А есть те, кто жалеет, что не выехал

І для більшості там більше перспектив, ніж батракувати вдома. Все що маємо ми надали завдяки заробітками. А зараз ще більше легальних умов для людей

Не хочу) поэтому даже не писала минимальную пенсию, потому что это даже пенсией стыдно назвать. И руки хочется обрубить тем, кто такие пенсии назначил

Я на прошлой неделе ездила. Черкасская обл, Жашковскиц район- нищета!

Сумская и Черниговская области - вечная нищета.

В мене родичі живуть Кам´янці, не бідують.

По Сумській та Чернігівській згодна. Останній раз була влітку 2021 року Але там є підприємці, які непогано себе почувають. Ще хочу додати частину Миколаївської иа Херсонської області, але останній мої поїздки були влітку 2013 року перед анексією Криму. Тому їх не наводила, бо може щось змінилося

’Так’ за земляків я і не переживаю. Це лише ваші фантазії, як і те, що після війни буде настільки легко емігрувати, що пів країни виїде.
До війни було складно, а після - водночас всі двері відчиняться... лише у мріях

Ми їхали із Жашкова через Сорокотяги на Охматів. Це жах! Дороги нема взагалі. Можна знімати блокбастер « дорога на Бахмут». Але ж там не було ніяких бойових дій, така дорога вже років 15-20. А то ж дорога на Букський каньйон.
Хати всі бідні, половина забита дошками. Ці межа навіть переселенці оминають, бо там нема життя.

Межа= села

По дорозі не буду сперечатися. Зараз залишилися такі участки. Але їх небагато. 20 років тому багато доріг було роздовбано. Зараз тільки невеличкі участки. А будівництво доріг це дуже дорого. Польщі для цього виділяли європейські країни величезні кошти. Чехам давали кошти да так, що наші заробітчани потім там фірми свої повідкривали і на ЗУ великі бази відпочинку побудували. Частина Миколаївської області ( той Букський каньйон) , то депресивний регіон. Ви думаєте в Європі такого нема? Приклад : північна частина Каталоньї біля південного кордону Франції. Ніхто там жити не хоче, бо роботи нема, треба займатися с/г, ніхто не хоче. Це тільки 1 приклад

Букський , то Черкаська область, щоб мне тут в географії не звинувачували. Частина Миклаївської теж стоїть з заколоченими вікнами. Мабуть села будувалися під колхози, не в курсі. Але з депресивних місць уїзжають і так всюди. Нічого тут такого нема. У нас на нашу площу живе мало людей. Тут , що життя було достатньо навіть в малозаселених місцях має жити мабуть 100 млн.

Изменилось в худшую сторону. Жить стали хреновее.

До війни у багатьох такої мети -емігрувати не було, а тепер буде. І все вийде і все буде добре

Ніхто вже ніколи в ті села нічого вкладати не буде. Бо нема жодного сенсу, люди не хочуть жити там де нема роботи. А там нема ніякої роботи. Ми з чоловіком в такому депресивному стані звідти повернулися….

Село моїх батьків за 50 км від столиці
Було колись 300 людей , одна школа, один магазин, аптеки не має
Амбулаторія
Цієї весни не було кому орати - всіх чоловіків забрали
Останнього поховали влітку -26 років з фронту
Більш не має
Баби, жінки . Молоді не має
Хоча відстань до столиці всього 50
Хто не вірить може прогуглити - Козичанка

Война в Украине с 2014 года, но Германия почему-то не приглашала к себе украинцев с того же Донецка, Луганска на пособия или трудоустройство. Выгода для Германии в том, что ваш муж и вы, например, уже с образованием, опытом работы и да вы будете работать на тех работах, на которых не хотят работать немцы.И да еще отмечу, что многие наши беженцы приехали в Германию с деньгами, на машинах и т.д. и да конечно экономику Германии украинцы расшевелили благодаря своим тратам.Может у вас до сих пор какая-то эйфория от жизни в Германии и вы видите только выгоды от беженцев.

Ви така наївна)))

Хто розумний, валить зараз, поки є безпрецедентна можливість, і там землю гризе, щоб мати право залишитися. Після війни цю можливість прикриють. Ще добре буде як залишать безвіз та дозволені 90 днів на пів року

Проаналізуйте, як виїде пів країни, хто буде:
1. Величезні борги країни віддавати Заходу?
2. Стояти живим щитом на шляху трусні до Європи?
3. За копійки працювати на ´західних інвестиціях’?

Не живіть у світі рожевих поні

От саме того і виїдемо, щоб не віддавати борги, щоб не утримувати армію інвалідів, щоб не працювати за копійки. У мене чоловік їздив і без сьогоднішніх преференцій і міг залишитись в будь який момент в любій країні. Але були дурні, треба було України. Наразі майже вся рідня загинула чи померли, в більшості через війну. Нас тут більше нічого не тримає. Завдяки роботі мого чоловіка, нас прийме будь яка країна. Інші поїдуть до своїх дружин. Війна не буде безкінечна, договоряться, ніякого надуманого щита нікому не потрібно. Всі країни мають розвинуті дипломатичні стосунки.

Так, так, цю пісню я вже чула про пів країни😂 хто їм дасть? Захід зробить все, щоб забезпечити повернення боргів. Нафіга їм пів України у себе?

Я взагалі здивована, що попри таку антипатію до країни, ви ще тут. Навіщо так страждати та марно витрачати життя, якщо весь світ чекає на вас? Дійте!

Обов´язково коли відкриють кордони чоловікам. Бо платити корупціонером за свободу я не стану.

Дивлюсь, ви не зовсім зневірилися в країні, тому принципово чекайте на диво😂

Я не в Германии, а ещё западнее. Мы будем работать на тех работах, на которых работают и граждане этой страны. Именно для этого я и прохожу обучение сейчас. А до этого пахала год, изучая язык, чтобы получить допуск к обучению. Кому-то проще сразу в клининг пойти, кому-то это не подходит.Эйфории нет, я скептик и прагматик по жизни.

Себя пожалейте. Таки правду говорят, украинцам и врагов не надо, сами друг друга сожрут. Удачи.

Как что делать? Вывезти деньги и так же жить, только за границей. Или их обеспечения не хватит для европейских жизни?

А у родной стране и то нещасное ВПО не дождешься

Ну а що такого, правда очі колить? Знаю таких багато, які максимум самого позволити собі виїхати на ставок за місто, ніколи не були закордоном, а тепер на соцвиплати живуть в Європі, не просто так тихесенько сидять, а подорожують. Ну якби вони могли собі таке дозволити не через війну, то інше діло, а так «нещастя помогло». А мені їх шкода, що світ змогли побачити тільки за таких умов. Хіба це радість - подорожувати через війну? Для мені ні.

Тоді ви не виїхали в країну, де не приймають біженців, а поїхали до країни, громадянином якої ви є.

Я уже писала, что мне там не нравится. Поспешила. Можно выезжать в любую страну и оформлять разрешение на работу. Этого достаточно.

Але чомусь вони в Україну не повертаються? Є люди, які полюбляють свої професії, отримають задоволення від роботи і живуть повни життям зараз, не чекаючи пенсію. В Україні знайти дійсно кваліфіковану роботу, отримати професійний зріст просто неможливо, якщо ти не чийсь родич. І більшість людей в Україні - вони не більш економно живуть? А пенсіонери - не злиденно? Люди просто жити хочуть, зрозумійте. В України таке географічне положення - тому на неї зазіхають.

Не повертаються, бо там пройшло все їхнє життя. Вони виїхали в середині 90-х. В той час на початку 90-х та в середині 90-х теж іміграція з України, якщо ви пам´ятаєте. Вони поїхали, коли в Україні була тотальна ніщета, у них там народилися діти, які вже пішли в школу в тих країнах на той час, коли в Україні стало більш-менш. Ви же не можете раз на 10-15 років радикально змінювати своє життя, це неможливо. Ви думаєте вони не хотіли повернутися? Дехто з них навіть квартири купили та будиночки в Україні, щоб повернутися сюди на пенсію, бо там не все так просто. Це люди іншого покоління, зараз їм по 50-55 років. Вони сподіваються, що їх вже діти, які отримали освіти іншої країни, народилися та виросли в тому середовищі будуть повноправними членами того суспільства. Що стосується проф. розвитку, то ніхто не праціює за професією, яку отримав в Україні, а це все люди з вищою освітою, яку отримали в Києві. Бо там на той час потрібно було поступати та навчатися за кордоном, а як ти можеш це робити, якщо ти тільки за рік більш-менш мову будеш розуміти та тобі треба працювати, щоб сім´ю годувати. Це зараз вже молодь виросла та отримала спеціальності в тому ІТ, такого навіть тоді не існувало. Працюють: кур´єрами, адміністраторами в якомусь салоні, контролерами на виробництві, робітниками на заводах і т.д. Тільки одна сім´я молдован перевчилася на лікарів в Португалії, але вони мову швидко освоїли, бо це я так зрозуміла, відноситься до групи споріднених мов.