Сучані бабусі більш егоїстичні по відношенню до онуків?

Мати 3 роки насідала, вимагала онуків. "Хочу онуків!" "Коли вже онуки?!" "Помру так і онуків не дочекаюсь!". А коли пояснували, що ще зараз не готові, не так стабільно в житті. То у відповідь куча аргументів, що буде максимальна підтримка і допомога по всім параметрам. Дайте тіки онуків!!!

І от що зараз..

Приходить мати, дарує малому якусь дитячу побрикушку. Я думаю - поки є можливість, збігаю швиденьку куплю продуктів необхідних. А мати вже підривається: "- Ой, ти куди? Почекай, разом через 20 хвилин і підемо." І це так завжди, приходить, за годину втомлюється від малого і різко щось вигадує, щоб швиденько здриснути додому. То голова, то давлєніє, то магнитні бурі, то Меркурій в Урані.

Або коли ми до неї привеземо, бо вона наполягає сама, що онук росте, а вона цього не бачить! І через 2 дні дзвоне, оре, яка вона втомлена і в неї ще куча справ. І шо їй треба і в совбез, і в пенсійне, і куди завгодно. Усіляке таке накидує, аби забрали онука.

Авжеж, я не вимагаю від неї стільки уваги, але нашо було отак насідати і вередувати "помру і онуків не побачу!!!". А потім тікає через годину, не хватає терпіння навіть посидіти з малим розмалювку зафарбувати.

По лінії чоловіка та сама історія з бабусею. Приїде, якусь погрємушку подарить, чай поп´є, в кімнаті з онуком поактивнічає хвилин 30. А потім тихенько і коварно підсуне йому планшета, і сама поряд сидить, щось там в ТікТоці приколи гортає. І я, користуючись цим часом, хочу збігати продуктів купити. Відчиняю двері, а свекруха вже переді мною як мильна прослизає: "Ой, разом підемо! Чого ж я сидітиму?! Мені теж треба на базар ще встигнути."

От шо це таке?

Оце покоління 60-70 року , якісь такі безвідповідальні та егоістичні бабусі, які не можуть себе трохи пересилити заради онуків! Багато такого і в знайомих помічаю, не всі, але ж є така якась тенденція.

От моя бабуся була зовсім інша, вона 37-го року народження, у якої дитинства взагалі не було, часи такі. Так вона мене не відпускала від себе, хоча я була тим ще подарунком А вона мене всюди брала з собою. І в совбез, і в пенсійний, і будь де, всюди я тяглась за нею. Жодної гойдалки та дитячого майданчика не пропустимо по дорозі. І її це ніяк не обтяжувалоі, а навпаки, вона зі мною забувала про свій вік! Їй по щирому було цікаво зі мною, а не вимушено.

Хоча купу аргументів мала, щоб не возитися зі мною, бо здоров´я значно гірше було ніж у цих бєзмятєжних 60-70тниць!!! Які безвідповідальні та егоістичні, тікают від онуків або коварно підсовують їм планшети переключаючи з себе фокус уваги!!! І самі в телефоні ховаються, грають в оці свої кольорові кульки-шаріки-алмазіки і при тому вередують і вимагають онуків, бо не уявляють себе на цьому світі без них і часу проведеного з ними!!!

Чому такі бабусі пішли?