Сама вумна тутички• 05 июля 2023
Сучані бабусі більш егоїстичні по відношенню до онуків?
Мати 3 роки насідала, вимагала онуків. "Хочу онуків!" "Коли вже онуки?!" "Помру так і онуків не дочекаюсь!". А коли пояснували, що ще зараз не готові, не так стабільно в житті. То у відповідь куча аргументів, що буде максимальна підтримка і допомога по всім параметрам. Дайте тіки онуків!!!
І от що зараз..
Приходить мати, дарує малому якусь дитячу побрикушку. Я думаю - поки є можливість, збігаю швиденьку куплю продуктів необхідних. А мати вже підривається: "- Ой, ти куди? Почекай, разом через 20 хвилин і підемо." І це так завжди, приходить, за годину втомлюється від малого і різко щось вигадує, щоб швиденько здриснути додому. То голова, то давлєніє, то магнитні бурі, то Меркурій в Урані.
Або коли ми до неї привеземо, бо вона наполягає сама, що онук росте, а вона цього не бачить! І через 2 дні дзвоне, оре, яка вона втомлена і в неї ще куча справ. І шо їй треба і в совбез, і в пенсійне, і куди завгодно. Усіляке таке накидує, аби забрали онука.
Авжеж, я не вимагаю від неї стільки уваги, але нашо було отак насідати і вередувати "помру і онуків не побачу!!!". А потім тікає через годину, не хватає терпіння навіть посидіти з малим розмалювку зафарбувати.
По лінії чоловіка та сама історія з бабусею. Приїде, якусь погрємушку подарить, чай поп´є, в кімнаті з онуком поактивнічає хвилин 30. А потім тихенько і коварно підсуне йому планшета, і сама поряд сидить, щось там в ТікТоці приколи гортає. І я, користуючись цим часом, хочу збігати продуктів купити. Відчиняю двері, а свекруха вже переді мною як мильна прослизає: "Ой, разом підемо! Чого ж я сидітиму?! Мені теж треба на базар ще встигнути."
От шо це таке?
Оце покоління 60-70 року , якісь такі безвідповідальні та егоістичні бабусі, які не можуть себе трохи пересилити заради онуків! Багато такого і в знайомих помічаю, не всі, але ж є така якась тенденція.
От моя бабуся була зовсім інша, вона 37-го року народження, у якої дитинства взагалі не було, часи такі. Так вона мене не відпускала від себе, хоча я була тим ще подарунком А вона мене всюди брала з собою. І в совбез, і в пенсійний, і будь де, всюди я тяглась за нею. Жодної гойдалки та дитячого майданчика не пропустимо по дорозі. І її це ніяк не обтяжувалоі, а навпаки, вона зі мною забувала про свій вік! Їй по щирому було цікаво зі мною, а не вимушено.
Хоча купу аргументів мала, щоб не возитися зі мною, бо здоров´я значно гірше було ніж у цих бєзмятєжних 60-70тниць!!! Які безвідповідальні та егоістичні, тікают від онуків або коварно підсовують їм планшети переключаючи з себе фокус уваги!!! І самі в телефоні ховаються, грають в оці свої кольорові кульки-шаріки-алмазіки і при тому вередують і вимагають онуків, бо не уявляють себе на цьому світі без них і часу проведеного з ними!!!
Чому такі бабусі пішли?
І от що зараз..
Приходить мати, дарує малому якусь дитячу побрикушку. Я думаю - поки є можливість, збігаю швиденьку куплю продуктів необхідних. А мати вже підривається: "- Ой, ти куди? Почекай, разом через 20 хвилин і підемо." І це так завжди, приходить, за годину втомлюється від малого і різко щось вигадує, щоб швиденько здриснути додому. То голова, то давлєніє, то магнитні бурі, то Меркурій в Урані.
Або коли ми до неї привеземо, бо вона наполягає сама, що онук росте, а вона цього не бачить! І через 2 дні дзвоне, оре, яка вона втомлена і в неї ще куча справ. І шо їй треба і в совбез, і в пенсійне, і куди завгодно. Усіляке таке накидує, аби забрали онука.
Авжеж, я не вимагаю від неї стільки уваги, але нашо було отак насідати і вередувати "помру і онуків не побачу!!!". А потім тікає через годину, не хватає терпіння навіть посидіти з малим розмалювку зафарбувати.
По лінії чоловіка та сама історія з бабусею. Приїде, якусь погрємушку подарить, чай поп´є, в кімнаті з онуком поактивнічає хвилин 30. А потім тихенько і коварно підсуне йому планшета, і сама поряд сидить, щось там в ТікТоці приколи гортає. І я, користуючись цим часом, хочу збігати продуктів купити. Відчиняю двері, а свекруха вже переді мною як мильна прослизає: "Ой, разом підемо! Чого ж я сидітиму?! Мені теж треба на базар ще встигнути."
От шо це таке?
Оце покоління 60-70 року , якісь такі безвідповідальні та егоістичні бабусі, які не можуть себе трохи пересилити заради онуків! Багато такого і в знайомих помічаю, не всі, але ж є така якась тенденція.
От моя бабуся була зовсім інша, вона 37-го року народження, у якої дитинства взагалі не було, часи такі. Так вона мене не відпускала від себе, хоча я була тим ще подарунком А вона мене всюди брала з собою. І в совбез, і в пенсійний, і будь де, всюди я тяглась за нею. Жодної гойдалки та дитячого майданчика не пропустимо по дорозі. І її це ніяк не обтяжувалоі, а навпаки, вона зі мною забувала про свій вік! Їй по щирому було цікаво зі мною, а не вимушено.
Хоча купу аргументів мала, щоб не возитися зі мною, бо здоров´я значно гірше було ніж у цих бєзмятєжних 60-70тниць!!! Які безвідповідальні та егоістичні, тікают від онуків або коварно підсовують їм планшети переключаючи з себе фокус уваги!!! І самі в телефоні ховаються, грають в оці свої кольорові кульки-шаріки-алмазіки і при тому вередують і вимагають онуків, бо не уявляють себе на цьому світі без них і часу проведеного з ними!!!
Чому такі бабусі пішли?
показать весь текст
Результат:
вже голосів:
398
294 (73.87%)
Так, є така тенденція
43 (10.8%)
Ні, у нас така бабуся
38 (9.55%)
А я самотня-безтурбтня
23 (5.78%)
Внуки в планшеті, я в алмазіки
12
14
17
Леді Душка• 05 июля 2023
Пока бабуся ещё в доме, быстро убегаете по делам и все, она уже никуда не уйдёт, хитрее нужно быть
3
Юпитерная• 05 июля 2023
Автор, все так. В психології є пояснення. Після війни, коли бабці мали бути холодними і розсудливими, вони не могли дати достатньо любові дітям. І виросло інфантильне покоління наших батьків. Вони постійні діти, які вередують, хочуть щоб няньчили лиш їх. А от наше покоління, що няньчилось (психологічно) з батьками, виросло гіпервідповідальним щодо дітей. І це теж не ок, наші діти вже не знають, чого хотіти, бо в них і зірки з неба і купа нашої уваги. І швидше за все це нове покоління виросте тривожним (а через війну то взагалі не знати, які ще впливи додадуться).
На жаль, саме ми застаємо вирази на кшталт «ніхто нікому нічого не повинен» щодо стосунків з батьками. Тільки не повинні вони (бо це ж великі діти), а от ми ой як повинні в їх очах, коли їм то стає потрібно.
На жаль, саме ми застаємо вирази на кшталт «ніхто нікому нічого не повинен» щодо стосунків з батьками. Тільки не повинні вони (бо це ж великі діти), а от ми ой як повинні в їх очах, коли їм то стає потрібно.
1
7
автор
Сама вумна тутички
• 05 июля 2023
Ответ дляЛеді Душка
Пока бабуся ещё в доме, быстро убегаете по делам и все, она уже никуда не уйдёт, хитрее нужно быть
Буле таке, надзвонює потім, оре - НУ ДЕ ВИ!?!?! Але ми її повідомили, що до вечора нас не буде, але вона вже за годину до вказаного нами часу написує у вайбері, що їй треба терміново додому!
2
Фрикаделька• 05 июля 2023
Ответ дляСама вумна тутички
Я після 9-го класу пішла в гуртожиток і освіту здобула собі сама. Але суть не в тому, хто що кому дав. А те, що люди не вміють тримати своє слово, саме оці от бєзмятєжні бабусі.
А сколько вам лет ?
Бентливуман• 05 июля 2023
Ответ дляБольшой секретик
У меня свекровь 45 года, тоже рассказывала про поддержку, но ни дня с внучкой не сидела, сидела моя моя мама. Не то, чтобы свекровь прям совсем не хотела сидеть, хотела на своих условиях - чтоб ей внучку отдали на совсем.
Вона в 45 не працює? І чоловіка, і дітей більше не має? Мені 45 і мені часу не вистачає. Я все бігом.
2
Chaterbox• 05 июля 2023
Ответ дляHanna-Hanna
Здорові тьотька з дядьком народили собі лялю, а нянчити її має бабуся. Клас! А чого не сусідка/ собака/ слони з зоопарку?
Та таке ж, а потім як мама в депресії зробить якусь дурницю з собою чи дитинкою, не дай боже, то всі причитають: а де ж то родичі були, а чи то ж ніхто не бачив і не підтримав.
2
размахер• 05 июля 2023
Ответ дляЮпитерная
Автор, все так. В психології є пояснення. Після війни, коли бабці мали бути холодними і розсудливими, вони не могли дати достатньо любові дітям. І виросло інфантильне покоління наших батьків. Вони постійні діти, які вередують, хочуть щоб няньчили лиш їх. А от наше покоління, що няньчилось (психологічно) з батьками, виросло гіпервідповідальним щодо дітей. І це теж не ок, наші діти вже не знають, чого хотіти, бо в них і зірки з неба і купа нашої уваги. І швидше за все це нове покоління виросте тривожним (а через війну то взагалі не знати, які ще впливи додадуться).
На жаль, саме ми застаємо вирази на кшталт «ніхто нікому нічого не повинен» щодо стосунків з батьками. Тільки не повинні вони (бо це ж великі діти), а от ми ой як повинні в їх очах, коли їм то стає потрібно.
На жаль, саме ми застаємо вирази на кшталт «ніхто нікому нічого не повинен» щодо стосунків з батьками. Тільки не повинні вони (бо це ж великі діти), а от ми ой як повинні в їх очах, коли їм то стає потрібно.
цікава думка. а ще цікаво як психологія пояснює те що вони від своїх детей дуже просять онуків, а коли вони зявляються то інтересу одразу нуль
Зубачистка• 05 июля 2023
Ответ дляМира всем
+ за честность, нужно сразу все оговаривать
Но есть и обратная сторона - моя подруга на такое своей свекрови ответила, чтобы на ее помощь тоже не рассчитывали
Ну не любит она в саду ковыряться или по вечерам читать законы про пенсию (она юрист)
Но есть и обратная сторона - моя подруга на такое своей свекрови ответила, чтобы на ее помощь тоже не рассчитывали
Ну не любит она в саду ковыряться или по вечерам читать законы про пенсию (она юрист)
у меня нет дачи,а у мужа была у свекрови,так я до свей свадьбы сказала,что работать на ней не буду ,на ,что мой муж сказал ,что и он тоже там не работает и не собирается, так и прожили всю жизнь,свекровь уже умерла давно,я как не консервировала в молодости так и сейчас этим не занимаюсь и даже цветочки не выращиваю,ну не мое это,я ленивая,но сразу рублю правду и не умею молчать,а это почти никому не нравиться
1
Ширли-Мырли• 05 июля 2023
Ответ дляВоздух в банке
Так Вы, типа, мать. Кстати, а где Ваш супруг и отец ребёнка?
Питання не про батька, а про брехух😆
Криниця щастя• 05 июля 2023
Ответ дляБаррикадница
и работали весь день и ночь кто в колхозе кто на заводах, все с 12-13 лет были привлечены к труду. и так без перерыва..
І що, а де життя було? Ви б своїм дітям таке життя хотіли?
Фрикаделька• 05 июля 2023
Ответ дляСама вумна тутички
У нас довгі бесіди були на цю тему, і мати не раз, тримаючи руку біля сердця, клалась, що внуків не залишить і буде час і увага, на віть якщо це буде на шкоду своєму здоров´ю. Чи мені треба було її до нотаріуса вести задокументувати це?)
Ага ... тримаючи руку біля сердця, клалась ...
’Хрест на пузі , щоб я здох !’
’Хрест на пузі , щоб я здох !’
1
Фрикаделька• 05 июля 2023
Ответ дляСама вумна тутички
Батько працює, мати на пенсії. Матеріальна підтримка як така не потрібна зараз від батьків, а от виділений час на онуків не заважив би.
Так вы еще и за счет родителей живете ?
Rocka Rolla• 05 июля 2023
Ох, я вас нажаль підтримаю, ви прям про мою маму та свекруху написали, та і про мене, зі мною теж бабуся багато часу проводила, дуже багато, навіть жила у неї місяцами, а мені зараз ніхто не допомагає, прям як у вас - натє іграшку, я посиджу півгодини подивлюсь на внуків та піду собі відпочивати(( дітям 3 та 5 років ні дня з ночівлею не були у бабусь..
Опитування не зрозуміла, не знаю що тиснути, бо начебто перші три варіанти підходять, чи я вже втомилась голова не робить
Опитування не зрозуміла, не знаю що тиснути, бо начебто перші три варіанти підходять, чи я вже втомилась голова не робить
2
Наталья-249d• 05 июля 2023
Ответ дляСолоденька цукОрка
Ребенка вы для себя рожаете
Это вы моим папе и маме подскажите.Которые меня на все каникулы к бабулям отправляли.И не спрашивали хотят они меня видеть все 3 месяца лета или нет.А сейчас что б 8 летнего ребенка маме или свекрови оставить на полчаса надо за неделю спрашивать
3
Баррикадница• 05 июля 2023
Ответ дляКриниця щастя
І що, а де життя було? Ви б своїм дітям таке життя хотіли?
я за себя отвечать буду. и за мое отношение к моим будущим внукам. а отмороженные бабы деды ответят за свое. мои уже ответили.
Бентливуман• 05 июля 2023
Ответ дляirinka_kyiv
Або не знали ))) якраз в їх молодості в основному дітей ростили бабусі
Так в їх віці декрет був рік, садків не вистачало. А ще черги по магазинам в яких потрібно було постояти після роботи. В 90-х ще й їздили кудись за товаром. І не було такого, що я не працюю, я займаюся дітьми.
3
Наталья-249d• 05 июля 2023
Ответ дляВоздух в банке
Современные бабушки поняли, что можно наслаждаться жизнью. А современным мамкам желаю осознать, что они рожают детей исключительно для себя и это их зона ответственности.
Если б они чем то там наслаждались.Сидят в квартире и кроме телевизора ничего не интересно
размахер• 05 июля 2023
Ответ дляRocka Rolla
Ох, я вас нажаль підтримаю, ви прям про мою маму та свекруху написали, та і про мене, зі мною теж бабуся багато часу проводила, дуже багато, навіть жила у неї місяцами, а мені зараз ніхто не допомагає, прям як у вас - натє іграшку, я посиджу півгодини подивлюсь на внуків та піду собі відпочивати(( дітям 3 та 5 років ні дня з ночівлею не були у бабусь..
Опитування не зрозуміла, не знаю що тиснути, бо начебто перші три варіанти підходять, чи я вже втомилась голова не робить
Опитування не зрозуміла, не знаю що тиснути, бо начебто перші три варіанти підходять, чи я вже втомилась голова не робить
у мене виникла думка що вони просто не вміють того...своїх дітей спихали на бабусь, а тепер просто не знають як з онуками себе поводити, губляться, не розуміють що від них треба
3
Большой секретик• 05 июля 2023
Ответ дляБентливуман
Вона в 45 не працює? І чоловіка, і дітей більше не має? Мені 45 і мені часу не вистачає. Я все бігом.
Я написала, что она 45 года, а не что ей 45 лет
Ноунэйм• 05 июля 2023
Ответ дляЮпитерная
Автор, все так. В психології є пояснення. Після війни, коли бабці мали бути холодними і розсудливими, вони не могли дати достатньо любові дітям. І виросло інфантильне покоління наших батьків. Вони постійні діти, які вередують, хочуть щоб няньчили лиш їх. А от наше покоління, що няньчилось (психологічно) з батьками, виросло гіпервідповідальним щодо дітей. І це теж не ок, наші діти вже не знають, чого хотіти, бо в них і зірки з неба і купа нашої уваги. І швидше за все це нове покоління виросте тривожним (а через війну то взагалі не знати, які ще впливи додадуться).
На жаль, саме ми застаємо вирази на кшталт «ніхто нікому нічого не повинен» щодо стосунків з батьками. Тільки не повинні вони (бо це ж великі діти), а от ми ой як повинні в їх очах, коли їм то стає потрібно.
На жаль, саме ми застаємо вирази на кшталт «ніхто нікому нічого не повинен» щодо стосунків з батьками. Тільки не повинні вони (бо це ж великі діти), а от ми ой як повинні в їх очах, коли їм то стає потрібно.
Очень точно описано. Вот прям всё что я наблюдаю.
Криниця щастя• 05 июля 2023
Ответ дляБаррикадница
я за себя отвечать буду. и за мое отношение к моим будущим внукам. а отмороженные бабы деды ответят за свое. мои уже ответили.
Так я неначе вам питання задала, а не віртуальним бабцям, особисто ви хотіли би такого життя для своїх дітей?
Вишнёвая Леди• 05 июля 2023
Ответ дляЛюблю кетчуп
Слушайте, положа руку на сердце, сидеть с детьми то ещё удовольствие. Особенно с некоторыми. Есть занятия и поприятнее. Многие мамы с удовольствием спихнули бы детей няням и бабушкам, если бы могли.
Обаятельные и не капризные дети обычно больше обласканы родней.
Другое дело, что нахождение с беспокойным ребёнком 24/7 это издевательство над психикой. Маме реально нужна помощь. И свобода нужна. И отдых. Так что бабушки хреново относятся не столько к внукам, сколько к дочерям и невескам.
Обаятельные и не капризные дети обычно больше обласканы родней.
Другое дело, что нахождение с беспокойным ребёнком 24/7 это издевательство над психикой. Маме реально нужна помощь. И свобода нужна. И отдых. Так что бабушки хреново относятся не столько к внукам, сколько к дочерям и невескам.
Это да. Я как раз недавно говорила с моей мамой на эту тему. Все своё детство, с тех пор, когда я себя помню, я гуляла сама во дворе с другими детьми до ночи, а летом была на даче то с одной, то с другой бабушкой. Чем занималась моя мама? Она приходила с работы в час дня, готовила обед и ужин, а потом болтала по телефону или смотрела сериалы. Ее задача была все мое постирать в стиралке, накормить, помыть посуду. Уборкой она тоже особо не парилась. Я росла сама. Школа, потом двор. Со школы и в школу, кстати, я с 1 класса ходила сама. И мама всегда жаловалась, как ей было тяжело растить 2 детей.
Теперь я. У меня двое. Свекры и моя мама в другом городе. К себе внуков на лето никто не берет даже на 1 день. Мой день: утром отвожу одного в садик, второго в школу. Потом бегу на работу. В 15:30 заканчиваю работу и бегу в садик, потом в школу за старшей. Потом мы бежим домой ( ну как бежим: один шаг вперёд - два назад, с капризами, драками, воплями и нервотрепанием), прибегаем домой, кормлю их. Мою, убираю, стирка, глажка где-то 1,5 часа. Потом бежим на кружки или в парк. Возвращаемся домой, готовлю ужин. Приходит муж. Ужинаем. Потом купаю одного, второго, переодеваю и спать. Если в 10 вечера засыпают - значит у меня есть время помыть голову, уложить, намазаться кремом и уделить внимание себе. Если засыпают в 11, то я уже не хочу ни крема, ни укладки, только спать. И так 24/7. Я весь день на ногах и все время с ними. Моя мама приехала спустя 8 лет помочь с внуками, в итоге у меня появился 3-й ребёнок. К врачу отвези, кушать приготовь, то подай, туда отвези и т.д. Мама, если что, у меня не инвалид. Просто вот такое отношение. Она приехала к дочке отдыхать. Больше никаких помощников в дом не пущу.
Пока мне нужна была реальная помощь, когда один был грудничок, а другой садиковский, когда я вообще не могла в туалет нормально сходить и волосы некогда было расчесать - у всех были свои заботы, никто не захотел приехать и помочь хоть на месяц. А теперь, когда дети уже взрослые, нормально ходят в школу и садик, пол дня никого нет дома, то свекры и моя мама вдруг решили, что самое время помогать. Приехать, жить с нами, под дня смотреть сериалы, а в 5 вечера спрашивать, а что мы будем ужинать. Я в шоке вообще. То ли я чего-то не понимаю, то ли мне просто не повезло с родственниками. И если честно, после их « помощи» и совместного проживания я поняла, что 2 детей 24/7 это цветочки)) в сравнении родительской « помощью».
Теперь я. У меня двое. Свекры и моя мама в другом городе. К себе внуков на лето никто не берет даже на 1 день. Мой день: утром отвожу одного в садик, второго в школу. Потом бегу на работу. В 15:30 заканчиваю работу и бегу в садик, потом в школу за старшей. Потом мы бежим домой ( ну как бежим: один шаг вперёд - два назад, с капризами, драками, воплями и нервотрепанием), прибегаем домой, кормлю их. Мою, убираю, стирка, глажка где-то 1,5 часа. Потом бежим на кружки или в парк. Возвращаемся домой, готовлю ужин. Приходит муж. Ужинаем. Потом купаю одного, второго, переодеваю и спать. Если в 10 вечера засыпают - значит у меня есть время помыть голову, уложить, намазаться кремом и уделить внимание себе. Если засыпают в 11, то я уже не хочу ни крема, ни укладки, только спать. И так 24/7. Я весь день на ногах и все время с ними. Моя мама приехала спустя 8 лет помочь с внуками, в итоге у меня появился 3-й ребёнок. К врачу отвези, кушать приготовь, то подай, туда отвези и т.д. Мама, если что, у меня не инвалид. Просто вот такое отношение. Она приехала к дочке отдыхать. Больше никаких помощников в дом не пущу.
Пока мне нужна была реальная помощь, когда один был грудничок, а другой садиковский, когда я вообще не могла в туалет нормально сходить и волосы некогда было расчесать - у всех были свои заботы, никто не захотел приехать и помочь хоть на месяц. А теперь, когда дети уже взрослые, нормально ходят в школу и садик, пол дня никого нет дома, то свекры и моя мама вдруг решили, что самое время помогать. Приехать, жить с нами, под дня смотреть сериалы, а в 5 вечера спрашивать, а что мы будем ужинать. Я в шоке вообще. То ли я чего-то не понимаю, то ли мне просто не повезло с родственниками. И если честно, после их « помощи» и совместного проживания я поняла, что 2 детей 24/7 это цветочки)) в сравнении родительской « помощью».
2
9
Я не тону• 05 июля 2023
Ответ дляНоунэйм
И что? Это был повод спихивать детей на бабушек которые пережили войну и работали ещё тяжелее? И они принимали этих внуков, нянчили, заботились и не в виде одолжения. А сейчас при всех возможностях и гаджетах бабушки не могут, им трудно, они не хотят. Но помощи хотят и мало того как должное её воспринимают. Просто поколение эгоистов. Вот и всё.
Поколение эгоистов это нынешние мамки, при этом даже доводов не слышат, потому как есть их мнение и неправильное)
Ну так если отказать на заводе смену и потом ещё дома надо реально пахать не повод отдать на какой то период ребенка бабушке,то какие претензии могут быть у нынешних мам, если они не пашут вообще, ни на работе ни дома? Что им мешает заниматься собственным ребенком?)
Вам я вно лет не много, потому как здоровье в 45-55 и 65 + очень отличается, а потому и нашим мама тяжело уже смотреть за нашими детьми.
Ну так если отказать на заводе смену и потом ещё дома надо реально пахать не повод отдать на какой то период ребенка бабушке,то какие претензии могут быть у нынешних мам, если они не пашут вообще, ни на работе ни дома? Что им мешает заниматься собственным ребенком?)
Вам я вно лет не много, потому как здоровье в 45-55 и 65 + очень отличается, а потому и нашим мама тяжело уже смотреть за нашими детьми.
4
Петриківна• 05 июля 2023
Ответ дляЯ не тону
Мы с вами немного о разном. В 92-94 не платили ЗП библиотекарям и т.д., к о бегал торговать как раз на макароны с салом и хватало только, если ты реализатор. Моим родителям было +/- 50 на момент развала совка, это ужас был, в таком возрасте и будучи работником НИИ ты никому не нужен. Пенсий родителей не было, бабушка сама еле выживала на нее, села тоже не было. И так было у большинства, Киев. Кто был помладше, тому больше повезло.
Наверное, те кто имел шею на которую присесть или не имел совести остались сидеть и ждать у моря погоды, те кому нужно было детей кормить - пошли работать хоть куда-то. Мой первый учитель провел только один класс с первого по третий а потом уволился и пошел на рынке торговать, а моя мать с негодованием о нем отзывалась хотя у нас бывали дни что хлеб свежий не купишь - сухари доедали.
1
Позитивна• 05 июля 2023
Наша бабуся 67 року... це капець, теж саме... постійно сидить в істаграмі, з малим взагалі не грає, тільки іншим розповідає яка вона афігенна бабушка і все для онука
Якщо десь на вулиці вередує то він починає сильно її бісити
За два з половиною роки вона навіть не разу сама його у кольясці не катала по вулиці
Я чесно кажучи в шоці, бо теж вередувала подавайте онуків!
Якщо десь на вулиці вередує то він починає сильно її бісити
За два з половиною роки вона навіть не разу сама його у кольясці не катала по вулиці
Я чесно кажучи в шоці, бо теж вередувала подавайте онуків!
5
осень харашо• 05 июля 2023
это поколение будет бабушками ещё похлеще тех:фитнес,молодой тренер,бассейн и рестораны...
тоже будет некогда))
тоже будет некогда))
1
3
1
Rocka Rolla• 05 июля 2023
Ответ дляВишнёвая Леди
Это да. Я как раз недавно говорила с моей мамой на эту тему. Все своё детство, с тех пор, когда я себя помню, я гуляла сама во дворе с другими детьми до ночи, а летом была на даче то с одной, то с другой бабушкой. Чем занималась моя мама? Она приходила с работы в час дня, готовила обед и ужин, а потом болтала по телефону или смотрела сериалы. Ее задача была все мое постирать в стиралке, накормить, помыть посуду. Уборкой она тоже особо не парилась. Я росла сама. Школа, потом двор. Со школы и в школу, кстати, я с 1 класса ходила сама. И мама всегда жаловалась, как ей было тяжело растить 2 детей.
Теперь я. У меня двое. Свекры и моя мама в другом городе. К себе внуков на лето никто не берет даже на 1 день. Мой день: утром отвожу одного в садик, второго в школу. Потом бегу на работу. В 15:30 заканчиваю работу и бегу в садик, потом в школу за старшей. Потом мы бежим домой ( ну как бежим: один шаг вперёд - два назад, с капризами, драками, воплями и нервотрепанием), прибегаем домой, кормлю их. Мою, убираю, стирка, глажка где-то 1,5 часа. Потом бежим на кружки или в парк. Возвращаемся домой, готовлю ужин. Приходит муж. Ужинаем. Потом купаю одного, второго, переодеваю и спать. Если в 10 вечера засыпают - значит у меня есть время помыть голову, уложить, намазаться кремом и уделить внимание себе. Если засыпают в 11, то я уже не хочу ни крема, ни укладки, только спать. И так 24/7. Я весь день на ногах и все время с ними. Моя мама приехала спустя 8 лет помочь с внуками, в итоге у меня появился 3-й ребёнок. К врачу отвези, кушать приготовь, то подай, туда отвези и т.д. Мама, если что, у меня не инвалид. Просто вот такое отношение. Она приехала к дочке отдыхать. Больше никаких помощников в дом не пущу.
Пока мне нужна была реальная помощь, когда один был грудничок, а другой садиковский, когда я вообще не могла в туалет нормально сходить и волосы некогда было расчесать - у всех были свои заботы, никто не захотел приехать и помочь хоть на месяц. А теперь, когда дети уже взрослые, нормально ходят в школу и садик, пол дня никого нет дома, то свекры и моя мама вдруг решили, что самое время помогать. Приехать, жить с нами, под дня смотреть сериалы, а в 5 вечера спрашивать, а что мы будем ужинать. Я в шоке вообще. То ли я чего-то не понимаю, то ли мне просто не повезло с родственниками. И если честно, после их « помощи» и совместного проживания я поняла, что 2 детей 24/7 это цветочки)) в сравнении родительской « помощью».
Теперь я. У меня двое. Свекры и моя мама в другом городе. К себе внуков на лето никто не берет даже на 1 день. Мой день: утром отвожу одного в садик, второго в школу. Потом бегу на работу. В 15:30 заканчиваю работу и бегу в садик, потом в школу за старшей. Потом мы бежим домой ( ну как бежим: один шаг вперёд - два назад, с капризами, драками, воплями и нервотрепанием), прибегаем домой, кормлю их. Мою, убираю, стирка, глажка где-то 1,5 часа. Потом бежим на кружки или в парк. Возвращаемся домой, готовлю ужин. Приходит муж. Ужинаем. Потом купаю одного, второго, переодеваю и спать. Если в 10 вечера засыпают - значит у меня есть время помыть голову, уложить, намазаться кремом и уделить внимание себе. Если засыпают в 11, то я уже не хочу ни крема, ни укладки, только спать. И так 24/7. Я весь день на ногах и все время с ними. Моя мама приехала спустя 8 лет помочь с внуками, в итоге у меня появился 3-й ребёнок. К врачу отвези, кушать приготовь, то подай, туда отвези и т.д. Мама, если что, у меня не инвалид. Просто вот такое отношение. Она приехала к дочке отдыхать. Больше никаких помощников в дом не пущу.
Пока мне нужна была реальная помощь, когда один был грудничок, а другой садиковский, когда я вообще не могла в туалет нормально сходить и волосы некогда было расчесать - у всех были свои заботы, никто не захотел приехать и помочь хоть на месяц. А теперь, когда дети уже взрослые, нормально ходят в школу и садик, пол дня никого нет дома, то свекры и моя мама вдруг решили, что самое время помогать. Приехать, жить с нами, под дня смотреть сериалы, а в 5 вечера спрашивать, а что мы будем ужинать. Я в шоке вообще. То ли я чего-то не понимаю, то ли мне просто не повезло с родственниками. И если честно, после их « помощи» и совместного проживания я поняла, что 2 детей 24/7 это цветочки)) в сравнении родительской « помощью».
Я прям відчула кожне ваше слово((( як я вас розумію...
Криниця щастя• 05 июля 2023
Ответ дляосень харашо
это поколение будет бабушками ещё похлеще тех:фитнес,молодой тренер,бассейн и рестораны...
тоже будет некогда))
тоже будет некогда))
Я подивлюсь із задоволенням, якщо доживу, якими бабусями буде покоління 90-2000, які окрім письмової комунікації іншою не володіють і поголовно інтроверти з особистими кордонами розміром із земну кулю.
3
2
Ширли-Мырли• 05 июля 2023
Ответ дляKROX@
Ну безвідповідальна тут ви, бо народжуєте ви для себе, а не для бабусь. І да бабусі бувають різні і стан здоров´я теж і не в роках народження тут суть.
В якби автора мама написала що спочатку просила аби дочка народила онука, обіцяла підтримку і допомогу, а потім передумали і забула на онучку зовсім. То відповіді в темі були б зооовсім іншими))))
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу