Чому колишні заробітчани ненавидять біженців?

Автор,я ось заробітчанин,і так мені чимось обідно,що вам все,а нам нічого,не в плані грошей.А в плані спрощення усього.Приймаючи країни,розділили до та після,хоча купі людей повертатися нікуди,але вони не біженці

Тему не читала.
Думаю, что считают беженцев шаровиками, а себя работягами.

Тему не читала.
Думаю, что считают беженцев шаровиками, а себя работягами.

Автор,я ось заробітчанин,і так мені чимось обідно,що вам все,а нам нічого,не в плані грошей.А в плані спрощення усього.Приймаючи країни,розділили до та після,хоча купі людей повертатися нікуди,але вони не біженці

А до себе у вас не виникає питань? Чого вам образливо що люди які втекли від війни отримали щось, чого ви, яка просто переїхала не отримала? Ви ж пишете ’хотіла собі статус оформити’, це статус для тих хто втікає від війни. Ви до цього яким боком?
І цікаво як би вам хотілося. Я так розумію ви хочете щоб українським біженцям не допомагали, бо вам ніхто не допомагав? Чи щоб вас,яка далекоглядно переїхала за три роки до війни, прирівняли з тими що від війни тікали з однією валізою?

Чим,це я щось створюю,мені абсолютно все одно,я в перепалки ні з ким не вступаю,і нікого не ділю.Якщо ,я щось про себе подумала,то біженцям від цього ні холодно,ні жарко.

Так действительно кому-то это было счастье. Поэтому так и относятся к тем, кто воспользовались шарой. У знакомой любовник был в Польше на момент начала войны. Она из города, где войну видели только по телевизору, поехала к нему. Ей и их сыну дали бесплатно жильё, выплаты. Любовник жил с ними, при том, что работает в Польше. Она очень счастлива, потому, что ранее они вместе не жили, просто любовник и совместный ребёнок. И наконец то жили как семья. При том что жена любовника в Украине, не уезжает, так как их сын 18 лет не выездной.
Когда бесплатно жильё отменили, он уехал в Канаду, а она собирается возвращаться в Украину, так как на работу в Польше идти не хочет.

Хоча серед тих, кого я знаю особисто - а це приблизно 70 сімей - є люди, у яких бізнес в Україні, і дуже крутий. Є ті, хто виїхав з чоловіками. Є ті, хто не спромігся вивчити мову на В1, і тепер півроку буде чекати курс повторення, будучи і далі на утриманні.
Є ті, хто в Тафель ходить як на роботу.
Ті, хто в знятій джобцентром квартирі приватну перукарню тримає. Хто так і не навчився звук телефону вимикати в суспільних місцях.
Хто на дітей наплював, і дівчата в 15 років в міні юбках в клубах танцює, а хлопці містом вештаються.
Хто не соромиться замовляти безкоштовний обід, навіть коли уроків 4, а годують після 5.
Люди різні, обставини різні.
Але поваги описані не викликають.

Так, це є основна причина. Не готові до виїзду, до інтеграції, до сприйняття нових правил.
Але ж рік пройшов. І я бачу, як допомога розбещує. Інфантилизм багатьох зашкалює.

И выплаты выплачивают, и гуманитарку постоянно дают, на старой работе дистанционно продолжают работать и здесь у других работу забирают. По итогу живут лучше, чем местные. Почему мы сними должны и работой делиться и с наших налогов содержать?

Те кто за три года переехал на заработки пооставляли свои семьи. И наверное тоже приехали с одним чемоданом. И возможно и дом разрушен, и хотели бы, да некуда возвращаться в Украину или не будет работы в Украине. И работают в черную и нету ПМЖ. И оформиться легально не могут.

Які?

Ви з рф? Це там впевнені, що за мову переслідують в Україні.
Цю лодку вам не розкачати, не намагайтесь.

Я из Киева, какую на фиг лодку? Вы из Польши это строчите? Включите любой канал по тв, откройте любую тему на советчице по языку и прозреете. Моя знакомая ходила на кастинг мастер шеф профессионалы, говорили прямым текстом: по- русски общаться запрещено. Т.е. отбирают для съемок только украиномовных. Год назад такого не было.
В Могилянке запрещено говорить на русском, вообще везде, даже в туалетах на переменках между собой. Тоже впервые сейчас узнали?
Продолжать можно бесконечно.
И все, кто в Украине, это знают.

Я вам соду сказали, що різниця велика.
Ми виїжджали 4 роки тому в Словаччину. Оформлення документів зайняло 3 місяці. 150 з кожного за медичну перевірку. 100 з кожного за виготовлення картки. І відкривають внж за умови робочого контракту та договору в наймання житла мінімум на рік. Хочеш змінити працедавця - спочатку працедавець повинен на уряді праці зробити конкретно для тебе дозвіл, а це займає мінімум 2 місяці, потім ідеш в поліцію і міняєш картку внж і знов платиш гроші. І мало хто мав бажання морочатись з тими документами. Переїхав - знов гроші і поліція. Привезти дітей мені потрібно було мати 7000 е на рахунку, і договір на житло, де б були вписані діти. Інакше дітям не відкриють внж. Зрозуміло, що за нашу родину ні хто рахунки за житло не сплачував. Хотіли піти на курси - ні - вони для людей з англомовних країн. Діти пішли в школу - дали букварі - вивчайте.
Приїхали наші біженці. Документи за 10 хвилин. Ні копійки не коштує. Житло безкоштовно. Мовні курси безкоштовно. Роботу можеш міняти хоч кожен день -ніяких дозволів від уряду праці, що прирівнює до прав місцевих. Так наші нос воротять - в нас діти - ми працювати не можемо. А у мене хто? Кошенята?
Но мене доконало інше. В нашу школу прийшов хлопчик з України. Так мою дитину поставили до нього перекладачем. Хто моїм дітям перекладав? Все самі. А тут замість того щоб вчитися - ПРАЦЮЙ (а я вважаю, що повний день перекладати - то таки праця) та ще й безкоштовно. Пішла до школи. Хочете щоб дитина працювала - оплачуйте як викладачу. Ні - працюйте самі.
А ви кажете нема привелеїв. Є. Якось так образливо стало. То хотіла піти та змінити статус з внж на тимчасовий захист. Але нам тільки рік залишився до пмж.

’Не готові до ... інтеграції, до сприйняття нових правил’
Боже, Боже...

Людина вам чітко написала: ’я не хочу мыть посуду или работать на конвейере’.
А ви все перекрутили на свій лад, пропустивши через призму свого світосприйняття.

Заздрість грає в заробітчан. Хоча це безглуздо и навіть смішно. Деякі хочуть, щоб ті, в кого пошкодженно житло, ЗБД, загинули родичі або діти проходили тіж самі процедури с документами, що і зарбітчани, які ці документи по бажанню оформлювали, щоб краще своє життя налагодити. Це цілком був їх вибір.
А біженці (більшість, деякі дійсно лише скористалися можливостю) поїхали в Європу через зовсім інші обставини, які створили окупанти.
Тому заздрість, що їм трохи легче с деякими моментами - доволі егоістична.

Так-так. А у НЗ Ірпеня викладачка відмовляються читати лекції українською мовою. Ви від цього не «прозріваєте»?

Так и что с этой викладачкою?

Я никуда не выезжала

Я из Киева, какую на фиг лодку? Вы из Польши это строчите? Включите любой канал по тв, откройте любую тему на советчице по языку и прозреете. Моя знакомая ходила на кастинг мастер шеф профессионалы, говорили прямым текстом: по- русски общаться запрещено. Т.е. отбирают для съемок только украиномовных. Год назад такого не было.
В Могилянке запрещено говорить на русском, вообще везде, даже в туалетах на переменках между собой. Тоже впервые сейчас узнали?
Продолжать можно бесконечно.
И все, кто в Украине, это знают.

А что нет? Были бы вы в Канаде, если бы не война в стране, если ваш потолок Кириловка был?

Автор,я ось заробітчанин,і так мені чимось обідно,що вам все,а нам нічого,не в плані грошей.А в плані спрощення усього.Приймаючи країни,розділили до та після,хоча купі людей повертатися нікуди,але вони не біженці

разве это не их выбор был три года назад??? И никто из них не ехал с одним чемоданом и семьи не оставлял.. все в Европе полными семьями и работают не в черную.

За три года и ПМЖ дали. Сказки не рассказывайте. Мы не говорим про специалистов и футболистов, то есть про тех кто и в Украине хорошо зарабатывал.

Так никто о любви и не говорит. Речь идёт о негативе и агрессии со стороны выехавших до войны. Любви не надо. Люди не по своей воле сейчас покидают дома , а некоторые уже и не имеют домов. Хотя, много тех, кто под шумок выехал на заработки. Таких много с западных областей, лично знаю

Я вам соду сказали, що різниця велика.
Ми виїжджали 4 роки тому в Словаччину. Оформлення документів зайняло 3 місяці. 150 з кожного за медичну перевірку. 100 з кожного за виготовлення картки. І відкривають внж за умови робочого контракту та договору в наймання житла мінімум на рік. Хочеш змінити працедавця - спочатку працедавець повинен на уряді праці зробити конкретно для тебе дозвіл, а це займає мінімум 2 місяці, потім ідеш в поліцію і міняєш картку внж і знов платиш гроші. І мало хто мав бажання морочатись з тими документами. Переїхав - знов гроші і поліція. Привезти дітей мені потрібно було мати 7000 е на рахунку, і договір на житло, де б були вписані діти. Інакше дітям не відкриють внж. Зрозуміло, що за нашу родину ні хто рахунки за житло не сплачував. Хотіли піти на курси - ні - вони для людей з англомовних країн. Діти пішли в школу - дали букварі - вивчайте.
Приїхали наші біженці. Документи за 10 хвилин. Ні копійки не коштує. Житло безкоштовно. Мовні курси безкоштовно. Роботу можеш міняти хоч кожен день -ніяких дозволів від уряду праці, що прирівнює до прав місцевих. Так наші нос воротять - в нас діти - ми працювати не можемо. А у мене хто? Кошенята?
Но мене доконало інше. В нашу школу прийшов хлопчик з України. Так мою дитину поставили до нього перекладачем. Хто моїм дітям перекладав? Все самі. А тут замість того щоб вчитися - ПРАЦЮЙ (а я вважаю, що повний день перекладати - то таки праця) та ще й безкоштовно. Пішла до школи. Хочете щоб дитина працювала - оплачуйте як викладачу. Ні - працюйте самі.
А ви кажете нема привелеїв. Є. Якось так образливо стало. То хотіла піти та змінити статус з внж на тимчасовий захист. Але нам тільки рік залишився до пмж.