Дама_из_рекламы• 09 сентября 2023
Яка старість для вас гірша?
В одній своїй книжці Ілля Мечников торкався теми старіння, а саме розглядав декілька типів старіння які йому довелося спостерігати. І там історії про двох довгожительок, за якими він спостерігав як науковий діяч. Одна жінка в 100 років зберегла непогане фізичне здоров´я, як для свого віку. Сама себе обслуговувала. Але інтелектуально вона вже була ніяка, в плані мислення, пам´яті, когнітивних здібностей А інша, навпаки, фізічно була в поганому стані, лежача. Але добре зберегла інтелект, мала дуже гарну пам´ять. Пам´ятала події від самого дитинства і чітко відтворювала всі спогади, дуже гарно формулювала свої думки. Вміла швидко рахувати в умі, жартувала і іронізувала над своїм станом. Тобто, якби вона вийшла з полону свого тіла в тіло фізично молодої людини, то зі своїм 100 літнім мозгом вона спокійно могла б працювати на якійсь роботі, якимось бухгалтером, чи архітектором.
А ось приклад із мого життя. У нас на вулиці була така собі бабуся Василина, на неї казали баба Вася. В 80 років вона ганяла на велосипеді, на обличчі завжди здоровий рум´янець і як наче і зморшок нема і зуби всі свої були! Була такою швидкою, моторною. Завжди якесь барахло тащила додому. Але мала психічні розлади. Могла так кататися на дітячий гойдалці, метушити ногами і видавати якісь звуки тваринок, як мале дитя. Або їде на велосипеді, стоячки і людям через забори щось кричить. "Дратуйте!!!" (вона Здрастуйте через "Д" вимовляла) І оце вітається і регоче по конячому: "іго-го-го!!!" При розмові погляд такий у неї скляний, наче скрізь тебе дивиться, в якомусь своєму світі. Родичив не впізнає, донці каже - я вас не знаю.
І була інша бабуся. Яка в 85 років ледве ворушилася, маломобільна. Але в неї настільки швидкий розум був і вона настільки дотепною і жартівливою була. Дуже багато читала, пильнувала за всіми політичними подіями, дивилася серіали і добре орієнтувалась в сюжетних лінях, до деталей пам´ятала що в якій серії відбувалось. В телепередачі і редакції завжди якісь листи писала зі своїми питаннями або пропозиціями. Тобто, потужній інтелект в полоні чахнучого тіла. Зберегла такий живий, ясний розум до останнього подиху.
А який з цих приведених типів старіння для вас гірший?
А ось приклад із мого життя. У нас на вулиці була така собі бабуся Василина, на неї казали баба Вася. В 80 років вона ганяла на велосипеді, на обличчі завжди здоровий рум´янець і як наче і зморшок нема і зуби всі свої були! Була такою швидкою, моторною. Завжди якесь барахло тащила додому. Але мала психічні розлади. Могла так кататися на дітячий гойдалці, метушити ногами і видавати якісь звуки тваринок, як мале дитя. Або їде на велосипеді, стоячки і людям через забори щось кричить. "Дратуйте!!!" (вона Здрастуйте через "Д" вимовляла) І оце вітається і регоче по конячому: "іго-го-го!!!" При розмові погляд такий у неї скляний, наче скрізь тебе дивиться, в якомусь своєму світі. Родичив не впізнає, донці каже - я вас не знаю.
І була інша бабуся. Яка в 85 років ледве ворушилася, маломобільна. Але в неї настільки швидкий розум був і вона настільки дотепною і жартівливою була. Дуже багато читала, пильнувала за всіми політичними подіями, дивилася серіали і добре орієнтувалась в сюжетних лінях, до деталей пам´ятала що в якій серії відбувалось. В телепередачі і редакції завжди якісь листи писала зі своїми питаннями або пропозиціями. Тобто, потужній інтелект в полоні чахнучого тіла. Зберегла такий живий, ясний розум до останнього подиху.
А який з цих приведених типів старіння для вас гірший?
82
0
Хочу дожить до 70 лет не старше, умереть лёгкой смертью быстро, до смерти быть активной и в здравом уме. Так можно?
После 70 не вижу смысла в жизни, люди доживают в болячках и как обуза
После 70 не вижу смысла в жизни, люди доживают в болячках и как обуза
3
10
оба - ужасны
наблюдаю примеры и первых, и вторых
поэтому - это ужасно
жаль, что у нас нет эвтаназии и вообще сложно решить вопрос, если ты больше не хочешь/не можешь жить, осознаешь и принимаешь такой выбор
наблюдаю примеры и первых, и вторых
поэтому - это ужасно
жаль, что у нас нет эвтаназии и вообще сложно решить вопрос, если ты больше не хочешь/не можешь жить, осознаешь и принимаешь такой выбор
12
1
1
Я очень боюсь боли. Старость - это часто и боль. У меня знакомая присматривала за почти 90-летней женщиной. Она была не в себе, кости хрупкие, постоянно ломались, ходила под себя, мастурбировала. Но она этого не понимала. Ей не было больно, страшно, хорошо. Лучше так, чем быть в себе и понимать, что ты обуза, не иметь возможности сходить в туалет и постоянно чувствовать боль.
4
8
Это сложный вопрос. Мне кажется, что лежачим с полностью сохранным интеллектом сложнее морально, чем физически здоровым, но с ментальными проблемами.
26
Ну чому, є багато прикладів де люди в 80 років добре мислять. Останнє інтерв´ю у гордона з Степаном Хмарой, який ясний розум зберігся у чоловіка в таком віці.
-
-
3
3
Зараз хворію підгострим тиреоїдитом. Слабість така, що єлі по дому до туалету дохожу, а мені тільки 45. Хворію вже другий місяць. Тому краще бути здоровою тілом і хворою на голову, чим здоровою головою, але хворою тілом.
9
2
это - постсоветские страны
в 40 - уже пора кости в сторону кладбища располагать
за рубежом 70 - еще очень активный возраст и жизнь.
к тому же, на наших просторах сейчас - дофига молодых болящих. и ожирение, и диабет, и онко, и ментально, и сердечники, и ЖКТ и т.д.
в 40 - уже пора кости в сторону кладбища располагать
за рубежом 70 - еще очень активный возраст и жизнь.
к тому же, на наших просторах сейчас - дофига молодых болящих. и ожирение, и диабет, и онко, и ментально, и сердечники, и ЖКТ и т.д.
Хотела бы не быть обузой ребенку ни в здравом уме, ни в лежачем состоянии, ни здоровой физически без ума в голове
Но у нас аутист, муж зарабатывает деньги и вкладывается, чтобы потом найти человека, который нашему сыну поможет прожить дольше после нашего ухода. Ну, в смысле переписать все движимое и недвижимое на кого-то из родственников, кто сможет обеспечить уход сыну
Но у нас аутист, муж зарабатывает деньги и вкладывается, чтобы потом найти человека, который нашему сыну поможет прожить дольше после нашего ухода. Ну, в смысле переписать все движимое и недвижимое на кого-то из родственников, кто сможет обеспечить уход сыну
8
Ви не раз написали зберегла інтелект, зберегла фізичне здоровʼя. Наче це від тих людей дуже залежало.
10
Эти игого обычно довольно счастливые люди. А лежачие разумные страдают сами и мучают родственников...жуткая судьба, лучше бессознательное счастье в здоровом теле
13
Рідко, але буває. Моя сусідка до 99 сама себе обслуговувала та читала газети без окулярів, завжди могла підтримати бесіду. В 90 взагалі бігала в кросівках на базар та готувала на всю сім´ю їжу.
6
с такой точки зрения - да.
но и первые, и вторые - обуза для своих родственников, либо материальная, либо по полной, если денег нет на дом со специальным уходом.
но и первые, и вторые - обуза для своих родственников, либо материальная, либо по полной, если денег нет на дом со специальным уходом.
2
хотіла б як мій батько.
Розум зберіг на всі 100%, ходив помалу, але повністю себе обслуговував.
Помер у віці 84 роки сидячи за обіднім столом.
Розум зберіг на всі 100%, ходив помалу, але повністю себе обслуговував.
Помер у віці 84 роки сидячи за обіднім столом.
8
Ну кроме того, что тащит хлам, тетя игого нормальная 😆 Еще вопрос, какой хлам. Люди умеют из мусора делать пригодные для использования вещи.
Быть лежачим в здравом уме очень тяжело и для больного, и для его близких.
Выбирать из двух вариантов не хочу. Лучше игого с сохранным интеллектом.
Быть лежачим в здравом уме очень тяжело и для больного, и для его близких.
Выбирать из двух вариантов не хочу. Лучше игого с сохранным интеллектом.
3
Хлам різний, прям звалище в неї було. І коробки і якісь овочі які гнили потім, в дворі в неї стояв запах гнійника.
сами они - да, вполне беспечны и счастливы.
а как окружающим? родным? вы не представляете, как это жить с человеком, тем более близким - который игого и уже не здесь.
невозможно ни о чем договориться, попросить. постоянно нужен контроль, что делает, как делает, зачем делает.
нужна помощь, потому, что часто с этим игого - дезориентация, рассеянность, беспомощность.
это как малый ребенок в теле старика.
а как окружающим? родным? вы не представляете, как это жить с человеком, тем более близким - который игого и уже не здесь.
невозможно ни о чем договориться, попросить. постоянно нужен контроль, что делает, как делает, зачем делает.
нужна помощь, потому, что часто с этим игого - дезориентация, рассеянность, беспомощность.
это как малый ребенок в теле старика.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу