Нульовий сантиметр• Изменено 02 октября 2023
Ви взяли б дитину родича під свою опіку?
Можливо хтось був у такій ситуації та розповість про свій досвід.
Питання не про опіку у буквальному сенсі (дитина лишається з батьком), а про допомогу у вихованні дитини.
Є близький родич, вони розлучились з дружиною. Не можу знати, що в них сталось, але на виході - певно, що дружина втомилась бути господинею, матірʼю, вона хоче пожити для себе. Дитині три з половиною роки. Лишила сина на батька (тобто, колишнього чоловіка). Сама зібралась та виїхала за кордон, у своє, скажімо так, виправдання постійно казала, що їм не вистачало на життя і вона буде допомагати сину (та по суті - втікла).
Хлопчик місяць живе з батьком і я бачу, як важко обом: дитина ходить в садок, батько зашивається на роботі. На вихідних вештається без діла, так як батьку треба ще встигнути підробити на іншій роботі (в майстерні, дитину бере з собою, де хлопчик практично весь час сам по собі). Лікарняних ще не було за цей місяць, але не уявляю, як батько буде брати перерву в роботі, якщо його заробіток напряму залежить від кількості відпрацьованого часу (ніхто лікарняні платити не буде, він працює сам на себе). До цього всіма подібними питаннями займалась дружина.
У мене двоє дітей і я лише почала відходити від цього всього, так як діти підросли. Знову впрягатись в догляд за малою дитиною я не хочу, хочу вже пожити для себе. Але совість не дозволяє лишити все так, як є. Ні, родич не просить допомоги, але бачу, як йому важко. Як він був би радий, аби син не вештався у майстерні, не дихав фарбою та пилом, а проводив час на свіжому повітрі, мав нормальне харчування, а не перекуси (їжу теж готувала дружина).
Я могла б допомогти їм, але тоді вихідних не буде в мене. І на лікарняних прийдеться сидіти з ним.
Та й дитина росте, час швидко мине, треба буде готувати до школи. А якщо вже почну допомагати - кинути «на пів дорозі», як-то кажуть, не дозволить совість.
Як би Ви вчинили? Звісно, кожен приймає власне рішення, але цікаво почути думки інших людей.
Мабуть напишете, що можна допомагати по бажанню, але ж це дитина, їй потрібен догляд та жіноча рука поруч. Це не песик, якого взяли на вигул декілька разів на тиждень. Я вже уявляю, як він буде ночувати в нас кожні вихідні, так як батько займається роботою. Як я його забираю з садка, коли батько затримається. Як вожу до лікарів серед білого дня тому, що батько не може кинути клієнтів.
Оце все мене не влаштовує. Але й дитину шкода
Питання не про опіку у буквальному сенсі (дитина лишається з батьком), а про допомогу у вихованні дитини.
Є близький родич, вони розлучились з дружиною. Не можу знати, що в них сталось, але на виході - певно, що дружина втомилась бути господинею, матірʼю, вона хоче пожити для себе. Дитині три з половиною роки. Лишила сина на батька (тобто, колишнього чоловіка). Сама зібралась та виїхала за кордон, у своє, скажімо так, виправдання постійно казала, що їм не вистачало на життя і вона буде допомагати сину (та по суті - втікла).
Хлопчик місяць живе з батьком і я бачу, як важко обом: дитина ходить в садок, батько зашивається на роботі. На вихідних вештається без діла, так як батьку треба ще встигнути підробити на іншій роботі (в майстерні, дитину бере з собою, де хлопчик практично весь час сам по собі). Лікарняних ще не було за цей місяць, але не уявляю, як батько буде брати перерву в роботі, якщо його заробіток напряму залежить від кількості відпрацьованого часу (ніхто лікарняні платити не буде, він працює сам на себе). До цього всіма подібними питаннями займалась дружина.
У мене двоє дітей і я лише почала відходити від цього всього, так як діти підросли. Знову впрягатись в догляд за малою дитиною я не хочу, хочу вже пожити для себе. Але совість не дозволяє лишити все так, як є. Ні, родич не просить допомоги, але бачу, як йому важко. Як він був би радий, аби син не вештався у майстерні, не дихав фарбою та пилом, а проводив час на свіжому повітрі, мав нормальне харчування, а не перекуси (їжу теж готувала дружина).
Я могла б допомогти їм, але тоді вихідних не буде в мене. І на лікарняних прийдеться сидіти з ним.
Та й дитина росте, час швидко мине, треба буде готувати до школи. А якщо вже почну допомагати - кинути «на пів дорозі», як-то кажуть, не дозволить совість.
Як би Ви вчинили? Звісно, кожен приймає власне рішення, але цікаво почути думки інших людей.
Мабуть напишете, що можна допомагати по бажанню, але ж це дитина, їй потрібен догляд та жіноча рука поруч. Це не песик, якого взяли на вигул декілька разів на тиждень. Я вже уявляю, як він буде ночувати в нас кожні вихідні, так як батько займається роботою. Як я його забираю з садка, коли батько затримається. Як вожу до лікарів серед білого дня тому, що батько не може кинути клієнтів.
Оце все мене не влаштовує. Але й дитину шкода
показать весь текст
2
3
7
17
47
223
0
Сколько у нас матерей-одиночек. Не припомню, чтобы они вызвали сочувствие и желание помочь. Зато если вдруг с ребенком остаётся мужчина - сколько жалости он вызывает.
3
А кто вам этот родственник?
Как-то у меня в голове не складывается то, что вы не знаете, что у них с женой произошло, но прямо видите, как ему тяжело
Как-то у меня в голове не складывается то, что вы не знаете, что у них с женой произошло, но прямо видите, как ему тяжело
У меня не было мамы, не было мужа, вернее, мы с ним развелись и он уехал заграницу, рядом был только мой отец, которого всегда интересовала его личная жизнь. Никто за мной не стоял. Только я - и мой очень болеющий ребенок. И так было всегда, замуж так и не вышла, помощи никакой так и не получала. Думаете, хоть кто-то понимал, как мне тяжело? Мой отец говорил ’ ну у тебя же один ребенок, а не десять’. Мои подруги не понимали, чем их жизнь, жизнь благополучно замужних женщин, так уж отличается от моей. Мужчина, с которым я встречалась, на вопрос ’ а вот представь, что твоя жена ушла, ты остался с маленьким ребенком на руках, которого даже не можешь отдать а сад из-за его болезней. А тебе нужно работать. Что бы ты делал?’, промычал что-то типа ’ ну...не знаю...бабушке бы отдал’
6
1
Інколи би брала. Не постійно, але раз на місяць точно просила б дитину до себе. Пам´ятаю, як лишилась зі своєю старшою одна + робота. Було дуже важко. Шкода, що нікому було допомогти)
1
Мені не пощастило і в мене нікого не було, в додаток залишилася бабуся з глибокою деменцією та скандалами. Розсосалися всі, подруги, друзі, не було нікого поряд. Аліментів немаю, бо мати одиначка, всі виплати, які залишилися на той час 2013 р. - 860 + 312 мати одиначка. Все. Підробляла віддалено, добре, що знайомі підкинули такий заробіток. Але було недовго. То був ще той квест.
Ніхто не кидався помогти, лише казали, яка ти сильна або треба було дивитися, кого вибираєш для дитини.
Та й таке.
Не жаліюся, просто зараз я досі сама. Але людям, в яких є багато часу, машина та няньки кажуть мені, що все можна встигнути зробити в робочий час, а не перекладати відповідальність, що в мене немає на все часу. А я просто не можу розірватися. Я не можу себе клонувати. Я до них не лізу, хай і до мене також не лізуть.
Ніхто не кидався помогти, лише казали, яка ти сильна або треба було дивитися, кого вибираєш для дитини.
Та й таке.
Не жаліюся, просто зараз я досі сама. Але людям, в яких є багато часу, машина та няньки кажуть мені, що все можна встигнути зробити в робочий час, а не перекладати відповідальність, що в мене немає на все часу. А я просто не можу розірватися. Я не можу себе клонувати. Я до них не лізу, хай і до мене також не лізуть.
3
Ответ для40ка
Правильно.
То от хай рідний батько і вкладається і отримає від неї і радість, і віддачу
А про мене особисто писати не треба, я не безплідна і заміж за розлучених з дітьми ніколи не збиралася, нафіг нафіг
То от хай рідний батько і вкладається і отримає від неї і радість, і віддачу
А про мене особисто писати не треба, я не безплідна і заміж за розлучених з дітьми ніколи не збиралася, нафіг нафіг
всë правильно.у каждого человека свои приоритеты. ямогу многое вытерпеть, но вот на детей у меня нет терпения.
1
Это решение вы должны принять сами, а не на форуме. Здесь, как вы видите, почему-то решили ,,как вы сможете помогать мужчине, если мне никто не помогал,, ,,пусть теперь отгребает сам с ребенком, за всех мужиков что бросили своих детей,,. Логики ноль, ехидства и злобности хоть отбавляй. В первую очередь себя слушайте, а не змеиное общество.
3
1
Ответ дляПес Патрон
Сочувствую Вам искренне...
Дякую, але з іншого боку мені краще, що ніхто не лізе в моє життя.
Взагалі, склалося так, що мама пішла з життя, коли я була на 3-му міс. вагітності, батько пиячив і помер чере 2 роки після мами, а згодом і бабуся, але з нею я так намучилася, що не дай боже нікому.
Взагалі, склалося так, що мама пішла з життя, коли я була на 3-му міс. вагітності, батько пиячив і помер чере 2 роки після мами, а згодом і бабуся, але з нею я так намучилася, що не дай боже нікому.
1
1
Автор, а с чего вы решили, что ему нужна помощь? Захочет - и готовить научится, и время ребенку уделять тоже. Он работает сам на себя - значит может вырвать час-другой чтобы и в больницу сводить, и погулять. У нас полная семья, но когда малой родился, я работала и училась, муж работал, нянек не было, сын был с нами 24/7, и в магазинах, и в гостях, и в универе со мной, и где только не был... А вы тут прям трагедию устроили.
2
1
якщо мати платить аліменти, мабуть краще б найняти дитині няню, з якою хлопчик буде регулярно. Чи шукати самотужки батькові кошти, але подати на аліменти щодо матері. Дитині потрібен стабільний дорослий поряд, а у вас сім’я, своє життяю Ви можете бути тіткою(чи ким ви приходитесь),яка забиратиме погуляти-на атракціони, щось приємне придумати.Але втягуватись в побут- це перекреслити всі свої плани і по суті стати дитині матір’ю.
2
Ничего себе сколько здесь обозленных комментариев. Я понимаю, конечно, что здесь каждый проецирует ситуацию на себя, но, блин, в посте черным по белому написано, что отец не просит помощи с ребенком. Автор сама себе напридумала, расписала какие тяготы ее ожидают если ВДРУГ (на минуточку, человек еще не уверен, что хочет помочь)она решится предложить помощь, а тут мужика уже с говном смешали. Уже у него ’лапки’ и вообще ’матери-одиночки все сами’, ’а как мужики из семьи уходят..’ и тд. Чувак там вместо работать и ребенка няньчить, весь день икотой мучается, так как ’добрые’ советчицы ему кости весь день полощат... Если есть, конечно, этот загадочный одинокий отец в реале, а то, судя по теме, автор накинула говна на вентилятор, надавив на больной мозоль всех одиноких женщин с детьми, а те и рады стараться... Если что, от нее я комментариев не увидела в теме
3
нехай батько пошукає садочок на 5 днів, до війни такі були, не знаю чи є зараз, йому просто легше буде
Була в ситуації зі сторони дитини. Мати вмерла від раку, мені 10, брату 1. Батько не спився, чесно тягнув як міг, але поки другу дружину не знайшов, то займався більше братом( я з ним теж сиділа), заробити тоді не міг,бо я в 10 навіть після смерті матері була досить інфантильна(мама балувала, потім хворіла не до мого виховання було).Та й батько женився на моїй мамі по зальоту, я не бажана дитина в тій рідні. Мною не опікувались. Не ходила голодна-холодна, вчилась в школі, в музикалці, але уваги і виховання не було. І чесно кажучи, зараз навіть рідня це розуміе, хоч і називае мене черствою. Але невдячною не називають бо нема за що. Брату повезло більше. Їм і мачуха займалась, коли мене ігнорила, і рідня. І чесно, підтримки і в студентські роки не було, мені просто щастило тоді все справлятись самій. І чесно, до кінця ця образа не пройшла на рідню. Хоча я доросла, маю свою дитину і бачу все і з іншої точки зору.
Щодо автора теми - якщо у Вас уже внутрішній конфлікт, то не допомагайте. Нічого доброго не буде, якщо робити тому що треба, вилізе боком і Вам і хлопчику, діти дуже привязуються. І теж треба діждатись запросу тата на допомогу. Люди дякують лише коли просять і то не завжди. І щодо себе - не дивлячись на свої дитячі травми, не змогла б. Навіть гіпотетично.
Щодо автора теми - якщо у Вас уже внутрішній конфлікт, то не допомагайте. Нічого доброго не буде, якщо робити тому що треба, вилізе боком і Вам і хлопчику, діти дуже привязуються. І теж треба діждатись запросу тата на допомогу. Люди дякують лише коли просять і то не завжди. І щодо себе - не дивлячись на свої дитячі травми, не змогла б. Навіть гіпотетично.
Если можете, предложите не на все выходные, а, например, на субботу условно в 9 до 17-18, им нужно выстраивать и свою жизнь. Относительно больничных, посмотрите по ситуации.
Ви чудна...
А як би жінка ось так працювала та залишилась із дитиною то що тоді?
Вона б звісно ’справлялась’на думку родичів та суспільства,а тут чоловік білоручка не може справитися,фу блін,аж гидко то читати.
А як би жінка ось так працювала та залишилась із дитиною то що тоді?
Вона б звісно ’справлялась’на думку родичів та суспільства,а тут чоловік білоручка не може справитися,фу блін,аж гидко то читати.
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу