Шукаю трусики• 06 декабря 2023
Чому всі забувають?
Як ідеш в декретну відпустку, звільняється з роботи, або на лікарняний відразу всі забувають, мало хто напише, запитає щось? А в колективі, ти можеш бути самою активною заводілою, самим хорошим співробітником і тд. Поки ти там ти там, а якщо не там, то все, всім все одно, всі адаптувались і без тебе. Якось воно так виходить, та і я мабуть, так само забуваю, за тих хто вже не в моєму колективі. У вас як?
10
34
0
Про тех кто на больничных и уволился, не забываем,я с прошлой работы уволилась 5 лет назад, все время общаемся. А вот кто уходит в декрет, нет, нам не интересны эти кашки какашки, а о другом с ними не о чем говорить.
9
3
Я, як народила, просто не мала можливості слухавку брати від колег, то спить, то годую, то вкладаю, то дві руки заняті-мию.
Навіть якщо ви помрите то через тиждень на вашому місці вже буде працювати інша людина і про вас ніхто не згадає
Тому треба берегти свою сім´ю
Тому треба берегти свою сім´ю
9
А у меня было много лет обида на коллектив, где я много лет проработала. Народ там и рожал, и женился, и умирал. Я всегда на всех сдавала, живо участвовала в дискуссиях по поздравлениях. А когда родила я, то никто ничего не подарил. Мне было очень обидно. У нас богатая контора, копейки никто с минималки не считает. И мне не столько был нужен подарок как внимание. Мне это было важно, но я это не получила. Вот тогда я и поняла, что мы здесь не дру, как бы мило мы не щебетали за чашечкой кофе.
2
У мене трохи не так. Хоч лікарняний, хоч відпустка, ніхто не забуває.
У відпустку то ще й не раз треба вийти. Тому якщо затихають і не турбують, то я насолоджуюся спокоєм)
У відпустку то ще й не раз треба вийти. Тому якщо затихають і не турбують, то я насолоджуюся спокоєм)
Одного разу прийшов колега з лікарняного, його довго не було, і висказпвся шутя/не шутя, що ніхто навіть не запитав, а як він, в що з ним. А він самий головний шутнік у нас був, завжди в центрі уваги…
1
2
Це один випадок зі 100? Люди якщо дійсно хворіють, то їм взагалі нічого не треба, тим паче , щоб дзвонили і питали, як я, коли мені вмерти хочеться…
2
Я забываю тех, кто окружал меня на прошлой работе. Нужно разграничивать работу и личную жизнь. На работе нужно работать, а не дружбу разводить.
1
Це не приємно, розумію вас. Ну от такі безтолкові, що тут скажеш! Бо якщо є традиція всіх вітати, хто йде в декрет, то треба і застосовувати до всіх. Я йшла в декрет, то одна колега, так щебетала, як же вона без мене буде, що так звикла і так добре, але ні разу ні написала.
Це дивно. Про декрет взагалі невідомо чи повернеться чи ні, а стосовно лікарняного, то питають як воно там, якщо це звичайно не грип на тиждень. Але ж і чекати що будуть опікуватись як рідними теж марно. У всіх свої справи, сім´ї і т п, колеги це 2-3 коло спілкування
Та скільки вам років? Зараз дзвонити, дурний тон, тільки писати, а щоб подзвонити то треба домовитись коли і о котрій. Ніхто не дзвонить з чужих людей.
1
У нас нет всяких заморочек с общением. Всё легко и ненавязчиво. Коллега заболела раком, мы скидывались кто сколько хотел. Когда меня оперировали, то первое, что я написала в группе , когда вышла из наркоза ´я жива, не дождётесь´ поражали, накидали пожеланий выздоравливать быстрее.
Все взрослые, у каждого свой круг общения кроме работы есть, семьи, друзья. Нафига привязываться?!
Все взрослые, у каждого свой круг общения кроме работы есть, семьи, друзья. Нафига привязываться?!
1
Ну у мене є і подруги в колективі. Вони, звісно, не забувають.
А до інших мені і самій байдуже.
До чого мені їх увага?
І чому вони мають про мене постійно пам´ятати, якщо по роботі не рахується, як ви кажете, а близьких стосунків у мене з ними немає?
А до інших мені і самій байдуже.
До чого мені їх увага?
І чому вони мають про мене постійно пам´ятати, якщо по роботі не рахується, як ви кажете, а близьких стосунків у мене з ними немає?
35, я не люблю не писати, не розмовляти, тим паче з колегами по роботі. Для мене вони тільки колеги по роботі. Я взагалі з ними і на роботі не спілкуюся, так о «птичках». Для мене вони чужі люди.
1
То колектив хоть підтримав колегу яка на рак хворіє? Людям жалко доброго слова, підтримати людину у тяжку хвилину… пару слів нашрайбати
1
100% ,у нас на работе недавно похоронили ,43 года она отработала на одном месте ,растворялась в работе , сколько нервов и т д ,казалось незаменимая , всё знает и умеет лучше всех .
Похоронили ,через 2 дня взяли другую молодую , справляется отлично ,про умершую поохали ,поахали неделю ,как же неожиданно ,как же так ?! и забыли .
Увидела изнутри это и поняла ,что не надо жить работой ,оно того не стоит
Похоронили ,через 2 дня взяли другую молодую , справляется отлично ,про умершую поохали ,поахали неделю ,как же неожиданно ,как же так ?! и забыли .
Увидела изнутри это и поняла ,что не надо жить работой ,оно того не стоит
1
Конечно поддержали, она после химии опять вышла на работу, всё у неё хорошо. Мы не теряем друг друга, хотя коллектив большой, всегда кто-то да что-то знает, передаёт, навещает. Это приятно.
Я всегда об этом говорю, когда я умру, обо мне будут рыдать только мои дети. Тогда почему я должна вкладывать в коллег больше сил и времени, чем в детей?
Ото ж воно так працює, що люди забувають, друзі змінюються, переїхав, змінив роботу, вже не пересікаєшься, все забули з кінцями. Тільки сім’я є сім’я. Батьки, діти, чоловік (якщо з ним повезло)
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу