Син, який нічого не хоче. Поговоріть зі мною.

Сейчас много таких детей и людей

Заберіть телеон

Так,забираю на якийсь час.
Але то просто жесть і не дає результат.

Важливо продовжувати виражати свою любов і підтримку, навіть якщо ваш син видається байдужим. Можливо, спробуйте виявити спільний інтерес або хобі, що допоможе йому знайти власний шлях у житті. Поділіться своїми враженнями та думками, але слухайте його точку зору. Забирати телефон точно не варіант. Це підірве довіру до ва. та зробить ще гірше. І, звісно, важливо продовжувати шукати професійну допомогу, якщо ви вважаєте, що його стан може бути пов’язаний з депресією чи іншими проблемами.

з цим краще до психолога

Нужно прояснять ситуацию. Возможно у ребенка действительно сложная психологическая ситуация. Вы с ним ходили к психологу?
Возможно всё наоборот, Ваша активность и контроль привели к тому, что он понял, Вам нужно, а не ему и старается Вас игнорировать.

Виражаю ,слухаю ,намагаюсь.
Але я вже готова вийти у вікно.
Я відпочиваю лише на прогулянках з собакою. Просто не хочеться іти до дому.

Характер такой, ленивый
Запишите его на пару кружков , пусть хоть что то делает
Учеба это не главное, заставляйе по дому помогать обязательно, секция спортивная

Єдиний гурток,який його зацікавив - це творчий. Ходить туди з задоволенням.

К психологу, и может спорт подключить, который будет ему интересен

Спортивная секция обязательно, ну и что бы мужчина педагог, иногда они с хорошего тренера пример берут

Скорее всего преподаватель хороший, авторитет для него.

Так це супер. А що за напрям? Може його якось стимулювати в цьому?

Гаджети то біда нашого часу. Теж діти 7 і 9 років, хлопці. Я вас розумію. Не дозволяю кидати спорт і англ додаткову. Це займає певну частину дня.
Мене дивує, коли пишуть тут і знаю лбдей, які дітям 20 хв в день гаджети. Чесно я не знаю як це.
Бо в моїх години 2 точно. На вихідних години 4 сумарно за день. Це телефон, телевізор і приставка.
Уроки роблять. Решта часу який вільний вони просто ходять по дому і не знають чим зайнятий. Іграшки, настолки, малювання то година максимум. А далі просто вилазять на мене зверху і питають що нам робити. На вулиці не гуляють майже. Їм скучно. Друзів поруч немає. Кудись гуляти боюсь їх відпускать, такі часи зараз.
Вони б хотіли з телефоном сидіти весь день. Ми й самі дорослі багато часу проводимо в телефоні

Спробувати знаходити час на спільні заняття. Не хочу вас лякати, але при таких ввідних, вас чекає повний треш в підлітковому віці, ви навіть не уявляєте який а там ви взагалі будете безсила

Він не хоче.
Єдиний спорт- це вело прогулянки з татом по вихідних.

Вони там роблять різне- якихось пташок з ниток,малюють картини і тд. Дома іноді малює картини по номерах.

Чтоб в окно стрибнув?

Автор, я вас дуже розумію. Були трохи менші і я тільки й чула ’мам, пограй зі мною’.
Я зненавиділа всі пазли, ігри, книги. Я або робила домашні справи, або їх розважала. Для своїх справ взагалі не було часу. Нуль. Я була в депресії.

Автор, у меня такой же. Он учится на экстернате, в школу не ходит. Но уроки - это для него ад. Вчера плакал, что он как в тюрьме, каждый день он что-то должен делать, когда уже наступит время, когда он будет делать то, что хочет.

Мне его жаль. Он не упоротый ленивый. Он не сидит в телефоне, без телефона может быть месяцами, его это не напрягает. Максимум час игры в ноуте, но только если без спектаклей уроки. Он хочет на музыку, сам просил, правда тренироваться дома очень лень. Он ездит в бассейн уже 4й год, но в этом году совсем нехотя.

И тут я однажды сравнила себя. Я работаю дома плюс занимаюсь им. Раньше ходила на йогу, плавала. С осени - как бабка прошептала. Мне так все лень, до отчаяния. И я забиваю, потому что меня ж никто не заставит. Пошла на курсы языка, 2 раза в неделю онлайн, но понимаю, что это для меня не кайф. Поэтому я хорошо понимаю ребенка, но что делать - пока не понимаю. Вроде и отпустить на самотёк нельзя, но и нагрузка такая реально ему тяжелая

Я не проти робити щось разом.
Готова і пазли і все інше. Недавно він загорівся навчитися в´язати. Я навчила. Трохи пов´язав і закинув. Картини по номерах - так само. Трохи він розмальовує, трохи я. Вистачає не на довго.
Єдине,що робив би 24/7 це телефон.

Це слушна порада. Наприклад молодший ин ходить на ушу. Там тренер щоразу просить показати щоденники старших діток. Наголошує, що дисципліна має бути не тільки в спорті, а й в навчанні. За успіхи хвалить, за погані оцінки призначає штрафні завдання. Проводить з дітьми бесіди як важливо бути прекрасним в усьому, красиве тіло і красива поведінка. Дає завдання вдома допомогти батькам в тому і в тому. Потім питає хто в чому допомагав. І наголошує, що лінь деморалізує людей. Це перший крок до руйнування особистості.

Вы были с этой проблемой у невролога? Что он говорит?
У меня тоже ребенку 10. И он тоже ничего не хотел. Сейчас пьёт таблетки, которые назначил невролог и все хочет)

Совсем заберите.

Забирали на тиждень.
Нічого не змінилося. Тільки гірше.

Рано поступаєтесь імхо. Він вже зрозумів що з вас можна крутити

Прямо цікаво що за таблетки

В телефоні в нього Tims,там домашні завдання з англійської.

Мне невролог дал рекомендацию забрать на 2 месяца. Это честь лечения.
Если не убрать компьютерные игры - ничего не изменится. Весь его мир - в игре. Он живёт не в реальности. Что он может хотеть от реального мира?

Може до лікаря звернутись? Просто дивно коли дитина в 10 років каже що у неї депресія..це вітамінами регулюється.