Залежність від телефону і підліткові вибрики

Нормального навчання немає з березня 2020 року, зараз вже шостий клас, з математики репетитор, ходити не хоче, але поки ходить, на репетитора з української (3 бали за семестр) не згоден, на англійську немає часу. Усе навчання онлайн, ну і додаткові заняття відвідує очно (музична школа, спорт).
Чоловік каже що я йому "в дупу дую", як тут люблять казати.
Ну так, є нюанс, але я його 12 років без батька "виховувала" і сама бачу що поганенько в мене це вийшло.
Неможливо видрати той телефон із рук, грає цілодобово, без телефону істерика, крики на увесь район, уроки не те що вчити, під´єднуватися не хоче.
Вчора забрала телефон, за чотири години він не спромігся навіть сісти за стіл і подивитися що задавали, виписала завдання на папірець і відправила займатися, дві години він просто лежав, бо "а як я це зроблю без телефону?", потім пішов, наче почав і кожні дві хвилини "Мам, я не розумію що треба зробити".
Я теж не абсолют, але здогадатися якими паралелями обмежені теплові пояси, коли в тебе перед очима карта і ті градуси написані, ну якось можна було б.
Телефон не віддала, вночі сам забрав, вранці у ліжку в нього знайшла.
Зі мною на роботу йти "ну я не хочу!!!", вдома сидить грає, на уроки його нібито не приймають, а якщо приймають, то він сидить мовчки, там вчителі волосся рвуть що звертаються до дитини,а він мовчить, завдання не виконані.
При цьому дитина хоче і смачно поїсти, і гарні оригінальні речі, і телефон новий і елетросамокат, і за якісь його заняття я маю платити, бо він раз на місяць захоче туди прийти, а абонемент (тисяча-дві) я маю оплачувати повністю, а він би лежав та грав і хай увесь світ навколо нього крутиться.
Я в цілому вже просто не знаю що з цим робити.