Ненавиджу алкоголь, але не справляюся сама з цим((

Знову ж таки - проблема не в в тому, що вас тягне прямо до алкоголю, а що вам соціально незручно не пити, бо ваша компанія не розуміє. Якщо б вас тягнуло, ви б і наодинці пили.

какие ж траблы должны быть в психике, чтобы общаться с теми, кого видеть не хочешь, И виновник нашелся, алкоголь) И даже если в этом русле смотреть, то нечего демонизировать вино, когда надо копаться в голове. В себе, в своем круге общения и тд.

Так вы могли и не пить. В вас заливали? Пить сок, воду, или чай, кофе. Я живу так 4 года, никто в меня ничего не вливает. Никто не смотрит косо, все знают что я буду или кофе, или воду. Я не чувствую себя изгоем, я рада видеть подруг, друзей, никто из них не бухой, и поэтому всем комфортно.

😂😂😂 зрозуміло. Ви з тих хто пливе за течією в нічого у житті не робить і не міняє) бо читаєте тільки те що хочете читати- чисто ваш стан

Я іноді хочу випити на одинці, але не пʼю. Стримую себе

Это не алкоголь. Это вы сами себя грызете за то что выпили и якобы сделали что-то предосудительное. У многих слишком предвзятое отношение к алкоголю и к тем, кто его употребляет.

перелаживать с больной головы на здоровую, и додумывать , у вас тоже получается не очень) Не удивляюсь что у вас друзья были только связанные с алкоголем)

Наука виділила алкоголь як наркотик. Те, що навʼязують його як норму, вже не норма. Але це вигідно на всіх рівнях.
Є важливе «але». Якщо ви не готові до такої інфи і змінювати своє життя, краще не лізьте в наукову літературу.

То попросить друзів, коли ви спілкуєтесь в компанії, допомогти і нагадувати вам, що ви п´єте воду

Хто навʼязує? Я не пʼю, не курю і не вважаю, що це привід пишатися. Тому що це просто моє життя, це як даність. І ніхто ніколи у моєму оточенні не вимагав у мене робити інакше. Мені шкода, що у вашому колі спілкування позиція «не пʼю» вимагає відстоювання. Але я розумію чому ви пишаєтесь - це була велика робота проведена з собою і зараз ви не така як вчора - ви інакша, ви краще і побороли свою привʼязаність. А те, що ви стоїте проти навʼязування алкоголю у вашому середовищі - особлива шана.
Але інші вас не розуміють лише тому, що для них це не проблема: не хочу - не пʼю і мене не змусять.

одна моя подружка отказалась от алкоголя, на общих вечеринках в баре-ресторане заказывала себе сок или лимонад, но просила официантов или барменов налить в красиввй бокал и украсить как будто это коктейль. Ни разу не было, чтоб отказали. Наоборот, всегда очень старались и с улыбкой воспринимали такую просьбу) а у подружки не было ощущения, что она пропускает праздник

это ваши заморочки, которые вас и блокируют
никто и ничто так сильно вам не помешает, как вы сами
а подобное самоедство только к депрессии и болезням приведет

Я особисто вважаю це особливим скілом - не хотіти пити на корпоративі, не підняти келих на Новий рік, не випити на зустрічі з друзями, не випити на курорті і т.д. При цьому не страждати від того. Це важно.
Я знаю алкоголіка, який не пив, ходив на АА, але мріяв про стопку. Це не те, про що я кажу. Це не гордість, це людина під пресом, страждає, мучиться.
В мене навіть те, що син 20 років ніколи не пив, дивлячись на батьків і їх ставлення до алко, вже є особистим поводом для гордості. На якийсь % це зменшить ризик алкоголізму в майбутньому. Причому я нічого не забороняю.
У мене не було такого, що прям один келих і все, було різне, життя ж довге) Але без запоїв і дна. Тому дуже ціную те, що це виявилось простіше ніж здавалось.
Ви можете не гордитись, ваша справа) Може ви ніколи не бачили запійних (я бачила дуже і дуже близько), або не випивали лишнього ніколи-ніколи і не мучились похміллям.
Мені живеться без цього прекрасно, і я справді горда за себе! Обдумана тверезість, вирощена із почуття дискомфорту (як у автора) - це класне досягнення. Не треба було падати на дно, щоб виключити алко.
І не плутайте особисту гордість за щось з гординею.

Про навʼязування: почитайте про це, будете шоковані, скільки у світі брехні про алкоголь, особливо цікаво, як його продвигали в ссср, наприклад фільми «Карнавальная ночь», «С легким паром» і т.п. Алкоголь подається як щось органічне, а алкоголіки як смішні дотепні люди) Я не можу собі уявити, як показують такий фільм про ширку. Відразу ж внутрішній протест і негатив навіть про таке думати, правда? А між іншим, від алко і його наслідків регулярного вживання щорічно вмирає дуже багато людей( Тому не пити це прекрасно, і гордитися тим - теж.😇
——-

Автор, згадала, яка книга дуже класно переформатувала мені сприйняття - Стеценко «Как не пить». Вона підійде і для запойних, і для щотижневих випивох, і для тих, хто на свята.

Автор, звикайте до спілкування із старими дррузями без алкоголю. Я сама така сама, любила випити у компанії (сама ніколи не п´ю навіть 100 гр). Усі на наступний день ідуть бугати о 7 ранку, а я день лежу трупом, пили всі однаково. Тепер теж зрозуміла, що мій організм не переварює алкоголь, у мене і після 100 гр вина цей жаливий присмак у роті (п´ємо нормальні напої,не шмурдяк), голова якась чумна, на тренування уже не підеш. На щастя, деякі мої друзі теж перестали пити, зустрічаємось поїсти, кудись сходити на концерт.