У вас є родичі, які нав´язливо діляться продуктами і виносять мозок?

Наче як з благодійних намірів хочуть поділитися з вами якимись продуктами, але разом з цим, мозок винесуть так, що просто голова пухне. От материна сестра дзвонила і казала, що хоче нам передати якісь продукти, речі. Я кажу: - не треба! А вона все насідає і насідає. Хоче передати якісь там крупи, маслаки собаці, овочі, тощо. Я кажу: "Нам нічого не потрібно, у нас все є!". А вона це все не сприймає, каже: "Всім треба, а вам не треба! Так шо не нада мені ляля! Все, я їду!". Тупо ставить перед фактом.

І такі передачки ніколи спокійно не проходять з її сторони. Завжди з якимось нервом, екшеном і драматургією це все має статися. Дає установку: "- Я буду їхать до Свєти, к двум часам підходь до остановки, я вигляну з маршрутки і бистро дам сумку і дальше поїду, бо мені до півтретього треба туди успіть". Ну, прийшлося йти. Приходжу на остановку, і помічаю свою тітку. Стоїть, захекана, спітніла вся і дивиться на мене так, як наче я її підвела, ноздрі сердито роздуває так. Хоча я раніше на 10 хвилин прийшла. І вона мені почала мозок виносити, що вона тепер нову маршрутку буде чекати і ризикує своїм часом і йде на такі жертви заради нас, а ми цього не цінемо.

І потім ще вечером дзвонить, задовбує: "- Ну шо, Тімоха (собака наш) гриз маслаки?" І це я повинна сидіти і розповідати про все і фотозвіт у Вайбер надсилати, де Тімоха сидить ситий і довольний біля маслаків, а на фоні кастрюля кипить з її крупами і малий міряє футболку, яку вона передала. Я просто після цих всіх колотнеч нервово виснажена на весь тиждеть становлюся.