Щедрик• 27 декабря 2023
С Канады в США. Муж хочет/у меня глаз дёргается
Год в Канаде. Я, муж, трое детей подростков. За год нашли работу, конечно не по профилю, но на жизнь хватает. Дети в школе, уже в High school, через год поступать одному. Дом в аренде, машины купили. Подали документы на PR.
И теперь (но если честно и раньше) мне муж поет песню о том, что нужно попробовать США, потому что у него там друг и он нам поможет (и этот друг действительно поможет).
А я уже не могу морально, я представляю эти переезды, опять всё сначала, мне самой адаптация далась трудно, опять школы новые, друзья, притирки, поиск работы. И самое главное, что это дорога в один конец.
Можете не советовать, даже просто обгадьте, я с удовольствием почитаю и сделаю выводы.
И теперь (но если честно и раньше) мне муж поет песню о том, что нужно попробовать США, потому что у него там друг и он нам поможет (и этот друг действительно поможет).
А я уже не могу морально, я представляю эти переезды, опять всё сначала, мне самой адаптация далась трудно, опять школы новые, друзья, притирки, поиск работы. И самое главное, что это дорога в один конец.
Можете не советовать, даже просто обгадьте, я с удовольствием почитаю и сделаю выводы.
показать весь текст
12
4
1
108
0
Хочете, розкажу вам одну з історій? Їх дуже багато і в кожного різна. Але чи готові ви потрапити в таку? Бо хтось же потрапив.
Близька подруга. Не буду називати штат і місто, не з дорогих, але мільйонник.
Їй 35, дитині 6. Їхала позаминулого літа до двоюрідної сестри, яка вже громадянка. Все добре. По факту - витримала місяць, бо стосунки стосунками, а зайві люди зненацька вдома ще нікого не зближали. Подруга опинилась фактично на вулиці. В церкві допомогли зняти кімнату за 800дол. і роботою на прибиранні в готелі. В будинку з нею проживали сім´я сірійців, темношкірий гей, який водив друзів і дві сестри-мусульманки. Я зараз не про дискримінацію, а про умови. Далі, на роботі з рана до темна, розказувала, що розмовляє з ліжками і унітазами, щоб хоч з кимось говорити. Це приклад ’вивчання’ мови. Бо всі думають, що вона прям чіплятися буде одразу. Дитина вдома, страшно, але не було вибору. Так, взяла машину в кредит, бо неможливо, розходи ще побільшали. І ось лише місяць назад вона знайшла окрему невеличку студію за 950 +комунальні. Але вона світиться, бо це вже окремо. Малого нарешті взяли в прескул, а вона знайшла собі парттайм в садочку. Неймовірно важко, але трошки щось рухається в плані умов, орієнтування в оточуючому. А по факту? Нуль цілих, нуль десятих. Розказує, що багато сімей поїхали, бо в кожного своє - не витримали, не те, не пощастило, не знайшли, не змогли, не бачать сенсу і т.д.
Запитайте в чоловіка, що він робитиме, якщо трапиться форс-мажор? Що буде з дітьми? І що робитиме далі?
Близька подруга. Не буду називати штат і місто, не з дорогих, але мільйонник.
Їй 35, дитині 6. Їхала позаминулого літа до двоюрідної сестри, яка вже громадянка. Все добре. По факту - витримала місяць, бо стосунки стосунками, а зайві люди зненацька вдома ще нікого не зближали. Подруга опинилась фактично на вулиці. В церкві допомогли зняти кімнату за 800дол. і роботою на прибиранні в готелі. В будинку з нею проживали сім´я сірійців, темношкірий гей, який водив друзів і дві сестри-мусульманки. Я зараз не про дискримінацію, а про умови. Далі, на роботі з рана до темна, розказувала, що розмовляє з ліжками і унітазами, щоб хоч з кимось говорити. Це приклад ’вивчання’ мови. Бо всі думають, що вона прям чіплятися буде одразу. Дитина вдома, страшно, але не було вибору. Так, взяла машину в кредит, бо неможливо, розходи ще побільшали. І ось лише місяць назад вона знайшла окрему невеличку студію за 950 +комунальні. Але вона світиться, бо це вже окремо. Малого нарешті взяли в прескул, а вона знайшла собі парттайм в садочку. Неймовірно важко, але трошки щось рухається в плані умов, орієнтування в оточуючому. А по факту? Нуль цілих, нуль десятих. Розказує, що багато сімей поїхали, бо в кожного своє - не витримали, не те, не пощастило, не знайшли, не змогли, не бачать сенсу і т.д.
Запитайте в чоловіка, що він робитиме, якщо трапиться форс-мажор? Що буде з дітьми? І що робитиме далі?
1
3
1
Згодна,що важко.
Нас теж це поки зупиняє (нажаль ще в Україні) їхати, але ми молодше, та у нас малі діти (6 і 3), том наврядчи стягнемо по грошах.
Але! В Україні немає майбутнього, а є новий Афганістан. Ви хочете, щоб ваші діти років через 10 в окопі під Авдіївкою були? На каналі Бахмутський Демон є чудово мотивуюче відео, що саме відбувається на війні, аби землю гризти де завгодно тільки б на 0 не попадати.
Нас теж це поки зупиняє (нажаль ще в Україні) їхати, але ми молодше, та у нас малі діти (6 і 3), том наврядчи стягнемо по грошах.
Але! В Україні немає майбутнього, а є новий Афганістан. Ви хочете, щоб ваші діти років через 10 в окопі під Авдіївкою були? На каналі Бахмутський Демон є чудово мотивуюче відео, що саме відбувається на війні, аби землю гризти де завгодно тільки б на 0 не попадати.
3
4
А ви йому: Взагалі-то +10 і дощ впав, мерзота, але це добре. Якість повітря покращилася. Хоч дихати людям сьогодні є чим
Понимаю)) Держитесь) Дети еще не отошли от всего стресса, оно попустит со временем. Пойдет он учиться, куда денется)
Украина это не только Киев, в других местах тоже люди живут, которые отделяют людей от нелюдей, да и кому нужен этот Киев без Украины
1
С детьми вообще тяжело куда-нибудь ехать. До 12 лет они маленькие и их нельзя дома одних оставлять, после 12 у них подростковые ’кони’ начинаются.
Кто поумнее и с маленькими сюда приехал , бабушек с собой привезли.
Кто поумнее и с маленькими сюда приехал , бабушек с собой привезли.
Спрашивала. Ответ - вернёмся. Деньги на покатушки есть, но я не для этого их по доллару откладывала, чтоб тур Северной Америкой совершить.
Прикольна в нього відповідь. Навіть наявність грошей тут справа не найважливіша (та і чесно, якщо ви пишете по долару, то там явно не неважлива для вас сума і її явно не вистачить, щоб купити собі найпростіший бізнес по приїзду, а отже мати хоч елементарні можливості легалізації). Найважливіше в цьому - час. Нащо ускладнювати собі життя? Якби ще діти були якимись середніми школярами (а не завтрашніми студентами), то можна було б пару років витратити на покатушки з розрахунку, а раптом пощастить. Діти б в будь-якому випадку просто вчили мову. А так отому старшому в ідеалі до універу отримати шкільний атестат. Хай сідає, розписує на листку, що у вас вже є і куди це прямує, а поряд свої плани і що точно він зможе з цього вижати. Ну і обов´язково ризики і там, і там. І шляхи розв´язання форс-мажорів. А тоді дивиться, чи вартує того його просто бажання.
1
Мы тоже в Канаде и были мысли переехать в США. Но, в Канаде четкое понимание как получить ПР, а через два-три года гражданство. Обучение в колледже дешевое. Ребенок может два года отучиться на механика или электрика и иметь отличную зарплату. Как только получите ПР вы можете переехать в любую провинцию. Там где мы живем например такая же погода как в Украине, даже теплее. В США непонятно когда и как вы ПР получите, а тем более гражданство. Плюс медицина. Да здесь все медленно, но бесплатно. В США даже с хорошей страховкой медицина не будет полностью бесплатной. Будь нам лет по 20 и без детей можно было рискнуть.
1
Мы тоже в Канаде, старшие в 10 классе. Тоже не хотят учиться здесь, дочку в Европу хочет, сын в Украине учиться. Правда, толком непонятно именно, это из-за друзей, которые там. В США бы не ехали, если бы не было конкретного рабочего оффера.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу