Ця війна з нами назавжди

Відразу кажу тема без анонімів, бо зараз прибіжать матрьохи зі своїм нєадназначна.
Оце знаєте, дівчата, у мене в принципі з нервами все гуд, не скажу що як канати, але я тримаюся нормально. Деколи поплачу, але в основному якщо діти якось в історії задіяні. До русні відчуваю навіть не ненависть, а відразу, як до плісняви і вірю що мудрі люди якось то порішають. Але війна дала свої корективи. Я зараз в Хорватії в мирі і спокої здавалося би. Сьогодні в номері автоматично вирубилось кондиціювання, то перша думка була що прильот і світла нема. І от о 12 ночі хтось запустив феєрверк. Я хз чому всі так раділи, бо звук як ппо, а фінальний залп, як єбєйший прильот. Трохи холодного поту по спині.
Я без агресії і заздрощів, я розумію що люди відпочивають і взагалі живуть своє ліпше життя, але розумію, що навіть після перемоги ми не будемо як колись.
Русня краде у нас життя наших людей і рівняє з землею нашу психіку.
На фоні перманентного стресу полізло купа болячок, при чому там, де ніколи не могла подумати. Розумію, що психосоматика. Ще й перед операцією лікар якось так загадково сказав- давайте робити вже, бо після війни у нас буде аншлаг в цій області. Що він мав на увазі я якось відразу не перепитала.
Як ваша кукуха? На місці?