Яке майбутнє у дітей в Україні?

Згодна з вами.В України є майбутнє,як і у дітей України.Хтось поїде-хтось залишиться.
Ми величезна багатомільйонна країна-знищити таку неможливо.Багато хто намагався,а все даремно.

Автор будущее у всех детей в мире зависит от очень многих факторов.
И война это не решающий фактор будущего.

Для меня показатель это 3 знакомые семьи которые жили заграницей очень давно. Всё 3 вернулись в Украину. Как мамына лучшая подруга сказала как в Киеве я жила бедно, так и во Франции я бедная.

Всі так грозяться виїхати, а в Києві пробки все більші і більші. Скоріше б уже повиїжджали

а хтось і повернеться)

А мы вчера в университет ездили и на курсы дочь пошла. 4 часа были в приёмной комиссии, все разузнали. Прекрасное будущее у умных детей тут будет. Ну и нехватки в студентах нет, все как всегда)) только тут всепропальщицы)))

Щодо ПТСР.
Я знаю, що цією темою вже зловживають і маніпулюють, а будуть ще більше, особливо всраті доморощені психологи, а також «ділки», щоб отримати гранти, і всі, кому просто не лінь, бо нада щось пафосне і драматичне пиздануть.
(Кого ще не перечислила- відзовіться)
Так от. ПТСР - це психіатричний діагноз, тобто займатися цією проблемою, виставляти діагноз, лікувати, давати пояснення, коментарі, поради тощо - можуть лише люди з вищою медичною освітою. Психіатри або психотерапевти-лікарі.
Тому не треба самим собі встановлювати «діагнози». Для ПТСР існують чіткі діагностичні критерії, шкали і оцінки. А також методи запобігання та лікування.
Щодо страшних цифр, які можуть озвучуватись дилетантами для нагнітання та придбання собі значимості.
Не кожна людина, яка перенесла шокуючу жахливу подію чи стала свідком страшної ситуації отримає у результаті ПТСР. Навіть, якщо матиме гостру стресову реакцію. Гостра стресова реакція і посттравматичний розлад - це різні поняття. Перша триває до місяця, другий може розвинутися від місяця до трьох після пережитої травматичної події. Тобто, якщо психологічні наслідки гострого переживання травмуючої події тривають більше місяця, то тоді це вже ПТСР, якщо там присутні основні характерні симптоми.
Наш мозок наділений унікальною захисною здатністю - нейропластичністю. З часом він поступово згладжує і притупляє спогади, робить їх менш болючими, стирає яскравість переживань. Аж до повного відновлення без наслідків. До того ж у більшості людей існує резистентність до розвитку ПТСР. 40% людей взагалі не матимуть жодних наслідків пережитої події. У когось можлива гостра стресова реакція, яка самостійно поступово згасне і ПТСР не розвинеться. І лише приблизно 20% жінок та 8% чоловіків мають схильність до розвитку ПТСР впродовж трьох місяців після травмуючої події. Це світова статистика. До того ж, за результатами досліджень, у 50% людей, у яких виникає ПТСР, він зникає без наслідків впродовж трьох місяців після виникнення. І лише 4% психологічно травмованих мають довготривалі проблеми. Все залежить від психологічних особливостей самої людини, сили травмуючого фактору, а також від того, яку допомогу отримувала чи не отримувала людина впродовж перших годин та тижнів після травми.
І в останньому випадку доведено, що краще взагалі нічого не робити і не вмішуватися, ніж робити що попало, невміло втручатися і надавати якусь некоректну допомогу, чим грішать більшість так званих психологів, навіть зі своїми дипломами, а також всілякі «експерти» і просто небайдужі.
Ми це все проходили ще у 15-16 роках, коли воєнним пророкували 93% психічних відхилень, а психологи всіх мастєй пиляли гранти, аж тирса летіла.
Тому запамʼятайте головне правило: Не нашкодь.
Не треба проводити та рекомендувати психологічних практик, якщо ви не знаєте, як працювати з цією категорією. Бо можна зробити гірше. Особливо, якщо втручання грунтується на нагадуванні травмуючої події та проживанні її знову у спогадах. Якраз навʼязливі патологічні спогади і є основою ПТСР, які не стають минулим, а залишаються постійно теперішнім.
Не рекомендується у перші дні після події вживання будь-яких психотропних засобів. Особливо алкоголю та транквілізаторів і снодійних. Так, краще гостро прожити подію, ніж намагатися її «глушити». Це зменшить ризик можливості виникнення ПТСР у майбутньому.
І не вішайте воєнним ніяких ярликів. Вони більшість здоровіші, ніж 90% психологів.
https://www.facebook.com/profile.php?id=1000081739...

А в прошлом году думаете многие сдавали? Я думаю что в прошлом году многие были заграницей или просто не сдавали и решили сдавать в этом, т.к. многие уже вернулись. Думаю может дело и в этом...

не стоит так огульно делать выводы о психике всех детей в Украине. Потому что в долгосрочной перспективе еще неизвестно, что оставит больший след: сирены или жизнь в неполной семье без отца неопределенный срок.
Другое дело, если его и в Украине уже не было, тогда прекрасно понимаю женщин, уехавших с детьми, и начавших жизнь в новой стране.

откройте DSM-5, надеюсь вы в курсе, что это, и внимательно изучите критерии диагностики ПТСР, чтобы не подрывать доверие к психологам такими высказываниями. Оно и так очень шаткое в нашем обществе и есть для этого причины.
У психиатра клиенты с разными диагнозами, не только ПТСР.

А за что он служит? За то, чтобы из страны все выехали? За это? Ежедневно погибают люди за то, чтобы вся молодёжь выехала и не было будущего у страны?

Откройте DSM-5-TR .
Там включены новые расстройства и психические состояния.
И я прекрасно осведомлена о том ,какие у психиатра клиенты.

спринт ніхто не відміняв. Треба прокачувати спринт і біг на 300 метрів.

Ну да, ну да.
Что оставит наибольший след-сирены, отец на фронте, который неизвестно, вернется ли живым, и семья из полной станет не совсем, и трагедией на всю жизнь.Или решение дать детям возможность жить вне войны?

вы можете делать так как считаете правильным, только при этом совсем необязательно пытаться доказывать, что другой выбор хуже вашего)

ну вы же доказываете.

Вы еще не пробовали выезжать?

Фирму, недвижимость, детям достойное обучение, возможность путешествовать намного чаще и тд.

Фирму, недвижимость, детям достойное обучение, возможность путешествовать намного чаще и тд.

хотите по всем разделам пройтись?
Не понимаю, зачем вы пытаетесь убедить в том, что в Украине все оставшиеся непременно будут иметь серьезные проблемы с психикой?
Может они наоборот прокачают стрессоустойчивость, переосмыслять свои жизненные ориентиры и укрепятся в своих ценностях?
Ладно, давайте на этом закончим)

нет, вы что-то путаете.
Я только не соглашаюсь с необоснованными выводами относительно того, что происходит в Украине)

Можна ще працювати вчителем за три копійки в Україні..

А мы вчера в университет ездили и на курсы дочь пошла. 4 часа были в приёмной комиссии, все разузнали. Прекрасное будущее у умных детей тут будет. Ну и нехватки в студентах нет, все как всегда)) только тут всепропальщицы)))

ну, а другие несогласны, что выводы необоснованные.И я в том числе.
Предположить, что жить в условиях войны в любом ее проявлении без изменений в психике что детей, что взрослых-крайне удивительное допущение.

я работаю много лет в международной благотворительном фонде, психология беженца меня пугает намного больше.
Я видела, как это меняет людей и не хочу такого для себя и своей семьи.
Но сейчас об этом рано говорить, даже этот пост не хотела писать, чтобы не задеть ничьи чувства, особенно тех, кто очарован Европой.
Все, что происходит вокруг нас, влияет на нас так или иначе.

Ну, если вы имеете в виду беженцев из тех, кто и тут ничего не имел не умел, и не собирался иметь и уметь, живя в Украине.Для которых вся жизнь в примитивных интересах-то их психология и они сами меня пугают везде.Беженство только показало голую правду.Но не все же такие.
Европой я не могу быть очарована, я вообще прагматик и реалист.

а почему не все?)

Ну, если вы имеете в виду беженцев из тех, кто и тут ничего не имел не умел, и не собирался иметь и уметь, живя в Украине.Для которых вся жизнь в примитивных интересах-то их психология и они сами меня пугают везде.Беженство только показало голую правду.Но не все же такие.
Европой я не могу быть очарована, я вообще прагматик и реалист.

Чесно, засмучена, що так багато людей не вірить в нашу країну. У мене двоє дітей, ми залишались весь час тут. Поступати за кордоном не плануємо. Вивчаться тут, можливо потім, як самі захочуть, то поїдуть де інде працювати та жити. Але поки що вони на це на налаштовані.