Колись одним рішенням я змінила свою долю

Була студенткою, подорожувала, трохи їздила на заробітки за кордон. Була щасливою дівчиною. На все мені вистачало. Планувала жити в не в Україні. Познайомилась з старшим за мене на 9 років. В мене батьків не має, мені хотілося підтримки і опори. Любила так трошки. Почали жити разом. Ще в 2009 році його пиляла що треба їхати закордон жити. Він великий любитель своїх батьків і своєї сестри. Не хотів від них далеко їхати. Я була дуже молода і дурна, щоб це все побачити. І от що маємо: війна, закритий в країні. Бо коли на початку війни ще можна було виїхати, батьки під ноги лягали не пускали. Батько помер його. Свекруха з поганим здоров´ям. Зараз така ситуація, що за жінок почали говорити. А я сиджу і жалію проте що тоді вийшла за нього заміж, що народила від нього дитину ( добре що одну). Якщо що то кому я треба? Кому треба моя дитина? Хто мені допоможе?
Я жалію що не слухала свою інтуїцію і не виїхала ще тоді в 2009 жити і працювати закордон. Тут все одно статків не надбали, а ще тепер така с...ака з війною. Жалію що не шукала собі хлопця з однаковими цілями. А цей "любитель" своїх батьків зіпсував мені життя. Хочу повернути час назад.....