Вид з мого ліжка. Це так красиво

Дякую, в мене аж сльози навернули.
Нічого надзвичайного я не робила, тільки те що могла і все.
Нам треба всім просто якнайкраще зберегти себе і допомогти це зробити іншому своєму земляку.
Я приїхала в США, їду всюди прапори наші на приватних будинках і мені місцеві кажуть. От в українців найкращі будинки, завжди навколо все доглянуте. Інші з нереальним захопленням показують здорову гуртовню кераміки і кажуть: уяви це українці приїхали 4 місяці тому і в них от такий бізнес вже, я ржу і думаю: ви просто не знаєте ще хто такі українці.
А до мене вони так відносились, наче я жінка кішка чи спайдер мене, типу потрогати чи я справжня. Вони впевнені що кожен українець це супермен з хоробрим серцем і сам із сталі. Я була в шоці що нас так сприймають, але це кааааапєц як приємно

Навіть Айлон Маск сказав що ми приїхали всі його гроші забрати

вчорашній захід сонця з мого вікна. моя Оболонь)

Не из, но на окно. За окном свою вышивку Символ Победы пристроила пофоткать

Прикольно і вишивка гарна

Как же нет, если Эйфелева башня на фото)

Як мені приємно читати ваш пост. Мені приємно, що нас сприймають як сильну націю.і якщо у всього світу була про нас думка як про відсталу країну, то зараз вони зовсім іншої думки.
Ви для мене теж супер вумен, бо ви допомагаєте, ви знайшли себе в цей важкий для нас період , ви робите дуже велику справу. а я барахтаюсь по течії , тому такі ’ міцні’ люди мене захоплюючи, гордість бере.
Я,на роботі рощюзказую як у нас, і мені іноді здається, що вони мені не вірять. Бо ми сильні і вміємо приоюлаштовуватися і працьовиті.

Аналогічно. Злива за вікном.

якщо він має змогу, а він її має, то йому в карму плюсик за допомогу нам.

До речі, коли Притула збирав на Байрактари ми були у Франції і теж в сільській місцевості, мій чоловік іноземець і він франкомовний, він фанатично помішаний на Україні і жити більше ніде не хоче.
От ми сидимо зранку в бланшерії, типу як в них там, кава, вино, лотерейки, багети круасани. В нас зустріч по тим самим справам і ми сидимо на вулиці розмовляємо. Французи зранку всі туди на каву і за багетами. Хтось щось почув, хтось щось сказав, я чоловіка покликала, хтось запитав що за мова: українська, а Україна, а як там, а шо там ( я йому до того сказала ніяк х загальних фраз, кажеш, вбивають, катують, гвалтують дітей, мирне населення тероризують, все в деталях) ну він це все розказує, в кожного купа питань, групка зацікавлених все більша. В кінці дійшло до байрактарів, вони просто не могли скласти в себе в голові як то так - люди самі купують зброю, як то з карти на карту перекинути за секунду, як? Як ми то все робимо? Як ми знову їдемо в Україну якщо там війна, як нам не страшно?
Тупо зібралось пів села в шоці з німим питанням? Яяяяк ви так можете?як ми взагалі з ними боремось всі, всі от всіма способами про які вони і не знали навіть за життя

Ви не зрозуміли, він нічого не допомагає. Він переживає що розумні українці прийшли створити йому конкуренцію

це поздняки ?

Нет такого района

І в мене схожий)Румунія

Это точно ) очередная перекличка беженок

Особисто я волонтер, а ви тут що робите? Прийшли показати свою неміч?

И утром?)

Пришла посмотреть на слюни и сопли тех, кто хоть благодаря войне фоточки в телефоне сменили с местных краевидив, на взаграничные🤷🏼‍♀️

Розкажіть про симптоми , що турбувало. Також болить коліно вже рік правда періодично, дали направлення на МРТ, от не знаю чого очікувати (

Де це?

Карпати?

Красивая какая! Откуда?

Германия?

Вот бы с той горы на лыжах

Це вулкан Рейнер
Але траси там поруч є і навіть класний готель в українському стилі з українським рестораном і щоранку приходять зграї лосів

А тебя чего так плющит от чужих слюней и соплей,’счастливая женщина’?

В мене теж періодично боліло пару років. Десь в кінці лютого знов почало і все сильніше. Як пару днів мало ходжу, то заспокоюється, а як походила довго - знов біль. Вирішила - все, треба йти до травматолога. І поки думала, куди, до кого, одного ’чудового’ вечора пробігла буквально кілька кроків, якось неправильно стала, хось наче хруснуло і додому я вже ледве дійшла... Далі терміново консультація, МРТ - розрив меніска. Визначилась з хірургом-травматологом, чекала його 2 тижні і, нарешті, прооперувалась.
Із симптомів до травми: нило, віддавало під коліно, на внутрішню поверхню стегна, бував різкий біль. Після травми біль різкий при рухах, ходила, спираючись на меблі, дверні ручки, одвірки... Ногу не могла ні зігнути повністю, ні випрямити. Тиждень майже не спала, бо нило коліно в будь-якому положенні. Потім стало трішки легше, бо пила постійно НПЗП.

Швидше за все у вас будуть ознаки хронічної травми меніска. Мені лікар сказав, що розрив свіжий, але меніск вже давно страждає.

З мого❤