КапитанльнаЯ• 25 сентября 2023
Як ви зрозуміли, що пора звільнятись з роботи?
Останнім часом, все частіше такі думки, зарплата невисока, зросту нема, але керівництво нормальне, тай робота не виходячи з дому, роблю все на автоматі. Кайфу нема.
20
0
Когда поменялась руководитель. До этого объем работы был большой, но мне было легко морально. После смены руководителя стало тяжело морально, сразу же задумалась об увольнении.
1
Звільнилась, коли почали вішати на мене купу нових обовʼязків, які мали б виконувати «мертві душі». А зарплата трохи вища мінімалки.
4
Коли почала дьоргатись від дзвінків внутрішніх по роботі. Світило скорочення штату, то я й пішла. Самій важко було б наважитись. На новій роботі ожила)
Два раза понимала на разных работах, но сама боялась уйти в никуда, пока меня не сокращали, и я этому очень рада, потому что без пинка не ушла бы наверное, и ни разу не пожалела, что сократили
Звільнилася весною, коли сиділа в офісі з 9 до 19, з дуже хорошою зарплатою і колективом, дивилася у вікно і в мене було відчуття, що життя проходить повз мене, я не живу, а існую. Через місяць обставини склалися так, що з легким серцем звільнилася і пішла в самостійне плавання))) Це було 10 років назад. Ні секунди не пошкодувала про своє рішення
2
Когда какое-то время не хотелось идти на работу по утрам и после работы было ощущение что зря потратила время
коли зранку прокидаєшся і замість бажання йти на роботу - одне бажання - що б там всі повиздихали.
я не можу працювати коли мені на роботі не комфортно. бо то робота не на саму себе, а ’на того дядю’. тому той дядя хай мозг і довбить комусь іншому а не мені.
а взагалі ... по життю таких випадків було декілька, коли я сама йшла. і основна причина - маразм завдань від керівника. навіть складні завдання не так лякають, як маразматичні.
я не можу працювати коли мені на роботі не комфортно. бо то робота не на саму себе, а ’на того дядю’. тому той дядя хай мозг і довбить комусь іншому а не мені.
а взагалі ... по життю таких випадків було декілька, коли я сама йшла. і основна причина - маразм завдань від керівника. навіть складні завдання не так лякають, як маразматичні.
3
Коли перестали підвищувати зп, забрали ’плюшки’, хоча і робота була досить цікава. Власне, я тоді працювала на 2х роботах, тому й вирішила що прийшов час зосередитися на одній. На іншій мій запал не залишився непоміченим. Мені головне, щоб було керівництво, яке помічає співробітників, завжди дає фідбек і стимулює краще працювати.
1
А какую причину Вы оглашали на работе при увольнении? У меня сейчас аналогичная ситуация, после смены руководителя задания сыпятся одно за другим и одно ’лучше’ другого.
ну саме таких випадків у мене 3 було в житті. то 2 рази я вже знала куди йду і казала, що з дурні завдання керівництва мене достали. йду на іншу роботу. а 1 раз ( в мене дитині 3р тоді було) то сказала, що йду на біржу. Буду займатися дитиною і відпочину від роботи.
Коли зрозуміла що працюю тільки заради грошей і не те що кайфу нема, а ще і всю мою стресостійкість звели на нівець. Потім шеф почав придиратись до мене і просити пояснювати кожне своє слово, яке йому не сподобалось. Ледь не пояснювальну писати. Зрозуміла що на цій роботі я розхідний матеріал - мене юзають, платячи копійки та ще і психологічно некомфортно. Зате із дому. Робота монотонна, проста..Я зрозуміла що маю йти вчитись, бо інакше все так і буде.. оскільки мене втратити не бояться, тільки за деякими трясуться. Короче кажучи хто конкурентоспроможний за того і хапаються, догоджаючи. А у кого складні обставини - наприклад інвалідність і відсутність освіти, то й товчуть на кожному кроці, знають що нікуди діватись, що людині знайти нову роботу в рази тяжче ніж іншим.
1
У мене на минулій роботі була дуже велика зарплатня на той чай. Робота віддалена. Встигала заводити та забирати сина з садочку, сплачувати кредит за квартиру, зранку ходити на фітнес. Я робила великі продажі. У чоловіка тоді було все складно і по роботі, і по зп, затримували гроші.
Потім мені почали ставити нереальні плани, зарплатню знижувати, недоплачувати. І я вже не могла більше працювати в тій компанії. Протягом останніх 5 місяців зранку почала просипатися в поті, снилися кошмари, була загнаною. Борг по зп зріс до 100 тис і я вирішила, що більше так не можу. Прокинулася зранку і вирішила звільнитися одним днем. Розуміла, що всі, хто звільнявся до мене в тій компанії, нікому не виплачували боргу, бо зп оф. була мінімалка, а залишок - у конверті. Але я вже нічого не хотіла. Чоловік на той момент влаштувався на гарну роботу і у мене була можливість трішки відпочити. Але я навіть не могла подумати, що мені так все зіпсують в тій компанії - мою трудову зі стажем на той момент у 16 років ніби втратили. А я повинна була вже виходити на нову роботу в держ. установі. Я почала відновлювати трудову, через тиждень почався коронавірус, нічого не працювало, транспорт не працював, це був ще більший ад. Враховуючи, що я жила в пригороді Києва без авто. За 2 роки мій борг закрився завдяки клієнту, який сплачував кошти за маленький проект і я ці кошти забирала в рахунок боргу. Трудову знайшли через півроку після звільнення главбуха на столі у папці. За 9 місяців я відновилася та знайшла гарне місце в іншій компанії, бо в державній установі мене б так довго не чекали. Навіть під час декрету я працювала, тому ці 9 місяців мені були, як відпочинок вдома.
Потім мені почали ставити нереальні плани, зарплатню знижувати, недоплачувати. І я вже не могла більше працювати в тій компанії. Протягом останніх 5 місяців зранку почала просипатися в поті, снилися кошмари, була загнаною. Борг по зп зріс до 100 тис і я вирішила, що більше так не можу. Прокинулася зранку і вирішила звільнитися одним днем. Розуміла, що всі, хто звільнявся до мене в тій компанії, нікому не виплачували боргу, бо зп оф. була мінімалка, а залишок - у конверті. Але я вже нічого не хотіла. Чоловік на той момент влаштувався на гарну роботу і у мене була можливість трішки відпочити. Але я навіть не могла подумати, що мені так все зіпсують в тій компанії - мою трудову зі стажем на той момент у 16 років ніби втратили. А я повинна була вже виходити на нову роботу в держ. установі. Я почала відновлювати трудову, через тиждень почався коронавірус, нічого не працювало, транспорт не працював, це був ще більший ад. Враховуючи, що я жила в пригороді Києва без авто. За 2 роки мій борг закрився завдяки клієнту, який сплачував кошти за маленький проект і я ці кошти забирала в рахунок боргу. Трудову знайшли через півроку після звільнення главбуха на столі у папці. За 9 місяців я відновилася та знайшла гарне місце в іншій компанії, бо в державній установі мене б так довго не чекали. Навіть під час декрету я працювала, тому ці 9 місяців мені були, як відпочинок вдома.
вы молодец! в итоге вышло даже лучше, чем вы думали. ситуация разрулилась,справедливость восторжествовала.
1
Жалію тільки, що не звільнилася раніше. Все в наших руках і тільки від нас все залежить. Просто потрібно в себе вірити та трішки себе любити.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу