У меня такое чувство что с 1-2 лет самый тяжелый период для мамы(

Вы адепт теории «не страдала не мать?»
Ну не всем же зарыться по уши в пеленки и абсолютно забить на свою жизнь.
А в сад вы тоже не отдаёте детей потому что там чужие люди занимаются воспитанием? А в школу?

Автор, моему сыну сейчас 1.4 года, да, с года стало тяжелей, а сейчас вообще мамин хвостик, глаз да глаз нужен

Как вы справляетесь? Как часто он у вас спит днем?

мне тоже так казалось. после двух легче, держитесь

А лет в 17-18 они где-то лазят.

Жду, боюсь, надеюсь голова будет на плечах, и мозг дозреет, не только тело.

Скоро буде легше

Народила. Сіськи болять і підпирають бороду. Вагіна схожа на воронку від вибуху. Дитя постійно кричить, їсть, і сере. Ти – та що спала сумарно дві години за останню добу, запитуєш у подруги:
– Коли буде легше?
– Скоро буде легше – багатообіцяюче відповідає вона.
Коліки. Дитина віщить, як корінь Мандрагори, зригує аж на стелю і пердить, як твій дядько Борис, якого через це всі родичі цураються. Ти – та, що приймала душ, кажись, позавчора, запитуєш подругу:
– Коли буде легше?
– Скоро буде легше. – переконує вона.
Лізуть зуби. Мале марудить, поносить і температурить, чухаючи десна твоїми стражденними сосками, які, доречі, розтягнулись так, що їх можна зав’язати за шиєю. Ти – та, що навчилась закручувать гулю на голові взглядом, запитуєш подругу:
– Коли буде легше?
– Скоро буде легше. – бадьоро відповідає вона.
Поповзли. Мале з дивана вниз головою, а ти – та, що ледь притомна, по стінці кімнати, побачивши це феєричне падіння свого пуп’янка, якого, доречі, лишила на чоловіка. Перша гуля на лобі. Перше «Йобтвоюмать, Сірожа! Як ти так за ним дивився?». Перший махєровий халат, подарований чоловіком, щоб іскупить провину.
– Коли там, кажеш, легше буде? – знову запитуєш ти подругу.
– Скоро! – відрізала та.
Перші кроки. За останній тиждень мале розбило губу, забило сраку, здерло носа, облизало батарею, витерло кози об кота і нажерлось землі з вазона. Ти – та, що не розгинає спину, бо страхує спиногриза на поворотах, питаєш подругу:
– Легше то буде? Коли?
– Скоро буде. Скоро. – запевнила вона.

Садочок. Адаптація. Два дні ходите, тиждень вдома. Твоє дитя вкусило Міланку. Її мама прийшла сваритись. Твоє дитя вкусило і її. Соплі, воші, загублені рукавиці, подєлкі з гімна і палок. Ти – та, що послала маму Міланки нахєр, запитуєш подругу:
– Ну коли?
– Скоро буде легше! – обіцяє та.
Школа, початкові класи. Дитина принесла додому першу двійку, синяка під оком і слово «бл@дь». Виясняєш, хто ж навчив твого ангелика такому неподобству. Розумієш, що ти і навчила, коли, не зумівши розв’язать задачку для 2-го класу, носилась по кухні, патрошачи ту книжку, з дикими криками «Оце то, блядь, шкільна програма! Бідні діти!». Ти – та, що розмальовує контурні карти замість дитини о 23:00, запитуєш подругу:
– Скажи, ну коли ж те «легше»?
– Скоро. Скоро буде легше – підбадьорила вона.
Старші класи. Перехідний вік. Дитя огризається, бахкає дверима, давить прищі, завело стрьомну чолку… Її цей бравий тінейджер не забуває помазати гелем, а от мазнуть дезодорантом під руками забуває, тому пахне козлом і жувачкою. А ще жере, як три комбайнера, слухає музику, від якої, ти переконана, здох ваш попугай і називає тебе «бро». Ти – та, що знайшла в його кишені папіроси, дала за це рясних пиздяк, а потім сама ж одненьку на балкончику і викурила, щоб успокоїть нєрви, питаєш подругу:
Легше буде? Нє? Коли?
– Скоро, скоро. Точно тобі кажу. – щиро обіцяє та.
Інститут. Дитя веде активне сексуальне життя, в перервах між цим, дуже посередньо, здаючи/перездаючи сесію. Ти – та, що найбільше переживає за дві речі: щоб воно не забувало презерватива напруть і щоб воно, паразіт, всі лоточки з гуртожитку попривозило, запитуєш подругу:
– Ой, ну коли вже легше? Сил нема…
– Скоро буде легше. – вкотре обіцяє та.
Весілля. Дитя надумало женитись. Краще б у нього знов зуби різались. Невістка мало того, що з татуіровкой, то ще й медитаціями займається. Ти попросила, щоб вона почистила картоплі в суп, а вона почистила тобі чакри, розважила віртуозним биттям в бубна і порадила вам з чоловіком спробувать тантричний секс. Ти – та, що забула поставити суп в холодильник, бо пів ночі гуглила, шо воно таке той «тантричний секс», питаєш у подруги:
– Коли вже легше то буде, га?
Скоро буде. Вже 100 раз тобі казала. – відрізала вона.
Внуки. Ти бабуся. Знову коліки, зуби, перші кроки… Садочок, школа, інститут… Ти закатуєш помідорки, гурочки, компоти і очі щоразу, коли невістка не слухає твоїх порад. Садиш 20 сот картоплі. Пів року жалієшся, що її ніхто не хоче сапать, пів року – що її ніхто не хоче їсти. Страшно болять ноги. Варикоз. Втомлено питаєш подругу:
Коли буде легше?
– На! – говорить та, простягаючи тобі тюбик «Троксевазіну».
– Береш. Мажеш ноги.
Ну шо? Легше? – цікавиться вона.
– Так, легше – фаталічно стверджуєш ти.
– От бачиш? А я ж казала…

Катя бльостка

Как модно сейчас говорить мама должна быть в ресурсе, так вот, уже ресурса не хватает)))) Терплю, еще и клыки лезут, так и ночами фестивалил, купила камилию для обезбаливания, вроде помогает, или мне так уажется. Днем спит по разному, иногда 1 час иногда до 3 часов, встает уже все раньше и раньше, где-то в 6:30плюс минус. Уже включаю видео ему, хотя раньше категоричнна была, правдо не во время еды, а когда занята. Но стараюсь этим не злоупотреблять. Муж помагает по возможности

Моему сейчас 1,7.
Не знаю как будет дальше, но после года стало сложно(
До года он только висел на сиське, спал, гулял в коляске часами.
Когда начал ходить - начался пипец( просто глаз до глазу. В коляске уже гулять не хочет, хочет площадки, лужи, бегать с мячом куда глаза глядят, рыться в песке с головой, а дома меня постоянно дергать - книжку читать, играться, купаться, есть «запрещенку», играть в прятки, пылесосить, выгребать шкафы и закладывать по 100 раз стиралку.
Я устаю. Физически и морально(
Хотя мне еще муж помогает - на улице с ним гуляет.
Уже ищу сад на пол дня, чтобы в 2 года отдать на весь день и выйти на работу.
Фух, выговорилась

А еще, забыла упомянуть главную мою головную боль - питание! Мы с мужем то такое, а ребенку нужно разнообразное, полезное и при этом вкусное. Выбираешь продукты, вычитываешь рецепты - паришь, тушишь, запекаешь, а ребенок «не хочу», «не буду», «не вкусно», «сейчас хочу, а через 5 минут не хочу» ААААААААА

Да-да пятиразовое! Я тоже нервничаю, когда ребенок есть не хочет. Пишут, что надо есть одновременно и одно и тоже с ребенком, но у меня не получается так.

Я сижу с ребенком за одним столом и мы едим из одной тарелки. Так он видит, что я ем и он тоже хочет.
Если я не ем или у него отдельная тарелка - не ест, психует и просит из моей тарелки.
Если не хочу есть, то хоть делаю вид, что ем, пару первых ложек съедаю.
Уже привыкла к несоленой, неострой диетической еде))) муж себе подсаливает и поджаривает. Готовлю одно и то же для всех.
Я кормлю 4 раза без перекусов, просто после еды даю фрукты, финики или печенье.
Моему перекусы только аппетит сбивают и потом на обед плохо ест(

Для меня был самый лёгкий.
Как говорит моя бабушка ’маленькие дети-маленькие проблемы, большие дети- большие проблемы’

Кому как..для меня первые 3 месяца были адом

Памперси і каші - це не єдине, чим зайняті матері.
Коли дитина проживає всі моменти з близькими людьми(батьками) - це закріплює між ними зв’язок, це і є справжня родина.
А не так - народив, дитину одразу «забрали» (як у зоопарку) і далі кожен сам по собі.
Є гарна приказка: щоб у старості не мерзнути від морозу - не дихайте прохолодою на дітей.
Нема нічого важливішого за дитинство, за дитячі роки поряд з найближчими людьми

А для Вас дети = страдания? В тягость со своими детьми быть? Так зачем вообще рожать. Мы ведь люди и стараемся делать так, чтобы было хорошо нам. Смысл рожать, чтоб страдать ?