Як вирвалися з замкнутого кола?

У мене завжди не ср*ачка, так болячка. Щойно я починаю наближатись до цілі, тут же щось стається таке, що відкидає мене назад і змушує чекати ще. І так я вже чекаю і чекаю роками, і ніяк не дочекаюсь, блін. Відчуття наче мені всі на світі палки в колеса сують, аякже...а то ще, ’не дай Боже’ щасливою стане, та здоровенна зірка на лобі засяє. Що ж тоді робити. Це так мене злить!!! І нічого вдіяти не можу ....

О, те ж саме. Як говорила бабуся ’ як не собачка, так болячка’. Ото і у мене так само. Кожен раз ціль на відстані витягнутої руки. Ось ось. І тут щось йде не так

Нічого не зрозуміло але дуже цікаво. Автор я зараз з температурою, ломить все що може ломати і болить аналогічно. Вся родина хворіє. Єдина мрія зараз одужати. Коли у вашому житті, не дай Боже, трапляється щось дійсно неприємне, все стає простішим, без філософії, пошуків сенсів, кіл і точок.

Ну якщо вам не зрозуміло - навіщо заходити і писати про це?

То може воно вам нетреба? Не все що нам хочеться, нам треба насправді.

Авторе, ми всі наразі виживаємо в величезній дупі. Радійте, що все так само, а не погіршилось. Не будуйте великих цілей.

Гроші мені потрібно. Житло моє мені потрібно.
Ну це те, що прямо приземлено приземлено. Я вже мовчу за подорожі, авто і ТД.
Навіть за відносини мовчу. Хоча вони все таки в переліку основних потреб.

Мені більше імпонує ’ цілься в вершину - пропадеш в гору’

Як мінімум спробувати зрозуміти, ви ж для цього тему створили?

Попали в гору?

А зараз у вас їх немає?
Ви живете на вулиці?
Вам немає за що купити їсти?
У вас не ходить громадський транспорт?
Немає сполучення з цивілізацією?
Подорожі це основна потреба?

Питання дуже конкретно розписано. Просто хто не стикався - тому можливо й не зрозуміло. Хто не сильно париться за своє життя - тому не зрозуміло. За кого основну частину проблем вирішує хтось інший - також

Одужуйте. Я також третій день з температурою, ще й малі захворіли.

Та взагалі нічого не треба)
Навіщо хотіти жити краще, якщо можна як небудь

Мені більше імпонує ’ цілься в вершину - пропадеш в гору’

А паритись в принципі недопомогає. Для чого це робити? Я спокійно валяюсь і мене геть не бентежить, що в гаманці 500 грн. 20 аванс, в мене є авто і своє житло але філософські роздуми закінчились десь в років 35. Я живу сьогодні тим що маю, тим і тішусь, бо могло бути значно гірше.

Вам мабуть податок потрібно оплатити? Зп робітникам видати? За аренду квартири оплатити?
Звісно, вони всі норм , зрозуміють, що я саме живу тут і зараз

возможно эта опечатка говорит вам о том, что иногда надо больше вдумчивости при планировании

Ну якщо в вашому житті все це є, навіть робітники які на вас працюють то ви взагалі в шоколаді.))

Ну да, тільки от грошей на це зараз немає. І в наступному місяці хз де їх взяти. Податкова вже штрафує. Гусей же общіпувати треба. Без зп - робітники розбіжаться. З квартири попросять. І куди йти з дітьми?

Коли оте все , як ви написали в шоколаді, є , то це часто більше відповідальності. І я не хочу при наступному повторенні кола їх втратити.

Ну да, тільки от грошей на це зараз немає. І в наступному місяці хз де їх взяти. Податкова вже штрафує. Гусей же общіпувати треба. Без зп - робітники розбіжаться. З квартири попросять. І куди йти з дітьми?

Коли оте все , як ви написали в шоколаді, є , то це часто більше відповідальності. І я не хочу при наступному повторенні кола їх втратити.

А зараз у вас їх немає?
Ви живете на вулиці?
Вам немає за що купити їсти?
У вас не ходить громадський транспорт?
Немає сполучення з цивілізацією?
Подорожі це основна потреба?

Я не автор, але в мене схоже відчуття. Наче весь твій досвід та здобутки нівелюються і ти знову повертаєшся на перший рівень.
В мене так щоразу з роботою - на одному місці зазвичай працюю довго, допрацьовую до певного кар´єрного зростання і робота згортається (закриття фірми, скорочення відділу і т.д.). Плюс накладаються інші фактори - серйозна травма, операція, хвороба когось із рідних. Наступну роботу знову починаю з нуля і знову працюю до кар´єрного зростання, всі напрацювання наче нівелюються і я не можу знайти аналогічну чи схожу посаду. Так було вже тричі: робота з нуля (нижчої посади)/підвищення/втрата роботи і знову все з нуля.
Зараз вже вчетверте починаю з початку і до такого рівня ще не опускалася - оператор колл центру вихідної лінії, продажі. Колегам по 20, мені під 40. А колись і керівником невеликого відділу була. Я не соромлюся, бо працювати не соромно. Але про таке я не мріяла.
І розумію, що це мені чогось не вистачає (знань, досвіду, цілеспрямованого розвитку), але набридли граблі.
А когось з оточнення так може ’заклинювати’ на невдалому шлюбі. Хтось ніяк не може власне житло здобути чи втрачає здобуте.