Зимове взуття не на високій підошві.

Існує, звичайно, але ж воно холодніше за взуття на високій підошві. Що ж там за зріст? Аж цікаво.

165)Але це в майже 12 років

Тю))) У мене малій 11 і вона вже майже мого зросту, теж 165см, то жаліється, що ніяк до старшої не доросте(старша трошки вища за 170). Мені здавалося, що зараз всі хочуть бути високими.

Зимнее на тонкой подошве как по мне не имеет смысла, если только не ходить два шага из машины и обратно. Но пешком по городу в нем, ну как в тапочках. пусть там сто слоев меха и кожи, а теплообмен с землей быстрый и неумолимый, нога отмерзает моментально. Причем самый прикол в том, что в 12 лет оно как бы незаметно, еще не так остро чувствуешь свой организм, я и в кроссовках бегала зимой в таком возрасте и вроде норм. Последствия потом не заставили себя ждать, годам к 20 уже.
Может отговорите ребенка все-таки? Лучше комплекс по поводу роста как-то проработать, чем отвалившиеся почки лечить, ну правда.

165)Але це в майже 12 років

Скажіть їй, що інші заздрять такій моделі. До речі, ми правда заздрили дівчинці 180 у 12 років. Хоча я й височенька була для свого віку, але ж такі ноги так і не відростила))

Згодна повністю, але як той комплекс побороти, якщо всюди їй акцентують увагу на її зрості. Дивні люди.

Людей не изменить и контролировать их поведение и высказывания - невозможно. Это надо принять как есть, наша зона контроля - это наши реакции и восприятие чужих слов.
Для начала понять, какие чувства и мысли вызывают эти комментарии? Почему они так неприятны и хочется их избежать? Вот сказали ’Ооо, какая ты высокая’ - и это констатация факта, разве в этом есть негатив или осуждение. Вряд-ли кто-то реально осуждает высокий рост ребенка, скорей наоборот. Дело в ее отношении к своему росту - этим отношением она и наделяет слова людей. А те может восхищаются или завидуют.
Я вот в детстве реально не видела, что дурацкие комментарии по поводу моей длинности и худобы с пожеланиями откормиться, отпускают часто люди невысокого роста и с лишним весом)

Та так і кажу)Але така дитина, не любить виділятись, треба бути як усі...

Ну в мене висока і худа, її це прямо засмучує. Всі в класі нижчі, завжди всі акцентують увагу на її зрості, навіть вчителька питала, коли до дошки виходила....Я 170, чоловік 184...

165)Але це в майже 12 років

Ну і зі зростом батьків навряд чи вона буде дуже високою. Може насолоджуватись тим, що зараз вона найпомітніша, бо це ненадовго. У натовпі однокласниць бачать тільки її. Особливо старшокласники 😏
Можете так їй і передати

Ого.... ото проблеми, моїй теж 11 років, зріст 166 і вона тільки на високій підошві хоче взуття. Мій ріст 172 і дочка хоче бути вищою за мене)))

Автор, можна ще пораду від людини, якій в дитинстві нав´язали купу клмплексів? Вона може й зрівняється з іншими, але зараз не повинна вважати себе ні в чому гіршою, це шлях до нових самокопань.
Поміняйте лексикон. Їй нічого не втовкуйте, бо діти ’повчанням’ батьків не вірять. Просто у вашому домі не повинні звучати слова ’худа’ і ’висока’. Навіть коли з чоловіком розмовляєте чи по телефону, вживайте лише ’струнка’, ’тендітна’, ’модельної зовнішності’, ’яскрава’, ’довгонога’ і т.п. Якщо часом хтось із родичів чи подружок при ній ляпне вам щось некоректне типу ’ого, вона ще довщою стала’, не соромтеся, а відповідайте із захопленням: ’ага, така модель росте, правда?! Ти бачила її ноги? по ній балет плаче!’ Щось у цьому дусі. Діти не спримають те, що їм батьки кажуть прямо, але дивляться на себе через призму ставлення оточуючих. То ваше ставлення повинно бути лише гордістю і захопленням