Чому колишні заробітчани ненавидять біженців?

Відповіла вище.
А мене дивують дорослі люди, які обрали позицію страуса, а тепер здивовано плескають віями.
Дорослі, дієздатні - відповідаєте самостійно за своє життя. До 24 лютого були при пам´яті? Не в комі?
То які питання?

Ну так обратитесь к власти, которая сейчас активно делит на первосортных украиномовных и второсортных, которых надо срочно переделывать, русскоговорящих. Рыба гниет с головы. Пока будет такая политика ’сверху’, простые люди будут делать то же самое.

Я вам соду сказали, що різниця велика.
Ми виїжджали 4 роки тому в Словаччину. Оформлення документів зайняло 3 місяці. 150 з кожного за медичну перевірку. 100 з кожного за виготовлення картки. І відкривають внж за умови робочого контракту та договору в наймання житла мінімум на рік. Хочеш змінити працедавця - спочатку працедавець повинен на уряді праці зробити конкретно для тебе дозвіл, а це займає мінімум 2 місяці, потім ідеш в поліцію і міняєш картку внж і знов платиш гроші. І мало хто мав бажання морочатись з тими документами. Переїхав - знов гроші і поліція. Привезти дітей мені потрібно було мати 7000 е на рахунку, і договір на житло, де б були вписані діти. Інакше дітям не відкриють внж. Зрозуміло, що за нашу родину ні хто рахунки за житло не сплачував. Хотіли піти на курси - ні - вони для людей з англомовних країн. Діти пішли в школу - дали букварі - вивчайте.
Приїхали наші біженці. Документи за 10 хвилин. Ні копійки не коштує. Житло безкоштовно. Мовні курси безкоштовно. Роботу можеш міняти хоч кожен день -ніяких дозволів від уряду праці, що прирівнює до прав місцевих. Так наші нос воротять - в нас діти - ми працювати не можемо. А у мене хто? Кошенята?
Но мене доконало інше. В нашу школу прийшов хлопчик з України. Так мою дитину поставили до нього перекладачем. Хто моїм дітям перекладав? Все самі. А тут замість того щоб вчитися - ПРАЦЮЙ (а я вважаю, що повний день перекладати - то таки праця) та ще й безкоштовно. Пішла до школи. Хочете щоб дитина працювала - оплачуйте як викладачу. Ні - працюйте самі.
А ви кажете нема привелеїв. Є. Якось так образливо стало. То хотіла піти та змінити статус з внж на тимчасовий захист. Але нам тільки рік залишився до пмж.

2/3 біженців не бачили підвалів і вибухів не чули.
Ви хоч з поваги до останніх, не звалюйте все в купу. Сльозливі розповіді про підвали залиште для європейців, вони, може, і вірять на слово

Я выезжала не работать, а жить заграницей. Я эмигрант. И для того, чтоб зацепится, я выполняла любую работу, на которую меня брали без языка или с начальным уровнем. По мере изучения языка и обрастания знакомствами, работы менялись. И точно так же я приехала в ЕС, оставив кресло фин директора строительного предприятия в Киеве. Я веник в руках держать не умела) мой первый шеф смеялся, говорил, возьму тебя в офис секретарем, будешь отвечать по телефону по-русски и говорить: не говорите по-русски? Тогда идите в жопу, перезвоните, когда выучите русский. И я, вся такая звезда, махала веником из-зо всех сил, чтоб остаться. И осталась. И если вы не хотите махать веником, если не хотите менять страну - оставайтесь в Украине. Или приезжайте в ЕС, получайте тот мизер для выживания, но не нойте, что мало. Мало - идите работать. Не можете директором - идите дворником. Не хотите дворником - сидите на пособии, или возвращайтесь в Украину. Все ж просто.

Так, це є основна причина. Не готові до виїзду, до інтеграції, до сприйняття нових правил.
Але ж рік пройшов. І я бачу, як допомога розбещує. Інфантилизм багатьох зашкалює.

Я вам автор можу відповісти. Якщо ви не проти послухати. Я не заробітчанка, і не біженка, але.
Мене засмучує ставлення багатьох біженців, яке можна описати словом ’використати/урвати’.
Так, багато, сподіваюсь, більшість вдячні новій країні.
Але ж і тих, хто демонструє споживацьке ставлення до країни, місцевих мешканців - теж багато.
А дурна слава дуже швидко біжить(

Год прошёл. Уже помогли, чем могли. За год можно и язык выучить, и работу найти, и квартиру снять. Но нет. Работать не пойду, не царское это дело, я ж директор, как я буду полы мыть? Поэтому полы пусть моют заробитчане, местные или ещё кто-то, а я буду сидеть и истеричить, что эти заробитчане не хотят мне помогать.
Во все времена люди переживают разное горе. У кого-то умирают дети от болезней и люди продают все, в попытках спасти ребёнка. Кто-то теряет бизнес из-за нестабильности экономики, у кого-то случается пожар и люди в миг остаются без ничего. Но при этом никто из них не кричит, что мы пережили страшное, потому весь мир нам должен помогать.
И да, многие беженцы ( 80%) тоже видели войну только по телевизору. Я, реально, в нашем городе, знаю только одну семью из Мариуполя. Там да, треш. Люди пережили то, что мозгами не понять. Но они не сидят и не кричат об этом. Не требуют всего и побольше, и бесплатно. Лишились всего, не только имущества, но и близких людей, родственников. Работают. Пока не знают для чего, но работают и не ноют. Все остальное - это западная Украина, Киев и другие регионы, где войны не было.

Согласились бы месяц под бомбами посидеть, а потом ещё попытаться выехать с риском для жизни за такую привилегию? Когда машины впереди тебя едущие взрываются и люди гибнут всей семьёй?

Удалено администрацией...

Как удобно, однако. Когда пишут тут, что с более менее спокойных регионов уехали, то сразу «прилететь может куда угодно», «лишились работы», «хочу спокойствия»… А, когда подобные темы, так сразу все из подвалов и под обстрелами выезжали.

Удалено администрацией...

Я вам теж скажу, якщо готові слухати.
Корупція, це теж про урвати, але це українців не особливо бентежить. Урвати - завжди було і буде усюди, серед різних людей. Поляки та чехи, до речі, добре наживаються на біженцях, так би мовити уривають, де можуть.
По-друге, люди різні, як біженці, так і ні, як українці, так і ні. Турки, араби, американці, сирійці. А ось навіщо принижувати один одного як це роблять українці, мені не зрозуміти. Це все одно, що принижувати когось зі своєї родини.

Конечно вам удобно обесценить чужой опыт. Счастливо в вашей зависти.)

Ну, ми ж тут між собою спілкуємся? Де ж тут приниження?
Назвати речі своїми іменами це не приниження.

Так ви самі обрали переїхати, готувались, хотіли…
А біженці - ні! Їх змусили, примусили війною!!
Чи ви думаєте, що то таке щастя - виїхати за кордон? Чи переживати війну
Тьфу

Удалено администрацией...

Я вам соду сказали, що різниця велика.
Ми виїжджали 4 роки тому в Словаччину. Оформлення документів зайняло 3 місяці. 150 з кожного за медичну перевірку. 100 з кожного за виготовлення картки. І відкривають внж за умови робочого контракту та договору в наймання житла мінімум на рік. Хочеш змінити працедавця - спочатку працедавець повинен на уряді праці зробити конкретно для тебе дозвіл, а це займає мінімум 2 місяці, потім ідеш в поліцію і міняєш картку внж і знов платиш гроші. І мало хто мав бажання морочатись з тими документами. Переїхав - знов гроші і поліція. Привезти дітей мені потрібно було мати 7000 е на рахунку, і договір на житло, де б були вписані діти. Інакше дітям не відкриють внж. Зрозуміло, що за нашу родину ні хто рахунки за житло не сплачував. Хотіли піти на курси - ні - вони для людей з англомовних країн. Діти пішли в школу - дали букварі - вивчайте.
Приїхали наші біженці. Документи за 10 хвилин. Ні копійки не коштує. Житло безкоштовно. Мовні курси безкоштовно. Роботу можеш міняти хоч кожен день -ніяких дозволів від уряду праці, що прирівнює до прав місцевих. Так наші нос воротять - в нас діти - ми працювати не можемо. А у мене хто? Кошенята?
Но мене доконало інше. В нашу школу прийшов хлопчик з України. Так мою дитину поставили до нього перекладачем. Хто моїм дітям перекладав? Все самі. А тут замість того щоб вчитися - ПРАЦЮЙ (а я вважаю, що повний день перекладати - то таки праця) та ще й безкоштовно. Пішла до школи. Хочете щоб дитина працювала - оплачуйте як викладачу. Ні - працюйте самі.
А ви кажете нема привелеїв. Є. Якось так образливо стало. То хотіла піти та змінити статус з внж на тимчасовий захист. Але нам тільки рік залишився до пмж.

Я не люблю беженцев. Я живу в Польше 7 лет и то, что я сейчас наблюдаю меня очень раздражает. Не все такие, но большинство считает что им все должны. А при этом трудно им даже элементарно соблюдать правила приличия. Сказать здравствуйте и спасибо. Или орать по телефону на весь трамвай. И ещё возмущение как в Польше все плохо. Едьте в Украину, не везде опасно. Там есть и атб и всё к чему вы привыкли и так скучаете. Я уехала из Украины потому что мне не нравилось там жить. А теперь приезжие делают Украину тут.

Удалено администрацией...

Я не люблю беженцев. Я живу в Польше 7 лет и то, что я сейчас наблюдаю меня очень раздражает. Не все такие, но большинство считает что им все должны. А при этом трудно им даже элементарно соблюдать правила приличия. Сказать здравствуйте и спасибо. Или орать по телефону на весь трамвай. И ещё возмущение как в Польше все плохо. Едьте в Украину, не везде опасно. Там есть и атб и всё к чему вы привыкли и так скучаете. Я уехала из Украины потому что мне не нравилось там жить. А теперь приезжие делают Украину тут.

От і показник чому...
Нажаль такі як ви і створюють враження про наших.
Нажаль українці не дружні, кожний сам за себе і приказка про радість ’у сусіда корова здохла’ таки показна.
В Австрії от найнижчий соціал, дороге житло і виживання, а наші собачаться...Хожу на курси з сірійцями, турками, дуже дружні, один одному допомагають чим можуть. Хоча у них і соціальні пільги набагато більші наших, вони не ділять на тих хто раніше приїхав і тих хто от-от, радуються новеньким, допомагають адаптуватися.

Ви дивилися виступ Пуйла 22 лютого? Вже було зрозуміло що буде війна.
Не виправдовую слів про шашлики, але ви пуйлу тоді повірили?

А хто ваш правитель?

це у вас як у рабсіян: мели Емеля, твоя неделя. Лиш би ляпнути

Так я ж не про тут кажу, а взагалі про цю тенденцію. Чи ви тільки про це почули? Про це хто тільки зараз не говорить. Це явище виходить за межі цієї теми.