Боляче.

Від мене пішов чоловік. Дітей залишив мені, сказав я йду, бо я більше тебе не кохаю. Я знайшов собі житло для зйому, і скоро я переїжджаю. Ми посварились 1,5 тижні тому і не говорили. Я думала, що все якось залагодится, але ні. Я кажу добре, сідай будемо обговорювати фінанси і побутові питання, на що він відповів в день мого зʼїзду все обговоримо. До слова, останні роки він постійно корчав при будь якій сварці «давай розлучимось, давай розійдемось». І сам миритись приходив мабуть 2 рази з 20(образно), тобто ніколи. І йому байдуже було. Секс майже був відсутній і я постійно намагалась якось і поговорити про це потім навіть скандалила, бо мені це набридло, а зраджувати не хотіла. Раніше дітей любив, а зараз і з ними час не проводить взагалі. Сказав що хоче розлучення, зʼїжджає і всьому кінець. Мої відчуття якісь двоякі : з одної сторони мене дістало не мати сексу, не мати доброти і навіть спільно проведеного часу толком, а з іншої сторони страх, невідомість і жаль за витрачені роки(( в мене завжди було відчуття, наче йому ця сімʼя не потрібна взагалі( хоча я добре знаю як він себе поводить якщо жінка потрібна, тобто це не те що він туруватий був( і себе шкода і часу і дітей((