Опишите свою жизнь в 90-е, что запомнилось больше всего

То пусто, то густо. Іноді тижнями якісь консерви їли. Безмежна свобода (як ми, діти з мого кола, вижили, хз), тому що усі дорослі хто працює, хто підпрацьовує. Однакові шмотки на усіх, щось оригінальне можна було тільки в секах знайти, з тих пір люблю їх ніжно. Снікерси під ялинкою. Шприці по вулицям. Машини, які біля тебе стабільно кілька раз на тиждень тормозять. Принтування речей на продаж у Польщу. Бібліотеки, до яких ходили писати реферати, та просто читати. Купа журналів, автори яких раптом ’винайшли’ секс та свободу. Англійська, яка просочується через гнусавий переклад з кабельних каналів, і яку ти записуєш у записничок, бо альтернатива -- дожити до 5-го класу, а тобі вже зараз хочеться. Черги. Пусті полиці в магазинах. Секти. Інфопобірушки з нескінченними тренінгами у залах кінотеатрів. Масовий забіг у церкви на похреститися. Лохотронщики прямо на асфальті. Базари. Пєд@#ф_ ₴_ у транспорті. Девіанти у лісосмузі. Автобуси у які треба втрамбуватися, а якщо вони пусті, то можна встати ззаду та підпригувати на інерції ходу до стелі. Майже Діснейленд, ага))) Авторка, ви нічого не втратили. Нульові були кращі.

Нет, я всегда к старшим тянулась😂
Вообще вопрос в самой теме
Время то не застала, но спросить же у кого-то хочется)))

І лосіни кислотні памʼятаю) Перші свої ляльки Барбі. І серіали : Санта-Барбару, Елен і рєбята, дика Роза, Альф, Беверлі хілс, район Мелроуз… І десь тоді вперше подивилась «Один дома». А ще з батьками їздили в Ялту(

Дивлячись в яких 90х, на початку памʼятаю полиці з консервованою морською капустою

Да! Я бабушку тоже люблю послушать про послевоенное время)

Зате упаковка імпортна 😄 як ми на неї кинулися спочатку

Это да. У нас тоже были вечные пиры и мы постоянно ходили в гости. Было весело. Я и сейчас постоянно зову гостей. И дети обожают гостей и сами ходить в гости.

Реклама кацапского дерьма на какой странице будет?

Были в желтых пачках))

Сушені банани зʼявились раніше. В кінці 80х вже точно були. Мені вони дуже не подобались. І так, я з Києва.

З якою метою цікавитесь?

пахать,пахать,пахать... спина зірвана роботою.. їда- картошка з зажареною цибулею.
У мене старший син- до сих пір-згадує,були на базарі , а ранііше в магазинах НІЧОГО не було, зарплату платили копійки ,так от він видивився машинку,а я купила замість неї йому штани,бо грошей було на щось однею.(бо взагалі не було дитину в що вдівать. секондів тоді не було.як і не було за що купувати.) потім прийшлось навчитись шить-в’язать,щоб був одяг.
а йому зараз майже 40, до сих пір пам’ятає..

Честно говоря, вспоминать не хочется. Каждый раз, как погружаешься туда - накрывает волна отчаяния и стыда.
А вам истории послушать хочется(((

Що Вам дадуть чужі спогади. Враження ваших батьків мають для Вас сенс

Вспомнила, салат из мивины )))

Мне тоже, но из финансовых соображений. Папа клеил мне рваные кроссовки по несколько раз, мне было стыдно в них ходить. Меня ругали, что кроссовки быстро рвутся, но это было китайское говно и единственная обувь

Зробила висновок, що хороші спогади про 90-ті у тих, хто в ті часи був дітьми. Ми памʼятаємо не безробіття, дефіцити, а жуйки, юпі, і як весело було в дворах і в гостях)

На месте вашей мамы, извините, я бы сделала что угодно, что бы мой ребёнок не смотрел на тортики, а ел их. Убирать, стирать, торговать. Всё что угодно.

Тема не об ссср.

В 2000-м я работала в школе после педучилище и училась заочно в пединституте. За вещами ездили на рынок 7-км в Одессу, зарплата мизерная была и ту не платили по пол года((( Жила с родителями, все работали, мама в торговле, терпимо было, дача и огород это святое!) Но закончив в 2000-м институт, бежала со школы, роняя тапки!( Семь лет дурдома, очень жалею, что раньше не сбежала оттуда. Получила второе высшее, экономическое, оно то и вытянуло меня из этого болота.

башни из банок
и больше ничего...
я в 92 родила старшего сына, тогда беремчатых и мамаш с детками до полутора лет ’прикрепляли’ к специальным магазинам, где два раза в месяц можно было купить по нормам мясо, колбасу/сосиски, молоко, масло, творог, печенье, чай, кофе...

Так это ж не в 90х было. Какие очереди?

Смотря какие 90ые. У меня разные. Начало ок, к середине нищета так как папа умер. К концу зашибись: универ, молодость, любовь, замужество))) Я люблю 90ые)

и реклама

Так в ,90 его улетне было

У мамы было 40 кг веса, головокружения и хроника. Так что много сделать она не могла при всем желании.
Я сейчас попу рву, но у меня тьфу-тьфу, почти нет проблем со здоровьем, кроме зубов.

Вас как позаносило в Украину с вашего дальнего востока?

І де ж та ніщета поділася? Я те ж вчилася з 94 по 99 в обласному центрі. Ринок завалений, в магазин так собі. В мами зарплату на рік затримували, ще й виплачували гривнею не вся, а частину йшло на отоварку по сумашедшим цінам.

Сейчас ужас. Все закрытые. Веселье людям чуждо. Все рафинированные. Тут не удобно, там тяжело и т.д. Но мне повезло, у меня в друзьях остались «свои» люди, с которыми можно жарить шашлыки зимой на речке, танцевать и верещать среди ночи, кататься на санках, валяться в снегу, есть Оливье, ходить друг к другу за солью, делать уроки с детьми, сидеть часами и болтать на кухне. Сейчас таких редко встретишь. Все какие-то депрессивные, агрессивные, замкнутые

Куда пропала?
Нло забрали?