Батько - токсик. Спілкуватись дуже важко

В нього постійно якісь притензіі. Кожна розмова закінчується його невдоволенням. Я зловила себе на думці, що не хочу перша починати розмову, телефонувати.
Батьки живуть в трьох хвилинах від нас, пенсіонери, не працюють. Часто бачимось.
Батько обдивився все квартиру уздовж і в поперек і кожен раз знаходить до чого приколупатися. То розповідає, що в нас багато речей, багато одягу, грозиться половину викинути. Іграшок, на його думку, в дітей теж багато. Ручки чоловік перед відʼїздом не поремонтував, а на стелі жовта пляма.
Прислала фото дітей - почав бухтіти, що у нас повна квартира одягу, а ми купили синові нові кросівки «що, не могли із собою взяти ті, які вже є?». До всіх є претензії, всі йому не такі. І вчиться онук не так, як треба, і донька розбалувана росте. І ми (самостійні, дорослі люди, на хвилинку) не так живемо та не те купуємо.
Прокоментувала допис на фейсбуці про тварин і батьку він вискочив у стрічці - вже пише, що я займаюсь єрундою, замість того, щоб за собачок думати, краще б дітьми зайнялась.
Забігаючи наперед - кошти в батьків не беремо, житло батьки нам не купували.
Я спокійна людина, але в мене не вистачає нервів спілкуватись з батьком,