Яке майбутнє у дітей в Україні?

это так, не в зависимости от вашего согласия или несогласия)

меня или себя пытаетесь убедить?))

Чесно, засмучена, що так багато людей не вірить в нашу країну. У мене двоє дітей, ми залишались весь час тут. Поступати за кордоном не плануємо. Вивчаться тут, можливо потім, як самі захочуть, то поїдуть де інде працювати та жити. Але поки що вони на це на налаштовані.

То їх , якщо і відкриють , не раніше 30 го року

так я с вами согласна абсолютно, и пишу про запредельный цинизм этого дейсвта, первое отделение которого началось со дня выборов)
далі буде...

Щодо ПТСР.
Я знаю, що цією темою вже зловживають і маніпулюють, а будуть ще більше, особливо всраті доморощені психологи, а також «ділки», щоб отримати гранти, і всі, кому просто не лінь, бо нада щось пафосне і драматичне пиздануть.
(Кого ще не перечислила- відзовіться)
Так от. ПТСР - це психіатричний діагноз, тобто займатися цією проблемою, виставляти діагноз, лікувати, давати пояснення, коментарі, поради тощо - можуть лише люди з вищою медичною освітою. Психіатри або психотерапевти-лікарі.
Тому не треба самим собі встановлювати «діагнози». Для ПТСР існують чіткі діагностичні критерії, шкали і оцінки. А також методи запобігання та лікування.
Щодо страшних цифр, які можуть озвучуватись дилетантами для нагнітання та придбання собі значимості.
Не кожна людина, яка перенесла шокуючу жахливу подію чи стала свідком страшної ситуації отримає у результаті ПТСР. Навіть, якщо матиме гостру стресову реакцію. Гостра стресова реакція і посттравматичний розлад - це різні поняття. Перша триває до місяця, другий може розвинутися від місяця до трьох після пережитої травматичної події. Тобто, якщо психологічні наслідки гострого переживання травмуючої події тривають більше місяця, то тоді це вже ПТСР, якщо там присутні основні характерні симптоми.
Наш мозок наділений унікальною захисною здатністю - нейропластичністю. З часом він поступово згладжує і притупляє спогади, робить їх менш болючими, стирає яскравість переживань. Аж до повного відновлення без наслідків. До того ж у більшості людей існує резистентність до розвитку ПТСР. 40% людей взагалі не матимуть жодних наслідків пережитої події. У когось можлива гостра стресова реакція, яка самостійно поступово згасне і ПТСР не розвинеться. І лише приблизно 20% жінок та 8% чоловіків мають схильність до розвитку ПТСР впродовж трьох місяців після травмуючої події. Це світова статистика. До того ж, за результатами досліджень, у 50% людей, у яких виникає ПТСР, він зникає без наслідків впродовж трьох місяців після виникнення. І лише 4% психологічно травмованих мають довготривалі проблеми. Все залежить від психологічних особливостей самої людини, сили травмуючого фактору, а також від того, яку допомогу отримувала чи не отримувала людина впродовж перших годин та тижнів після травми.
І в останньому випадку доведено, що краще взагалі нічого не робити і не вмішуватися, ніж робити що попало, невміло втручатися і надавати якусь некоректну допомогу, чим грішать більшість так званих психологів, навіть зі своїми дипломами, а також всілякі «експерти» і просто небайдужі.
Ми це все проходили ще у 15-16 роках, коли воєнним пророкували 93% психічних відхилень, а психологи всіх мастєй пиляли гранти, аж тирса летіла.
Тому запамʼятайте головне правило: Не нашкодь.
Не треба проводити та рекомендувати психологічних практик, якщо ви не знаєте, як працювати з цією категорією. Бо можна зробити гірше. Особливо, якщо втручання грунтується на нагадуванні травмуючої події та проживанні її знову у спогадах. Якраз навʼязливі патологічні спогади і є основою ПТСР, які не стають минулим, а залишаються постійно теперішнім.
Не рекомендується у перші дні після події вживання будь-яких психотропних засобів. Особливо алкоголю та транквілізаторів і снодійних. Так, краще гостро прожити подію, ніж намагатися її «глушити». Це зменшить ризик можливості виникнення ПТСР у майбутньому.
І не вішайте воєнним ніяких ярликів. Вони більшість здоровіші, ніж 90% психологів.
https://www.facebook.com/profile.php?id=1000081739...

Щодо ПТСР.
Я знаю, що цією темою вже зловживають і маніпулюють, а будуть ще більше, особливо всраті доморощені психологи, а також «ділки», щоб отримати гранти, і всі, кому просто не лінь, бо нада щось пафосне і драматичне пиздануть.
(Кого ще не перечислила- відзовіться)
Так от. ПТСР - це психіатричний діагноз, тобто займатися цією проблемою, виставляти діагноз, лікувати, давати пояснення, коментарі, поради тощо - можуть лише люди з вищою медичною освітою. Психіатри або психотерапевти-лікарі.
Тому не треба самим собі встановлювати «діагнози». Для ПТСР існують чіткі діагностичні критерії, шкали і оцінки. А також методи запобігання та лікування.
Щодо страшних цифр, які можуть озвучуватись дилетантами для нагнітання та придбання собі значимості.
Не кожна людина, яка перенесла шокуючу жахливу подію чи стала свідком страшної ситуації отримає у результаті ПТСР. Навіть, якщо матиме гостру стресову реакцію. Гостра стресова реакція і посттравматичний розлад - це різні поняття. Перша триває до місяця, другий може розвинутися від місяця до трьох після пережитої травматичної події. Тобто, якщо психологічні наслідки гострого переживання травмуючої події тривають більше місяця, то тоді це вже ПТСР, якщо там присутні основні характерні симптоми.
Наш мозок наділений унікальною захисною здатністю - нейропластичністю. З часом він поступово згладжує і притупляє спогади, робить їх менш болючими, стирає яскравість переживань. Аж до повного відновлення без наслідків. До того ж у більшості людей існує резистентність до розвитку ПТСР. 40% людей взагалі не матимуть жодних наслідків пережитої події. У когось можлива гостра стресова реакція, яка самостійно поступово згасне і ПТСР не розвинеться. І лише приблизно 20% жінок та 8% чоловіків мають схильність до розвитку ПТСР впродовж трьох місяців після травмуючої події. Це світова статистика. До того ж, за результатами досліджень, у 50% людей, у яких виникає ПТСР, він зникає без наслідків впродовж трьох місяців після виникнення. І лише 4% психологічно травмованих мають довготривалі проблеми. Все залежить від психологічних особливостей самої людини, сили травмуючого фактору, а також від того, яку допомогу отримувала чи не отримувала людина впродовж перших годин та тижнів після травми.
І в останньому випадку доведено, що краще взагалі нічого не робити і не вмішуватися, ніж робити що попало, невміло втручатися і надавати якусь некоректну допомогу, чим грішать більшість так званих психологів, навіть зі своїми дипломами, а також всілякі «експерти» і просто небайдужі.
Ми це все проходили ще у 15-16 роках, коли воєнним пророкували 93% психічних відхилень, а психологи всіх мастєй пиляли гранти, аж тирса летіла.
Тому запамʼятайте головне правило: Не нашкодь.
Не треба проводити та рекомендувати психологічних практик, якщо ви не знаєте, як працювати з цією категорією. Бо можна зробити гірше. Особливо, якщо втручання грунтується на нагадуванні травмуючої події та проживанні її знову у спогадах. Якраз навʼязливі патологічні спогади і є основою ПТСР, які не стають минулим, а залишаються постійно теперішнім.
Не рекомендується у перші дні після події вживання будь-яких психотропних засобів. Особливо алкоголю та транквілізаторів і снодійних. Так, краще гостро прожити подію, ніж намагатися її «глушити». Це зменшить ризик можливості виникнення ПТСР у майбутньому.
І не вішайте воєнним ніяких ярликів. Вони більшість здоровіші, ніж 90% психологів.
https://www.facebook.com/profile.php?id=1000081739...

да не проживает 100% населения травматические события, способные вызвать ПТСР.
У вас псевдонаучные размышления, как не у профессионального психолога, а у увлекающейся психологией (как сказал тогда Арестович).

Ну Ви не рівняйте, те що військові бачили в 15-16 роках, і те що зараз вони бачать. Реабілітація з психологами потрібна обов´язково.

что-то вас не в ту степь понесло

Вы правы. Но когда видишь, как пьяный судья в комендантский час сбивает насмерть нацгвардейца, или как мужчин на улицах отлавливают и грузят как скот в бусы, то задаешь себе вопрос, а какой мы сорт в своей стране? ’Маленький українець’, як казав один наш президент, які має права?
Обычный среднестатистический человек в Украине такой же третий сорт, как и в другой стране, законы и правоохранительная система защищают только высшие слои населения.
А быть приезжим эмигрантом - это ещё не самое худшее, что может случиться с человеком. Хуже, например, хоронить останки своего сына или мужа, подорвавшихся на мине, хуже быть заживо погребённых под обломками своего дома, хуже остаться без рук, без ног и с трясущейся головой после тяжёлой контузии и т.д. Всё познается в сравнении.

Сейчас 100% населения Украины проживает травматические события.
Кстати, женщины вдвое чаще болеют посттравматическим стрессовым расстройством, чем мужчины.
Мы ещё не знаем ,как много ПТСР и других психических расстройств будет у гражданских.
У тех ,кто был оккупации, у кого разрушено жилье, кто видел смерть совсем рядом .
Если война закончится скоро, тогда можно предположить, что распространенность ПТСР не будет чрезмерно высокой.

Но конца этому всему не видно...
Мы приняли решение уехать.

В Украине можно и головой пристроиться, и создать своё дело. Почему вы думаете что всё только связи решают???? Это обычные отмазки. Берите ответственность на себя, рискуете капиталом, создавайте и будет вам бизнес и деньги. Только лузеры и ленивые кричат про связи.

А в якій Ви країні?

Территорию Украины война задела по- разному. Посему и люди войну пережили по разному, не надо про 100% населения и их обязательный ПТСР.

Потому стр ребенок с инвалидностью который брошен нашим государством потому что средства не выделяются, а за границей живёт полноценной жизнью.

Простите, но у меня во дворе живёт девочка- инвалид. Родители работают над тем, что б ребенок не чувствовал себя инвалидом. Это труд, ежедневная работа. Ребенок плохо ходит. Но она не инвалид! Она такой себя не чувствует. И я уверена, что она добьется в жизни много чего. Не ногами, так головой.
Так за граница тут при чём? Если вы ребенку вбили в голову, что он инвалид, то он и будет жить не полноценной жизнью.
Реально бесят люди, которые считают, что соцпособие поможет им избавиться от проблем, которые они всю жизнь наматывали себе. Это временная пилюля, что б поняли или не поняли, и меняли не страну, а мышление.

То есть, всех кто остался в Украине, все 30 млн ждут те печальные события о которых вы пишете? Это такое самоуспокоения - равняться на худший вариант развития событий?
Помню я и про перевернувшийся автобус с 11 погибшими беженцами, и девочку с множеством ножевых ранений в лагере беженцев и погибших в Турции - уехавших от войны в Украине. Только оставшись в Киеве я как-то на эти печальные события не равняюсь, такое практикуют только уехавшие.

Нет, нас государство тупо кинуло умирать, это не ДЦП, у нас все намного серьезнее, болезнь которая прогрессирует без дорогих лекарств.

Территорию Украины война задела по- разному. Посему и люди войну пережили по разному, не надо про 100% населения и их обязательный ПТСР.

Территорию Украины война задела по- разному. Посему и люди войну пережили по разному, не надо про 100% населения и их обязательный ПТСР.

Я писала,что ПТСР возникнет примерно у 30 процентов. Где Вы увидели ,что у всего населения?

И да ,война ещё не закончена. Мы не знаем ,какие ещё территории Украины заденет война.

Вы писали в первом предложении про 100% населения переживающих травматические события.

Где конкретно в моем сообщении Вы увидели, что всех оставшихся ждут печальные события? У пьяного судьи, о котором я писала, думаю всё будет хорошо, а у родных погибшего нацгвардейца - не очень.

Мы все переживаем травматические события, но считается , что посттравматическое стрессовое расстройство развивается только у 20-30% людей.

Мы травматические события переживаем на протяжении жизни, но в данной теме обсуждаем войну.

Война провоцирует распространенные проблемы психического здоровья: стресс, тревогу, страх. Особенно у детей.

Багато хто заради дітей залишиться. Діти адаптуються, якщо батьки не заважають, дуже швидко. З’являються нові друзі, нове оточення, у них на новому місці нове життя, справжнє на цей момент, минуле потихенько відходить вбік. Це тиждень-два-місяць можна було пересидіти

Такие проблемы провоцирует не только война.