілому мені дуже сподобалось. Багато хто пише, що тільки не Польща, якщо вже їхати то далі. Але ж потрібно реально оцінювати шанси оренди житла в Польщі і скажімо в Нідерландах чи Швеції. Я зараз не про біженство, а про еміграцію.
Рівень життя низький? Ціни на продукти високі? А вони там без мацковського газу не замерзають?))) Ви ніби політінформацію в школі ФСБ розказуєте))) Роботи дохрена в більшості галузей, але треба знати мову, щось вміти і працювати. Але ж мову вчити западло багатьом і кваліфікації немає. Тому залишається фізична робота. А утримувати таку масу людей що не працюють вони не будуть і ніхто не буде. Працювати потрібно. Хто працює то має кошти і на житло і на продукти і на одяг. А за знання руцкаго язика на рівні нижче середнього 1000 євро вони платити не будуть. І ніхто не буде. Адаптуйся або повертайся. Вони час дали. За даними аналітиків 20% вже адаптувались настільки, що вирішили залишитись.
Я вообще то работаю. И язык учу. На ребенка даже 500+ не получаю, все сама. Так что не надо ляля. Но то как местные пенсионеры роются в продуктах последнего дня срока по скидке минус 50% и как знакомый поляк плачется, что у сестры умер сожитель и теперь у нее пенсия 1200 злотых,а квартиры нет и аренда кавалерки от 1200 без медиа, то и так все понятно об уровне жизни. Причем и он сам на 2х работах, жена его на 3х, потому что двое детей и дом надо содержать.
Явно от высокого уровня жизни на 3х работах женщина пашет, и в секонде платья берет)
Явно от высокого уровня жизни на 3х работах женщина пашет, и в секонде платья берет)
Ну от ви самі написали, що навіть не знаючи мови, ви себе й дитину якось забезпечуєте. Ну а в прикладі вашому ви взяли крайній випадок - пенсіонерка без власного житла. В Україні як може жити пенсіонер без житла з мінімальною пенсією? Звичайно непросто, але повірте, допомогу найближчим часом скасують у всіх країнах і для виживання буде єдиний вихід - працювати.
Я говорю про то, что в стране с высоким уровнем жизни пенсионеры живут достойно. В Польше лучше, чем в Украине, но тоже печально.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу