Сусідка має щодня якесь прохання

Терпеть не могу таких людей, ко мне одна такая подруга привязалась я не могла избавиться от нее, слава Богу они переехали. Так она всех достала, у нее на этаже жили две девчонки с детьми возраста ее ребенка, так она выставит мусор и просила их вынести постоянно, если у нее ребенок заболел к примеру, ну блин, есть муж, уходит на работу, пусть захватит, нет нужно кого то напрячь, мусором, молока купить, хлеба. Они потом стали собираться без нее, так она обижалась. У меня тоже ребенок был примерно такого возраста, звонила приглашала на прогулки, а потом ой, я ключи забыла, не могу домой зайти, нужно кого то ждать, маму например, когда вернётся, типа намек не на улице ждать, а ко мне зайти. И много всякого, почему то 10 лет назад я не могла ничего сказать, к примеру прямо, что я люблю гулять одна с детьми и компания мне не нужна. Да и сейчас такой видно характер, что тоже, кто что просит выполняю, часто в ущерб своим интересам((, не знаю как с этим бороться.

О, нарешті хтось як я).
А ви усвідомлюєте в момент прохання, що це вам в ущерб?
Бо я лиш відчуваю, що незручно це мені, а аргументувати наче і нічим. І от як з цим боротися, чи так у вічі і казати - Маня, вибач, але мене чомусь твої прохання напружують.
Бо з того що читаю психологічного, то радять ввічливо відхилити прохання, сказавши ´ мені зараз нема часу..’. Але що нема часу, сірники позичити? Якось смішно

Маня, мне сейчас так плохо. Я как черепашка которая хочет спрятаться под панцырь и что б ее там никто не трогал. Я пошла прятаться в панцырь. Просьба не стучать. Вылезу из панцыря- обязательно тебе сообщу. Но если ты выманишь меня шоколадкой, пиццей, я буду совсем не против. Последней фразой вы разрешаете вас тревожить, но на ваших условиях.

Дякую. Лиш одне мені не подобається - пропозиція брехати. Це псує карму). До того ж, теж вимагає сил.

О, нарешті хтось як я).
А ви усвідомлюєте в момент прохання, що це вам в ущерб?
Бо я лиш відчуваю, що незручно це мені, а аргументувати наче і нічим. І от як з цим боротися, чи так у вічі і казати - Маня, вибач, але мене чомусь твої прохання напружують.
Бо з того що читаю психологічного, то радять ввічливо відхилити прохання, сказавши ´ мені зараз нема часу..’. Але що нема часу, сірники позичити? Якось смішно

Відкривайте через раз, то ви в навушниках, то у ванній.
Ми взагалі не відкриваємо двері, якщо нікого не чекаємо.

Ну, вона в менеджер подзвонить чи напише.
І робити вигляд що я нічого не отримувала, це як казати що мені недобре, відкривши двері.
Хоча загалом так, це дасть час згадати, що треба себе спитати, чи ок мені психологічно щось для неї робити черговий раз.

О, нарешті хтось як я).
А ви усвідомлюєте в момент прохання, що це вам в ущерб?
Бо я лиш відчуваю, що незручно це мені, а аргументувати наче і нічим. І от як з цим боротися, чи так у вічі і казати - Маня, вибач, але мене чомусь твої прохання напружують.
Бо з того що читаю психологічного, то радять ввічливо відхилити прохання, сказавши ´ мені зараз нема часу..’. Але що нема часу, сірники позичити? Якось смішно

Так я усвідомлюю навіть в момент прохання, що мені щось буде незручно, але не можу відмовити..в тому році, виключали світло, ми на 21 поверсі, сусідка с 23-го (друзі родини, вагітна, нікуди не виходила, просила щось купити, мені в принципі то було б не тяжко,якби я іхала на ліфті,але пішки я для себе щось купую і їй також, бувала я казала, що не вийде бо теж тяжкій пакет, але якщо відмовляла, то почувалась теж не дуже. У її чоловіка був такий графік роботи, що магазини вже закрити, коли він вертався. Чи просто звонить, ти будешь кудись йти, ну брехати я не могла, що не буду виходити, ну і тоди вже чи в аптеці щось, чи в магазині, але це час. Навіть якщо мені по дорозі, треба зайти. Навіть якщо просила купити, щоб потім ввечері чоловік забрав, мені теж треба підлаштоувуватись, може я б роздягалась і лягла наприклад, і чоловік також, а так ввечері приходить хтось. З іншої сторони я розумію, що це маніпулятори, люди роблять як їм зручно і їм не соромно це, я намагаюсь нікого не просити нічого. Читала книжки, що треба сразу казати твердо Ні. Треба цьому вчитись, відмовляти.

Дякую за відповідь. Так, воно наче не важко, але...важко).
Певно, треба дійсно не виходити одразу на контакт, питати згодом, мовляв, що ти хотіла? І бути готовою відмовити, відтермінувати в часі, або на більш зручний для себе період, або на невизначений. Згодом мабуть пересианктт)..
В вашому випадку та жінка могла ж все кур´єром замовити, чи вони теж не піднімались?