Был придёт в пригород, небольшой городок в котором я живу. От меня прилетело в 1.5 км, эти **бки попали между жилыми домами и разрушили их. Я молчу о том, что люди без жилья остались. Есть погибшие. Маленькая девочка 2 лет, долгожданный ребёнок у родителей. Это добило мою психику. Хотя я держалась стойко и не из пугливых людей, которые каждого звука боятся. Например, даже глазом не моргну когда на фоне пво работает по шахеду где-то вдали… Потому что стало страшно. Мы сами сильно испугались этого взрыва. У меня у самой ребёнок… А тревоги сейчас в моем городе регулярные стали, как и прилеты((( увы. Теперь все время ощущение тревожности. Особенно ночью страшно, потому что частенько пролетает над головой, и раньше меня успокаивала мысль о том, что риск небольшой что попадёт в нас, то после истории с этими домами в поем городке…. Там ведь люди тоже так думали. Теперь ощущение что нигде нет безопасности, и реально страшно. Особенно за дочь. Что делать с этим ощущением? Раньше всегда была бдительна, но не до паники. Но так и прилётов было меньше с тревогами, а сейчас как с цепи сорвались((((
1
23
33
0
Либо выехать, либо помочь себе справиться с тревожностью техниками на расслабление, если помогает, либо успокоительные
7
Або їхати кудись де відчуватимете себе в безпеці, або йти до лікаря та просити виписати щось від тривоги.
Ви з Підгороднього?
Ви з Підгороднього?
У меня знакомые так выехать тоже решили в горы на Западную, просто побыть где поспокойнее пару недель…
Вы можете переехать хотя бы на пару месяцев в более спокойный регион? Это помогает очень снять стресс и вообще собрать силы.
9
Так. Раніше на наступний день після прольотів вже була спокійна. Я ж розумію що війна. А після цього випадку щось розклеїлась
Так, це дійсно робочий варіант. В мене теж є знайомі, які періодично виїжджають. Відпочинуть, трохи заспокоюється та повертаються. Потім знов їдуть на місяць-два
2
2
Да, у меня также было, ночи боялась как огня. Одна не могла в доме быть. Поехала с сыном на западную Украину. Нервная система восстановилась, начала спать нормально. Потом уехали в Прибалтику.
1
Я хожу в укрытие вот последнюю всю неделю) Ну кроме вчера. Сплю на паркинге. Попустило морально немного. Но заболела, 37,2 температура уже 2 дня…
2
Це накопичується. Я після того тижня, що в ніч на понеділок та потім ніч на пʼятницю + прильот у ПНД тиждень майже не спала.
2
Варіанти два - виїжджати, чи справлятися за допомогою ліків. Але варто все ж обдумати перший варіант задля безпеки дитини, хоча б на декілька місяців
3
Когда они начинают этот террор со своими ракетами, мне всегда стремно. Я тож живу в пригороде, недалеко военный городок, кстати там они хлопнули в первый день пво. Но все ж они не часто нас трогают, а если б часто, я б свалила
Я ещё ночью работать пытаюсь. Как раз часов до 3 ночи…. И этот террор очень давит, потому что только хочется пойти спать - начинается свист ракет, пво, тревоги, и так далее. Не каждый день но часто… да и теперь вот у нас сейчас тревога и пишут про шахиды. Не могу расслабиться чтоб поработать. А я и так спать хочу((((
Обычно отпускает да, как время после прилёта проходит какое-то. Ну и как хоть немного спокойнее становится…
Тоже чувствую, что моя нервная система сдается. Ночами не могу спать, даже если нет тревоги, по 10 раз смотрю в ТГ. Если знаю, что летят эти конченые на пусковые рубежи- охватывает паника!
Просто морально и физически устала от всего.
Просто морально и физически устала от всего.
Я из Краматорска. Была в таком же состоянии после трагедии в Днепре,а потом в Славянске(рядом с нами)там тоже ребёнок 2г погиб,а у меня дочке 2г. Я недели 2 не могла прийти в себя. Постоянная тревога,мыли,ночью страшно спать ложиться,но потом немного отпустило. Молюсь каждый вечер и верю в лучшее. От судьбы не уйдёшь...Сегодня например читала что в Германии в лагере беженцев служился пожар,погиб ребёнок из Украины
3
Я після балістичного обстрілу столиця, а саме лівого берега не можу себе контролювати, в мене почалися панічні атаки, страшенний внутрішній страх, я перестала спати вночі, постійно чекала ракет , шахедів … дійшло до того що в мене вже картинка в голові , як прилітає ракета в наш будинок 😭😭😭, тому сьогодні згрібла дітей і поїхала геть з міста в глухе село , трішки відпочину , хоч посплю! Але вдома залишається чоловік і внутрішній страх всеодно дуже тисне …. Щоб вони суки все життя так жили, як ми …😭😭😭
5
13
Я з Підгороднього
Була на місці подій одразу
Бо треба було рятувати дівчинку з бабусею
Ми самі в 1,5км
Але там відбулося жахливе
Волонтерю зараз з цією родиною
Переключає
Щоб стало легше-ні
Була на місці подій одразу
Бо треба було рятувати дівчинку з бабусею
Ми самі в 1,5км
Але там відбулося жахливе
Волонтерю зараз з цією родиною
Переключає
Щоб стало легше-ні
9
Це нормальна реакція, у вас можливо ПТСР. Зверніться до психолога, він порадить як швидше справитись і щоб це мало мінімальний вплив в майбутньому
2
живу возле военного городка, уже 3 раза оп нему прилетало , в бункер уже не хожу, лень, раньше каждый раз бегал помню 
Авторе, як на мій характер, я би ´переключилася´ на місцеву владу в питанні бомбосховищ для громади і не злазила би з них. Половини мінімум смертей цивільних можна уникнути за наявності достатньої кількості сховищ. Мене ´попускає´ лише від активних дій, коли немає вже часу і сил думати про інше. В вашому містечку сталося страшне і непоправне, це біль невимовний. (
Заради інших дітей зараз є сенс вигризати безпеку.
Заради інших дітей зараз є сенс вигризати безпеку.
2
Автор, ваши переживания адекватные в неадекватной ситуации.
Принимать решение: уехать, остаться лучше на более спокойную голову.
Сейчас много психологов, которые готовы помочь стабилизировать состояние.
Девочки, если вы ощущаете, что эмоциональное состояние нестабильно, обращайтесь за помощью. Это нормально. Нам всем надо выжить
Платформа психологической помощи, бесплатно
Принимать решение: уехать, остаться лучше на более спокойную голову.
Сейчас много психологов, которые готовы помочь стабилизировать состояние.
Девочки, если вы ощущаете, что эмоциональное состояние нестабильно, обращайтесь за помощью. Это нормально. Нам всем надо выжить
Платформа психологической помощи, бесплатно
4
Авторе, розумію Вас!(
Після прильоту в Києві в дитячу поліклініку і гибелі трьох людей не могла прийди до себе. Бо це була моя дитяча поліклініка, я туди ходила до 18 років і жила поруч… а зараз там моя мама, в ту ніч вона дуже сильно перелякалася, будинок аж підскакував(
Тепер як чую тривогу завжди йду в коридор і не можу спокійно спати.
Буду тимчасово виїжджати, а там побачимо
Після прильоту в Києві в дитячу поліклініку і гибелі трьох людей не могла прийди до себе. Бо це була моя дитяча поліклініка, я туди ходила до 18 років і жила поруч… а зараз там моя мама, в ту ніч вона дуже сильно перелякалася, будинок аж підскакував(
Тепер як чую тривогу завжди йду в коридор і не можу спокійно спати.
Буду тимчасово виїжджати, а там побачимо
3
Авторе, наполегливо раджу вивезти свою дитини з Дніпропетровської області зараз хоча б на літній період. Знайдіть таку можливіть, будь ласка. Ви ж бачите, що обстріли можуть початися до оголошення тривоги. І тут ніяка бдительность не допоможе.
2
Дякую на доброму слові
Сил нема, але роблю
Як хто може-підтримайте збір 5-7-10грн, або репостом, лайком
Бо наразі вони живуть в вагончику на городі
До холодів ще протягнуть може
А на холоди-вже ні
Сил нема, але роблю
Як хто може-підтримайте збір 5-7-10грн, або репостом, лайком
Бо наразі вони живуть в вагончику на городі
До холодів ще протягнуть може
А на холоди-вже ні
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу