Чому мене звинувачують?

В таком возрасте лечение может быть бесполезным, как не ужасно это звучит. Вы вкачиваете деньги в лекарства, но это уже не поможет. У моего знакомого отец болел раком. Ему по знакомству врачи сказали, что на такой стадии нет смысла лечить. Только трата денег.

До чого тут взагалі вина? Це не вина, а ваша зона відповідальності - забезпечити/організувати їй безпечні і комфортні умови і догляд, доступ до їжі, ліків. І 1 раз в тиждень відвідати стареньку маму, навіть якщо вона виносить мозок, це не причина так зациклитися і страждати.
Багато кого з хронічними хворобами вилікувати не можливо, це ж не означає, що на них хрест потрібно ставити.

У родичів дорослий онук (десь вашого віку) живе в іншій країні і регулярно надсилає кошти на обстеження і ліки для своєї 94 річної бабусі. Її теж вилікувати не можуть, але ліки для підтримки серця та інших хронічних хворіб надають. І ні, внук не багатий, в нього просто теплі спогади про бабусю і він хоче, щоб вона довше жила.
Так не у всіх, в мене нема теплих спогадів з дитинства про бабусю, але обов´язків це не знімає з мене.
І багато прикладів близьких та знайомих, які своїх батьків іноді силоміць на обстеження та лікування ведуть.

Покажите хоть один скрин где написано, что в болезни матери виноваты вы.
Вы какая то мазохистка, вам нравится быть «плохой», чтоб вас «наказывали», здесь - словами и обвинениями.

Ні. Генетика та її особливості, образ життя і попереднє ставлення до здоров´я.
Звісно, якщо ви чи хтось інший не сипали їй отруту в борщ попередні роки, умовно. Не розвели грибок в помешканні. Не створювали інші, загрозливі для життя, умови.

Що мене приємно здивувало, що мою 89річну бабусю швидка двічі витягувала з інсульту - надавали першу допомогу вдома, забирали в лікарню, там прокапували і обстежували. Так, фінансові витрати для нас були суттєві. Але не було жодного слова від лікарів, що в такому віці вже лікувати не варто. І на фінансову винагороду лікарі не розраховували (ми небагаті і виглядаємо відповідно, рятувати будь якою ціною теж не просили). Просто все йшло природнім процесом - ми вчасно викликали швидку, лікарі вчасно лікували

Я чомусь подумала, що історія повторюється. У автора старша дитина доросла, автор впринципі теж потребує як мінімум психологічної допомоги чи лікування. А доросла дитина (не знаю син чи дочка) теж певно вважає, що не винна. Сумно це все.

Але як мінімум, потрібно обезболювати, а не нічого не робити. І у мама автора не рак, а хронічні захворювання. І лікування раку може бути в любому віці марним, але це не означає, що нічого не потрібно робити.

Ви дійсно думаєте, що тут усі пишуть правду?
По факту, проблема у недостатності у вас іншого спілкування. І у внутрішньому конфлікті, ви сама себе звинувачуєте; у відповідь оримуєте тут реакцію.
Якби ви писали про рецепти, подорожі, квіти, хобі... будь що, не додаючи негатив про себе чи події у вашому житті, то з великою ймовірністю у відповідь би не отримували негативу.
В тому і фішка соцмереж - ви створюєте свій віртуальний образ будь-який, від вас залежить. Навіть візуально, фільтри і маски тому такі популярні.

Підтримуючі ліки все одно приймати потрібно, наприклад як ліки від тиску приймають.
Автор писала, що в мами хворі суглоби, терпить біль, а ліки все одно відмовляється приймати.
Зрозуміло, що терпить біль і від цього і характер нестерпний, і настрій депресивний. А можна ж курс протизапальних проколоти з певною періодичністю. Чи на гормональних препаратах такі хворі часто сидять. Зрозуміло, що не вилікують вже, але якість життя можна спробувати покращити.

Знову нитік створив темку...
Як то кажуть, могила виправить..Більше виходу з цієї ситуації немає.
А міг би психіатр допомогти..міг

Автор поки що у тому віці, коли діти їй дійсно нічого не винні. Чи треба вести за руку до психолога притомну людину? У нас це лише за згодою поки що.
Автор ще в стані допомогти собі сама, в ютубі маса безкоштовної інформації. І почуття провини, і обов´язки, все можна пропрацювати і перестати себе морально гризти.
Зрештою, їй вже давали мільон порад тут в кожній темі.

Я хочу вирішувати проблеми, який при цьому образ, мене не хвилює.

Вона категорично відмовляється від цих уколів. Бо вони діють на ШКТ. Аж кричить на мене, коли говорю про обезболюючі( Говорить, що краще пусть буде боліти. Вона дієздатна психично людина, не зважаючі на вік.

Я не знаю як автор поводиться в житті.
Але мою молоду родичку рідні практично силоміць (ну як силоміць, після багатьох переконань і скандалів, вже коли вона виснажилась фізично і не надто заперечувала) затягнули до психотерапевта і після курсу антидепресантів з транквілізаторами і кількох сеансів в психотерапевта якість життя в неї суттєво покращилася. А сама вона проблему не помічала, вважала це наклепом, хоча після 5 хвилин спілкування з людиною ставало помітно, що вона вже не така, як була. В неї теж проблеми і підстави були цілком реальні, але зацикленість і нав´язливі думки вже робили її не адекватною.
Я це бачила зі сторони, а допомогти не могла, тому особисто я за те, щоб мене силоміць відвели рідні до фахівця, якщо я буду так поводитися.
Раціональні доводи і переконання зі сторони не діяли на мою родичку, вона фізично не могла перестати зациклюватися і прислухатися до порад.
Можливо в автора зовсім інша проблема, але про депресію вона неодноразово пише.

Его обезболивали, конечно же. Но лекарства против рака и само лечение очень дорогое. Поэтому это было нерентабельно, у него была очень запущена болезнь.

Чим, цікаво? Мені тут пишуть, що я не хочу, щоб мама довго жила. Хіба це залежить від мене?

Я можу допомогати, наскільки дозволяють можливості, і все.

Якщо ви впевнені, що вона дієздатна, то не чіпайте цю тему. Це її вибір. Ви зробили, що могли? Консультація лікарів, покупка препаратів? Все, цього достатньо. На цьому ваше ’вирішення проблем’ закінчується. Раз в тиждень приїхали прибрали, привезли щось по потребі. Блокуйте грубощі в спілкуванні до вас. Кладіть трубку, виходьте з квартири. Після кількох разів зазвичай людина розуміє межі. Ймовірно, що вона токс і нав’язує вам відчуття провини і боргу. В дитинстві і молодості яким було ваше спілкування ?
Є ще інші родичі, які можуть допомогти? Чергуйтеся. Не хочуть допомагати, одні поради - не слухайте, робіть що можете.
Погано, що ви звикаєте до образу себе як жертви. Після смерті матері ви підсвідомо будете шукати того, хто продовжить її роль. Це буде чоловік? Хтось із дітей? Поки ще не пізно змінитися. Не так багато років лишається, щоб проводити їх таким чином, картаючи себе.

Могила вас виправить, ви непробиваєма !

Кожен судить по собі. В цьому проблема.
Якби ці теоретики були вами на вашому місці у ваших обставинах - вони б робили те саме. Але так приємно фантазувати і самостверджуватись, доводячи, що ’а я б зробила так і так....’. Вони - не ви. Всі люди різні. Можливості різні.
Ви не мусите нікому нічого пояснювати. Просто будьте чесні з собою. Дозвольте собі відчувати і думати не лише позитив, як оце тепер прийнято. Це насправді шкідлива і невірна теорія. І так, ви можете не хотіти, щоб це тягнулося роками, вас може дратувати її стан, претензії, вимоги. Це нормально. І це не назавжди. Робіть, що можете. Не звітуйте і не вимагайте оцінки від інших. Самі для себе прийміть рішення щодо дій та оцінки. Наприклад: приїзжаю на годину. Побула півтори - я молодець. Не говорю з мамою про... (політику, релігію, борщ), не втрималась - поспорили. Буває, маю право на помилки, злість, роздратування. Наступного разу спробую втриматись.
Якось так. Більше любові до себе.

Мені постійно пишуть, що я погана людина та знущаюсь. Я їзжу допомогати, а не знущатись. Навіщо таке писати? Ці люди ідеальні?

Створювала, ненавмисно. Війна та бідність - загрозливі для життя умови. Хвороба також. І що, я це контролюю?

Надоїли мені вже ці звинувачення в нитті від людини в білому пальто! Я дуже рада, що Ви така ідеальна(

Ну то й не переймайтесь через те, що ні ви, ні хтось інший не створював і нн контролює. Ви робите те, що можете. Не всі багаті, не всі можуть вивезти рідних закордон. Люди не вічні. І відповідальність самої людини ніхто не скасовував. Якщо ваша дієздатна мати не п´є таблетки, що ви маєте їх силою запихати? Відпустить ситуацію.
Так, ви не можете і не повинні все контролювати. Деякі події не залежать ні від вас, ні від ваших зусиль.
Цілком може бути, що вона підсвідомо чи й свідомо не хоче продовжувати своє старе хворе життя. І це її вибір і право.

Зрештою, є теорія, чому підлітки та літні люди ведуть себе нестерпно. Це біологічно обумовлено. Полегшує сепарацію. Підліткам - в самостійне життя. Літнім - на той світ. Тільки у літніх (деяких, не всіх) більше контролю та самосвідомості внаслідок вже набутого життєвого досвіду, щоб брати гору над біологією. Ну і характер у всіх різний.
Краще подумайте, що робити, аби не стати такою ж на старість. Часто типи поведінки спадкові.

Я можу бути одна, мені не погано від цього. Мама дзвонила, годинами плакала, коли я вийшла заміж. Я вже так не поводжу себе, хоч в мене той вік, як в неї тоді.
Мене навпаки, дорікають, що я ’холодна’. Але чи краще вішатись на близьких, маніпулювати здоров´ям, щоб приїхали зайвий раз?
Хоч зараз вона дійсно дуже хвора, становиться все гірше( Я якось не приймаю це. Іноді спілкуюсь так, будто я досі в підлітковому віці, щось доказую, сперечаюсь(

то не нийте і йдіть лікуйтесь, хоч ЩОСЬ ЗРОБІТЬ !!!

Самі лікуйтесь, не будете заходити в чужі теми, щоб образить людину!

Ось, це ви правильно пишете, що ви наче досі в підлітковому віці. Вона не сприймає вас дорослою чи ви себе. Завищені чи нереальні очікування, невідповідність дійсності і тих сценаріїв, що у кожної з вас в голові.
Це важко, але прийміть як факт, що вікові зміни погіршують і без того непростий характер матері. Може, не така вже вона дієздатна? Тоді варіанти доглядальниці чи спецзаклад. В цьому немає нічого поганого, це варіант вибору.

Вона досі хоче, щоб я слухалась неї, у 88 років. Я роблю все в ітозі, як хоче вона.
Тому що я винна, вона хвора, старша та т.п.(
Але досі сперечаюсь, кричу, що я свободна людина, т.є. коли допомогаю, відчуваю себе якось ’прислугою’. Тому, мабуть, і відносини таки. Вона мені дає вказівки постійно, поступити, як я хочу, її не вмовити( Коли хворіла, в лкарню важко було вмовити лягти, потім ображалась на мене( Каже, що я ’неслухняна’.