А яка у вас тактика поведінки зі своїм підлітком?

Початок війни припав на перехідний вік моєї доньки, і до складнощів з підлітковим віком додалися важкі зміни в житті через війну....
Питання просте і складне - чи змушуєте ви дитину займатися тим, що вважаєте, для неї потрібно (у сфері навчання), чи відштовхуєтесь виключно від її бажання?
З одного боку, психологи розповідають, щоб прислухалися, і давали можливість обирати. А з іншого... крім бажань дитини є ж іще досвід батьків, який хоче хоч якось скерувати....
От наприклад моя донька схвачує математику на льоту, але каже, що не подобається... і говорить, що все у Австрії їй до душі, окрім того, що потрібно "жити німецькою". Мої думки, наполягти на додатковій математиці, та на додатковій німецькій, бо математика - її сильна сторона, а німецька - бо Австрія здається непоганою країною для навчання у ВУЗі (зараз має німецьку слабку В1, англійську В2)
В хоббі зявився театральний гурток і мріє стати тепер актрисою))) але я бачу, що тут головну роль відіграє місце і люди, з якими вона там спілкується, а не власне мистецво. Ну і англійську згодна додатково вчити, і це також треба, але додатком до математики та німецької... бо на США або Англію ми навряд чи потягнемо з навчанням
У свої 14 зовсім не знає, у яку сферу рухатися, окрім того, що навчатися планує не в Україні, ну і що хоче вчити англійську.... не хочу допустити до помилки стати "гуманітарієм" - перекладачем або філологом....
Розмова про математику та німецьку закінчується сваркою, душе швидко. Оскільки загалом дитина виважена, я поки не знаю, як мені поводитися. Наполягти через сварки, і як мінімум якийсь час вислуховувати, як їй це не потрібно і т.д..... чи залишити у спокої, щоб сама собі обирала... душевний спокій важливіший? тільки ж що можна обрати в 14, коли працювати над собою не дуже хочеться, а хочеться лише спілкування з друзями та тік ток?...
Який у вас досвід? Хто наполіг і змусив до чогось, і мав добрі наслідки, або навпаки?