дамаБезСобачки• 24 ноября 2023
Втрата рідної людини
Хто пережив втрату найріднішої людини, наприклад, тата або мами… Коли вам стало хоч трохи легше? Я не розумію як жити далі, як святкувати ті свята, які ми святкували разом, і були певні традиції. Кожна пора року буде про щось нагадувати, кожна річ … ця біль назавжди? Мені здається я ніколи не зможу бути такою, як раніше, так радіти життю як до цієї втрати. Як у вас було? Стане легше чи ніколи вже?
6
26
0
Я переживала і втрату тата і втрату мами.
Після втрати мами я не мала нікого з близьких рідних.
Братів, сестер чи інших близьких родичів не маю.
Було важко. Дуже.
Треба дати собі час пережити цю втрату. Виплакати і вистраждати.
Після втрати мами я не мала нікого з близьких рідних.
Братів, сестер чи інших близьких родичів не маю.
Було важко. Дуже.
Треба дати собі час пережити цю втрату. Виплакати і вистраждати.
2
Станет.Я проще отношусь к смерти уже давным-давно.У меня папа до войны умер.Завидую ему что он не увидел вмего этого ужаса и не надо думать как прожить на нищенскую пенсию с онкологией.Мама осталась.Плачет уже три года и зочет к папе.Т
1
8
Если второй родитель жив, то легче, а если никого не остаётся, то сложнее. При живой маме я пережила утрату отца намного легче, чем моя мама утрату своей мамы несколько лет назад.
Соболезную вам. Время лечит, но изначально нужно выплакать горе.
Соболезную вам. Время лечит, но изначально нужно выплакать горе.
1
2
Если мама осталась адекватной после смерти вашего отца то возможно вам и легче было.А мне отца с могилы вырыть охота ,что б мама хоть день не плакала .Это очень тяжело морально ее такой видеть.Когда человек умер погоревал за ним и пытаешься жить дальше,а тут каждый день в течении трех лет напоминают о похоронах и что она тоже хочет умереть
6
Нет, боль не навсегда, я через это прошла, когда папы не стало.
Первый год будет трудно, потом душевная рана затянется.
Первый год будет трудно, потом душевная рана затянется.
1
Мой папа, когда хоронили маму, сказал ей, чтобы она его ждала к себе через год-два. Так и случилось, через полтора года умер. Не мог без нее. Она не дожила до их золотой свадьбы два месяца. Тоскую по ним обоим страшно. Уже много лет их нет, но не было еще ни одного дня, чтобы я о них не думала, не вспоминала.
4
2
Через два года после смерти отца умерла бабушка. Мама пошла в церковь. Там нашла себе применение, перестала скорбеть. С тех пор так и живёт церковью. Это её отдушина.
Я знаю точно, що цей перший рік буде найважчим, бо все вперше буде не так: приходити додому до батьків, святкувати родинні свята, захочеш відправити фото внуків, а нема кому😭 І я розумію, якою ж щасливою я була ще недавно, і зараз здається, що за ці дні я стала старшою на ціле життя, бо вже не почую від нього : «привіт, донечка». На даному етапі мені здається, що цей ад назавжди, тому і питаю..
1
Я не хочу обезцінити ваші почуття, але так і має бути, що діти хоронять батьків. Страшно коли навпаки
3
Автор, вы спросили о праздниках. Это, конечно, частность. Но тоже очень болезненный момент. У меня день рождения в один день с папой. Я была его подарком. Всегда много шутили по этому поводу, тетя даже целую оду моей маме написала. У нас всегда были чудесные двойные праздники. Много гостей, два огромных торта. Папин первый тост с благодарностью за самый лучший подарок. Когда папы не стало и день рождения стал только моим, мне было особенно тяжело в этот день. С тех пор я провожу его только в кругу своей семьи.
2
Я буду цинічна. Страшно, коли рідні перед смертю встрачають розум. Страшно роками доглядати старих з деменцією.
3
1
через півроку....але зовсім трішки легше стало...через кілька років ще легше стало, якщо зовсім важко йдіть до лікаря і просіть заспокоююче. Краще приберіть з очей всі речі, що нагадують про людину. Я за три роки всю родину поховала, разом з бабусею.
Співчуваю..
Співчуваю..
1
1
Всё будет хорошо автор, мы все через это проходим, теряя близких😢 Если Вам будет спокойнее на душе, то и ему там будет хорошо, он будет радоваться за Вас, посылая Вам волны счастья и умиротворения.
Так устроена наша жизнь, уходя наши близкие забирают с собой частичку души, чтобы благодаря этой частичке, оберегать нас от разных бед. И если болит Ваша душа, то болит и та частичка, а близкий человек не находит там себе покоя и скорбит вместе с Вами. Поэтому берите себя в руки, чтобы душа родного человека радовалась за Вас.
Так устроена наша жизнь, уходя наши близкие забирают с собой частичку души, чтобы благодаря этой частичке, оберегать нас от разных бед. И если болит Ваша душа, то болит и та частичка, а близкий человек не находит там себе покоя и скорбит вместе с Вами. Поэтому берите себя в руки, чтобы душа родного человека радовалась за Вас.
1
Моя мама померла у липні цього року, легше стало зараз зовсім трохи і то завдяки підтримки сестри та тата. Без них було б зовсім важко. Ще й постійно звинувачую себе, що щось зробила не так...
2
У мене рідний брат загинув рік і 2 місяці тому. Лекше не стало за цей час. Я б сказала навіть, що біль посилився
А вчора поховали тітку. Незнаю, просто сумно. Зовсім не рівняти з втратою брата
А вчора поховали тітку. Незнаю, просто сумно. Зовсім не рівняти з втратою брата
3
Розумію, бо до цього втрачала рідних тіток, дядь, навіть дідусів з бабусями, але ця біль від втрати самих найрідніших зовсім інша, вона нестерпна і я, нажаль, тепер це знаю(
2
Назавжди. Не так гостро, але...
Минуло 5 років, а я досі плачу іноді. Нема кому подзвонити, нема кому підтримати. Порадитись, похвалитися.
Життя триває, діти ростуть, а я іноді почуваюся дуже самотньо і як сирота.
Минуло 5 років, а я досі плачу іноді. Нема кому подзвонити, нема кому підтримати. Порадитись, похвалитися.
Життя триває, діти ростуть, а я іноді почуваюся дуже самотньо і як сирота.
2
Скільки вам? Мій тато помер коли мені було 15 років. Мамо зараз лежить після інсульту. Я розумію всю неминучість і дуже важко, мені 37, мамі всього 71
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу