Психотерапевты и психологи- нынче мода такая или действительно много травм?

Насправді, я просто типовий ’лев у психолога’. Уяви не маю, навіщо люди користуються послугами таких спеціалістів. Для мене всі проблеми ментального характеру - блаж, якщо не мають під собою фізичних (фізіологічних чи як правильно) причин. Просто не розумію. Для мене ці люди, які роздувають ’страшні проблеми на рівному місці’ просто якісь недолугі істоти. Невже, щоб вирости і керувати своїм життям крім життєвого досвіду потрібна ще спеціальна людина, яка має розказати, як правильно? Власне, має бути достатньо відкоригувати фізичну базу, щоб ментальна прийшла в норму.

у вас є такі переконання, ви маєте на них право.
Не всі можуть подивитись на світ за межами власного досвіду і припустити, що власні переконання можуть неточно відображати навколишній світ.
І що світ і інші люди не такі, як ви про них думаєте.

Але це вже точно не ваша проблема. Якщо вас у вашому житті все влаштовує, то вам психолог чи психотерапевт і не потрібен.

Навіщо людині, яка не має проблем з зайвою вагою дієтолог? Але вважати, що дієтологи нікому не потрібні, тому що всі і так знають, що можна їсти і чого не можна, - це мабуть теж трохи невірно, ні?)

Я це знаю, але не розумію. Не розумію в чому проблема без спеціальної людини порахувати калорії. І замінити поїздку походом. Для цього ж не треба спеціальну освіту чи глибинні знання. Дієтологи (психологи) потрібні людям, які мають виражені спеціальні потреби - розрахувати спеціальну дієту для спортсмена чи при зворобі. Для банально привести харчування в норму інформації вагон

Мой 18 летний сын обиделся, что я ему Киндер не купила. А купила 2 киндера младшему, потому что он шел в гости и надо было что то с собой ребенку принести. Все, трамва и обиды

почему то по умолчанию все травмированы....
странная позиция..
туда же - нет настроения, у меня депрессия

Ні

Хм...моя мама мне тоже отвечала всегда’что ты от мееня хочешь,вы были накормлены и одеты’
Она так понимала что это любовь к детям. А это не любовь,это просто минимум для ребенка и к любви отношения не имеет.
Всю жизнь сложные отношения.
Но знаете,есть одно
Как-то пару лет назад она мне позвонила сама и сказала ’доця,я хочу извиниться,я тут передачу посмотрела и поняла как я была неправа,прости меня’
И я сороколетняя тетка просто разрыдалась. Всеми болями и детскими обидами. Проговорили час . Отчего -то выплыло ’мама,нам с братом не гора котлет от тебя нужна была и ты,уставшая,а поездка в парк на карусели и время с тобой с улыбками и счастьем!’
Немного стали с ней ближе и теплее после того разговора,но у меня так и нет эмоциональной близости. Если что,я куплю лекарства и продукты,но это тоже просто обязанность,а не искренне любовь и забота

Не думали, що це теж момент сепарації? Коли діти перестають спілкуватися з батьками, вони насправді беруть відповідальність за своє життя і починають ним жити. Бо ніхто на мозок не капає, що те не роби, туди не ходи🤷‍♀️ і нарешті люди приймають самостійні рішення

Як же вона така паскудна вас таку класну виростила і виховала? Загадки

Насправді, я просто типовий ’лев у психолога’. Уяви не маю, навіщо люди користуються послугами таких спеціалістів. Для мене всі проблеми ментального характеру - блаж, якщо не мають під собою фізичних (фізіологічних чи як правильно) причин. Просто не розумію. Для мене ці люди, які роздувають ’страшні проблеми на рівному місці’ просто якісь недолугі істоти. Невже, щоб вирости і керувати своїм життям крім життєвого досвіду потрібна ще спеціальна людина, яка має розказати, як правильно? Власне, має бути достатньо відкоригувати фізичну базу, щоб ментальна прийшла в норму.

Ні

Моя школьная подруга сейчас учит налаживать отношения в семье. Сама она единственная дочь своей мамы отношений с ней не имела.
По моему, сейчас время инфантилов, которым просто удобно перекладывать ответственность на кого-то. Брееед

На дух не переношу эту теорию про травмы детства.

Если уж ходить к специалисту, то решать проблемы в настоящем времени. Учиться новым реакциям, менять привычки, работать над собой. А не бесконечно обвинять родителей за их ошибки в прошлом.

Я це знаю, але не розумію. Не розумію в чому проблема без спеціальної людини порахувати калорії. І замінити поїздку походом. Для цього ж не треба спеціальну освіту чи глибинні знання. Дієтологи (психологи) потрібні людям, які мають виражені спеціальні потреби - розрахувати спеціальну дієту для спортсмена чи при зворобі. Для банально привести харчування в норму інформації вагон

да, много людей вырастает с кучей травм, хорошо, что люди начали лечить себя у специалистов

И тут же получать новые травмы

Вы неправильно понимаете эту теорию.
Если человеку есть что выразить по отношению к родителям - это надо сделать. Есть огромное количество людей, которым было запрещено выказывать протест родителям в детстве.
Это часть работы. Дальше понемногу терапевт помогает разворачивать фокус на себя и свою ответственность за жизнь

А новыми это какими? Обвиняющими родителей во всем на свете?

Моя 20 летняя дочка тоже мне 2 месяца назад выдала - я охренела просто, ну практическия я почти самая х’’’вая мать оказывается, вот не бухала и под забором не бросала и поэтому не самая х’’’я, а просто х’’’’я. И во всем на свете что у нее не так - виновата я. И воспитала не так и недолюбила и не додала внимания и еще и денег не додала оказывеется,Э чтобы ее праниша мог сидеть на попе на диване и искать себя гдето в средних слоях атмосферы и было на что квартиру оплатить и кушать купить у них. А маме на что - та то пофигу, мама что нибудь придумает.

Я думала что вообще не придумаю как это пережить адекватно. Думала уже и правда я такая недомать, выростила монстра

Не разговариваю с ней я. Раз недомать, то шо же - буду соответсвовать.
Жду когда до нее дойдет и она извинится, за все то что наговорила.
Возможно ждать придется лет десяток..

Я вижу множество случаев, когда до работы над собой даже близко не подходят.

Как и в случае автора темы

Скорее всего Вы не были у психотерапевта. Никто никого не подстрекает. даёт свободу действий. Хочет -общается, не хочет - не общается.
Что будет чувствовать дочь? Может ничего, может облегчение, может сожаление, что так жизнь сложилась.

Дуже часто дорослі люди не можуть зрозуміти що їх дитячі травми то вже минуле. Часто набагато простіше звинувачують батьків чим чесно зізнатися що відповідальність за своє життя дорослі люди несуть самі. Але так не цікаво і цапа відбувайла у вигляді батьків набагато зручніше звинуватити у всьому чим дійсно взяти відповідальність за своє життя самостійно.

Хм...моя мама мне тоже отвечала всегда’что ты от мееня хочешь,вы были накормлены и одеты’
Она так понимала что это любовь к детям. А это не любовь,это просто минимум для ребенка и к любви отношения не имеет.
Всю жизнь сложные отношения.
Но знаете,есть одно
Как-то пару лет назад она мне позвонила сама и сказала ’доця,я хочу извиниться,я тут передачу посмотрела и поняла как я была неправа,прости меня’
И я сороколетняя тетка просто разрыдалась. Всеми болями и детскими обидами. Проговорили час . Отчего -то выплыло ’мама,нам с братом не гора котлет от тебя нужна была и ты,уставшая,а поездка в парк на карусели и время с тобой с улыбками и счастьем!’
Немного стали с ней ближе и теплее после того разговора,но у меня так и нет эмоциональной близости. Если что,я куплю лекарства и продукты,но это тоже просто обязанность,а не искренне любовь и забота

И тут же получать новые травмы

А де в цій історії ви?

Дуже часто дорослі люди не можуть зрозуміти що їх дитячі травми то вже минуле. Часто набагато простіше звинувачують батьків чим чесно зізнатися що відповідальність за своє життя дорослі люди несуть самі. Але так не цікаво і цапа відбувайла у вигляді батьків набагато зручніше звинуватити у всьому чим дійсно взяти відповідальність за своє життя самостійно.

нет, это не прошлое, а настоящее.
потому что каждая установка в детстве и каждая психотравма сопровождает человека красной линией всю жизнь, сознательно и безсознательно

травмы есть практически у всех.
Но я считаю, что если после работы с психологом есть результат в виде ’перестали общаться с родителями’ это следствие непрофессионализма. Потому что - да, многое идет из детства, но родители. как правил, просто не умели по другому в силу уже своего воспитания и травм. Поэтому обвинять их и полностью разрывать общение - это крайности.