Чоловік довів до ручки, наговорила йому таких дурниць...

Насправді я не знаю що вже думати з одного боку все дійсно виглядає для мене так наче це зі мною щось не гараазд, що це все моя вина і лише моя проблема, бо до цього ми завжди нормально спілкувались, це навпаки я завжди була більш ємоційною а він все міг пояснити по доброму, спокійно. Але з іншого боку так, в мене просто ввірвався терпець, він веде себе просто нікчемно останнім часом, я це звертала на стресс і в нього, важка робота, мала дитина вдома, невисипається...але ж розумію що все це надто далеко зайшло і він теж мене дуже сильно ображає...вибачте за мій сумбур та важно розібратись самій, а хотілося б все налагодити. Думаєте у моєму випадку з цим чоловіком це можливо? чи шукати вихід як поїхати жити до мами і не сподіватись що ми помиримось?

Я й не на таких місцях, нажаль, бувала.
Треба міцно тримати свою позицію. Спокійно і твердо : ’Василь, хоч ми з тобою і посварилися, але у нас спільна дитина, за яку ми в однаковій мірі несемо відповідальність. Тому висказувань про те, що я маю піти, бути більше не повинно. Якщо ти не хочеш зі мною налагоджувати стосунки - подавай на розлучення, я подам на аліменти, будемо через суд вирішувати де буде жити дитина. В мене житла нема, тому скоріш за все залишиться з тобою, я буду платити аліменти та приходити на вихідні. Якщо в тебе є пропозиції, щодо налагодження відносин - я тебе вислухаю’.

це вимушена міра, поки я не роблю я не можу розпоряджатись вільно його коштами, він так робить тому що заощаджує і сам показував що в нас великі витрати на дитину працює лише він і це заради блага сімї поки я не стану на ноги після пологів і догляду за дитиною, знаю це погано коли з чоловіком так але він по доброму це пояснював...але правда потім коли я погодилась з ним, почав весь час гніватись і раніше за те що я наче б то забагато витрачаю...і весь час лякав мене що через мене у нас ось ось не буде грошей. Скажіть може я чогось не розумію про чоловіків? ситуація справді заплутана для мене

ок. Клава. я згоден. дверь там. ваши действия дальше?

Насправді я не знаю що вже думати з одного боку все дійсно виглядає для мене так наче це зі мною щось не гараазд, що це все моя вина і лише моя проблема, бо до цього ми завжди нормально спілкувались, це навпаки я завжди була більш ємоційною а він все міг пояснити по доброму, спокійно. Але з іншого боку так, в мене просто ввірвався терпець, він веде себе просто нікчемно останнім часом, я це звертала на стресс і в нього, важка робота, мала дитина вдома, невисипається...але ж розумію що все це надто далеко зайшло і він теж мене дуже сильно ображає...вибачте за мій сумбур та важно розібратись самій, а хотілося б все налагодити. Думаєте у моєму випадку з цим чоловіком це можливо? чи шукати вихід як поїхати жити до мами і не сподіватись що ми помиримось?

А мені аж цікаво, а на що ж ви таке тратите кошти? На чому саме він просить економити?

це прозвучить дивно але на солодкому, на чаї, в мене є гормональні порушення коли їм солодке стає легше, вирівнюється тиск...але чоловік говорить що то навпаки не корисно, можливо і так але мені допомагає. Один раз відчитав мене за те що для дитини купила перший прикорм дуже дорогий, але це був самий перший я боялась нарватись на неякісне чоловік також цього не зрозумів і сердився. Сигарети, до цього кидала курити, трималась, але зараз як прорвало, на стрессі справді курю як старий моряк, сподіваюсь що пройде але з цим згодна, це вже зайві витрати...

це вимушена міра, поки я не роблю я не можу розпоряджатись вільно його коштами, він так робить тому що заощаджує і сам показував що в нас великі витрати на дитину працює лише він і це заради блага сімї поки я не стану на ноги після пологів і догляду за дитиною, знаю це погано коли з чоловіком так але він по доброму це пояснював...але правда потім коли я погодилась з ним, почав весь час гніватись і раніше за те що я наче б то забагато витрачаю...і весь час лякав мене що через мене у нас ось ось не буде грошей. Скажіть може я чогось не розумію про чоловіків? ситуація справді заплутана для мене

Насправді я не знаю що вже думати з одного боку все дійсно виглядає для мене так наче це зі мною щось не гараазд, що це все моя вина і лише моя проблема, бо до цього ми завжди нормально спілкувались, це навпаки я завжди була більш ємоційною а він все міг пояснити по доброму, спокійно. Але з іншого боку так, в мене просто ввірвався терпець, він веде себе просто нікчемно останнім часом, я це звертала на стресс і в нього, важка робота, мала дитина вдома, невисипається...але ж розумію що все це надто далеко зайшло і він теж мене дуже сильно ображає...вибачте за мій сумбур та важно розібратись самій, а хотілося б все налагодити. Думаєте у моєму випадку з цим чоловіком це можливо? чи шукати вихід як поїхати жити до мами і не сподіватись що ми помиримось?

Так в мене наразі нема грошей, є невеликий підробіток онлайн. Всі гроші у чоловіка, навіть на підгузки дитині клячнила і собі на їжу, сигарети (знаю що погана звичка) вдома було б спокійніше, я б змогла доглядати дитину, допомагати мамі, вийти на нормальну працю онлайн, але він не дає поїхати навіть на дві неділі, вигадує різні причини, і я не розумію чому він нас тут так тримає, мама на іншому кінці країни, я пропонувала і з дитиною поїхати і сама, і з ним разом...весь час відмовки. Дійшло до того що мама захворіла ще сильніше, я і мамі наобіцяла що ось ось приїду, а чоловік таке робить...ввечері почари сваритись, спочатку через дитину т.к малий голосно плакав, заважав йому грати на компьютері. Потім понеслась повноцінна сварка, в мене сталось психічне порушення і я наговорила всілякого бруду. Розумію що і я неправа, що і чоловік непогана людина знаю точно, знаю що він би мені того самого не сказав ніколи..але мені було вкрай погано з психікою, а тепер шкодую..та розумію що загнала себе далі нікуди...

це вимушена міра, поки я не роблю я не можу розпоряджатись вільно його коштами, він так робить тому що заощаджує і сам показував що в нас великі витрати на дитину працює лише він і це заради блага сімї поки я не стану на ноги після пологів і догляду за дитиною, знаю це погано коли з чоловіком так але він по доброму це пояснював...але правда потім коли я погодилась з ним, почав весь час гніватись і раніше за те що я наче б то забагато витрачаю...і весь час лякав мене що через мене у нас ось ось не буде грошей. Скажіть може я чогось не розумію про чоловіків? ситуація справді заплутана для мене

Насправді я не знаю що вже думати з одного боку все дійсно виглядає для мене так наче це зі мною щось не гараазд, що це все моя вина і лише моя проблема, бо до цього ми завжди нормально спілкувались, це навпаки я завжди була більш ємоційною а він все міг пояснити по доброму, спокійно. Але з іншого боку так, в мене просто ввірвався терпець, він веде себе просто нікчемно останнім часом, я це звертала на стресс і в нього, важка робота, мала дитина вдома, невисипається...але ж розумію що все це надто далеко зайшло і він теж мене дуже сильно ображає...вибачте за мій сумбур та важно розібратись самій, а хотілося б все налагодити. Думаєте у моєму випадку з цим чоловіком це можливо? чи шукати вихід як поїхати жити до мами і не сподіватись що ми помиримось?

Автор , так кем работает ваш муж и сколько зарабатывает ?

Тут не дуже має значення скільки в нього заробіток. Може бути мало грошей і тому нервувати, ніби виправдано, але маючи дитину він має думати про підробіток. Якщо ж він заощаджує і не розуміє що в дитини і жінки є потреби мінімальні - прикорм, памперси, ліки якісь як мінімум то жлоб і нема про що говорити. Ще одне падло вилізло в декреті

Не скажите . Если он работает директором холдинга и зарабатывает 200 000 в месяц - это одно . Тут все ясно . А если он работает дворником и приносит домой 5 - 6 тысяч гривен , то тут уже появляются вопросы к автору .

Какие? Зачем за него замуж? Она же работала до того как родила

Ехать к маме, подавать на алименты.
Вам так нравится унижаться, вас же с ребенком пинками как бездомную собаку выгоняют, а вы себе придумываете, что он ’непогана людина’

Ми обидва працювали в it сфері, діджиталізація, реклама та інше, я потрошку намагаюсь повернутись в роботу але зараз це копійки не більше 100$ для чогось більш серьозного варто влаштуватись офіційно або хочаб домовитись про гнучкий графік, цим і займаюсь останній час. Чоловік більше в фінансах, аудит фірм, компаній, але останнім часом вдарився в програмування теж збиварвся навчатись. В Середньому зараз дохід родини мінімальний десь 45 тисяч. Ми живемо і винаймаємо майже біля самої Полщі саме через війну, як далі буде не знаю але ціни тут і справді високі. У чоловіка інвалідність по зору, але працює і стараєтся теж витягнути.

Аудит фирм ? Налоговик что ли ?



Инвалидность по зрению - какая группа ? Что конкретно со зрением ?


Ну и 45 тысяч на семью - это не настолько мало , чтобы отказывать ребенку в памперсах , а вам - в еде . Даже на границе с Польшей , даже на съеме . Хотя , смотря что конкретно снимаете . Если особняк за 40 тысяч в месяц - то , конечно , на памперсы не останется .

Хотя , муж , конечно , козел . Не давать есть жене в декрете - это перебор .

Да и сто баксов для подработки в декрете нормальные для начала деньги

Розумію все але просто не знаю що робити, він працює і мовчить, досі не знаю як ще почати розмову за кивток до матері бо зараз коштів нема а ще і дитину перевозити, не знаю як воно буде та думаю що варто спробувати з ним поговорити, як думаєте?

Спробуйте ще раз. По відповіді побачите. Якщо йому плювати що Ваша мама хвора і шкода на квиток - то поганий прогноз для Вас

Розумію все але просто не знаю що робити, він працює і мовчить, досі не знаю як ще почати розмову за кивток до матері бо зараз коштів нема а ще і дитину перевозити, не знаю як воно буде та думаю що варто спробувати з ним поговорити, як думаєте?