Счастье_же_вот_оно• 31 марта 2024
Прошу не засуджувати, будь ласка….
Всім привіт. Я тут новенька. Зареєструвалась, бо потребую поради і думки з боку. Заплуталася, втомилася… Почну спочатку…Мені 28 років, заміжня, маю доньку (2,4 р). Все свідоме життя я розуміла, що дуже хочу родину, хочу закохатися раз і на все життя, стати мамою і жити спокійно в любові і повазі. Завжди розуміла, що пріоритетом в житті для мене буде родина, не бізнес, чи гроші. Проте, я не з лінивих, не з тих жінок, які прагнуть сісти чоловікові на шию і все життя не працювати, а сидіти вдома і деградувати. Я мала мрію з юності - займатися волоссям. Ця мрія еволюціонувала від перукаря і до майстра по нарощуванню. Але до цього я прийшла лише в 27 років. В юності, як це частіше за все бувало у дітей мого покоління, батьки запихнули мене в універ на ін яз, бо я маю розум до мов. Мене дійсно по сей день захоплюють іноземні мови, я володію 5тьма, але повʼязувати це з роботою не хочу - це просто не моє (мала досвід). Так я закінчила 4 курси бюджету(для батьків) і, коли не попала на 5й, з радістю кинула це діло і пішла в самостійне доросле життя в неповних 20 років. Але волоссям зайнятись не вийшло, бо мусила заробляти і якось жити. Словом, ніхто зі мною не панькався, я розумна, працьовита і багато від життя не просила. І от в 23 роки зустрічаю я свого майбутнього чоловіка. Скажу одразу, я приваблива (була), уваги чоловіків в мене було завжди багато і я ніколи не почувала себе самотньою, проте на той момент життя, була зайнята виключно роботою і цілеспрямовано чоловіка не шукала. Я займалася спортом, мала струнку привабливу фігуру, заробляла і, відповідно, мала гроші щоб доглядати за собою - словом, виглядала на всі 100. Такою мене і зустрів мій чоловік. Ми більше року просто спілкувалися, іноді зустрічалися, романтичних стосунків не було - я була зайнята роботою, він теж, та і він увагою дівчат обділений не був, за ним завжди бігало дуже багато дівчат. До того ж він був професійним спортсменом і мав специфічну роботу, через яку постійно біля нього крутилося купа жінок - він був начальником охорони в елітному нічному клубі Харкова, а паралельно працював у тодішнього мера Генадія Адольфовича. І от у 20му році ми починаємо близько спілкуватися і в якийсь момент у мене спалахнула закоханість. Неймовірна, яскрава, шалена. Проте все ще, ні сексу ні офіціних стосунків в нас не було, просто в якийсь момент щось клацнуло в серці і я відчула - це моя доля. Пам’ятаю навіть, як сказала тоді подружці: «Побачиш, Сашка, я за нього вийду заміж, я відчуваю». Він на той момент поїхав на пів року в Англію на контракт по спорту і ми почали розвивати наше спілкування на відстані. Ми постійно жартували - я йому «Збирай гроші на весільну сукню», а він мені «От побачиш, приїду і одружусь». Майже так і сталося. Він приїхав в Україну в лютому 20го року і вже в новорічну ніч зробив мені пропозицію. Усі два місяці до нового року ми були нерозлучні. Я мліла від почуттів, а він впевнено переконував мене, що попереду нас чекає родина. І от в січні я йду в відпустку і ми на 2 тижні їдемо в інше місце і не вилазимо з ліжка. Бажання мати ВЖЕ дитну було обговорене, так це дуже швидко, так досить інфантильно, але що він, що я досить впевнено стояли на ногах і вирішили, що ми кохаємо один одного, а значить впораємося. В мене з дитинства були проблеми з циклом. Місячні не почалися самостійно, мені іх стимулювали у 16 років і з того дня по сьогодні я ніколи не знаю, коли вони мають початися 😅 так і жила. Паралельно, окрім нерегулярного циклу, мала полікістоз і ще кілька супутніх порушень, про які я знала, а також знала, що самостійно завагітніти скоріше за все не вийде, треба буде готуватися і стимулювати вагітність гормонально. Проте диво, звісно, сталося і завагітніла я з першого циклу вже в кінці січня 21го року. Я була щаслива як ніколи в житті. Чоловік відреагував впевнено: «В нас все буде чудово, кохана». Здавалося, ось воно життя, про яке я мріяла з дитинства…. Але я помилялася. Розпис був запланований на червень. В лютому чоловік знову їде закордон. Взагалі план був виїхати разом до Англії, але все пішло не так, як планувалося. Через 3 місяці чоловік раптово повернувся. Він став різко дуже дивно себе поводити. І тут я дізнаюсь, що в він попав в серйозні проблеми повʼязані з грошима. Пояснювати детально не буду, але скажу так, його підставили на роботі в клубі і ситуація повернулася таким чином, що в один день зникли всі, кого раніше він вважав друзями і щоб вилізти з усього, що сталося, прийшлося віддати усі заощадження що були відкладені. А, ще трошки раніше почалися проблеми, які були повʼязані з роботою у Кернеса, який напередодні (у грудні 20го) помер. Чоловік став дратівливим, постійно зникав аргументуючи це всіма цими проблемами. Я підтримувала його і терпляче чекала коли це все закінчиться. Періодично мене відвідували думки, що може якісь з цих ночей, коли він зникав, він був з жінками… але я від себе ці думки відганяла - приводу сумніватись він мені не давав, а починати сімейне життя з недовіри, перевірок і слідкування я не хотіла.
2
12
13
18
автор
Счастье_же_вот_оно
• 31 марта 2024
10го червня ми розписалися і поїхали справляти одруження в Кіровоградську обл до моїх батьків. 11го відгуляли і от починається. Все ж таки жіноче відчуття гризло мене з середини весь цей час. 12 го прокидаюся я раніше чоловіка і ВПЕРШЕ беру до рук його телефон. Пароль я знала від самого початку стосунків, проте я принципово ніколи туди не заглядала… Відкриваю я телефон і весь світ йде в мене з під ніг. Дівчата, те що я побачила там, не знаю навіть як описати словами… тисячі переписок з дівками, десятки тисяч відео і фото, мільйон переписок із «друзями» які посміхалися мені в обличчя, а за спиною тягали його по клубах кожної ночі. Я не буду вдаватися в деталі, але в той момент мені хотілося померти. Я була на 21 тижні вагітності. Звісно сталася неймовірна сварка. Я плакала, кричала, проклинала його, вимагала зникнути з мого життя. Але він на колінах благав його вибачити, казав, що «біс попутав», що на нього навалилося багато проблем, а розуміння, що зовсім скоро народиться дитина, а він втратив усе, що забезпечувало комфортне життя, вганяло його в безвихідь і все це штовхнуло його на ці помилки, мовляв, так він тікав від реальності. Я почувалася розбитою, зрадженою, непотрібною. Я пробачила, точніше сказати, я переступила через усе і вирішила йти далі. В середині боліло невимовно, але я кохала його так, що не уявляла вже без нього життя. Далі почався хаос. В мене помер дідусь, я одразу після похорону через стрес попадаю на збереження. І далі все як в тумані. Я періодично знаходила дівок в його телефоні. Це не були чкісь постійні стосунки на стороні і доказів фізичної зради фактично я не мала, але факт є факт - контакти були. Я почала контролювати кожен його крок, кожен погляд, кожен подих, а він давав усе більше і більше приводів… 5 місяців вагітності з 9ти я провела на збереженнях. Я дивилася на нього і одночасно почувала ненависть і кохання. Донечка народилася в жовтні 21го року. Слава Богу, незважаючи на усе, що відбувалося, пологи пройшли добре, я народила сама здорову і прекрасну дівчинку. Народження дитини почало потроху змінювати чоловіка. Він допомагав мені, ночами займався дитиною і давав мені хоч трохи поспати, він гуляв, качав, купав, міняв підгузки, грався - словом включався на всі 100 у свої батьківські обов’язки. Але під впливом післяпологової депресії та тотальної недовіри до нього я перетворилася на істеричну неврівноважену людину. Я постійно підозрювала його, постійно плакала і влаштовувала сцени ревнощів. Ми постійно сварилися. В моїй голові все змішалося на стільки, що я вже не відрізняла фантазію від реальності. Мені здавалося, що він зраджує мене навіть, коли виходив викинути сміття, чи набрати води. Ми були на межі розлучення. Так ми дотягнули до нового 22го року. В лютому починається війна. 24го чоловік садить мене в попутку і відправляє з 4х місячною донькою до батьків. Самому йому виїхати не вдалося і перші два тижні війни він проводить у Харкові. В той момент життя перевернулося з ніг на голову, як і у всіх і змусило інакше подивитися на усе своє життя, переоцінити майже все… Цілими днями я сиділа на телефоні в сльозах і молилася Богу. Кожен раз, коли починався обстріл і він з родичами спускався в підвал і зникав зв’язок, я думала, що він вже помер і я його більше ніколи не побачу. Паралельно ми жили в страху, бо тривоги лунали і в нас 100 разів на день і ми бігали в погреб, бо тоді ще ніхто не розумів, чого чекати. Батьки живуть в Кіровоградській області, в м. Олександрія, а це центр і над нами постійно літало, тож тривоги не припинялися взагалі. До того ж, в нас є військовий аеродром, який русня намагалася розбити, то ж і в нас було гучно і страшно. Коли чоловік нарешті зміг виїхати евакуаційним поїздом до Львова, я того ж дня зібралася з дитиною і поїхала до нього. Нас, як біженців, поселили в гуртожитку. Жити було важко і емоційно, і фізично, але ми потроху адаптувалися. З часом чоловік влаштувався на роботу. Трохи більше року ми прожили в гуртожитку. Влітку 23го чоловік знайшов достойну роботу у Франківську. Ми знайшли квартиру і переїхали. Всі ці півтора року ми жили відносно спокійно. Війна змінила життя. Чоловік перестав зраджувати і я поступово почала відроджувати довіру. Намагалась це робити. Але я його не пробачила. Просто не змогла. Ми ходили до психологів, намагалися обговорювати, пропрацьовувати, але біль і образа нікуди не зникають, а сидять в мені. І кожна побутова сварка завжди зводиться до цих спогадів і я постійно йому цим дорікаю. Якщо не зважати на це, то загалом все налагодилося. Він працює забезпечує родину. АЛЕ. Щось не так.
3
20
3
5
7
автор
Счастье_же_вот_оно
• 31 марта 2024
Не так конкретно зі мною. Зсередини я розбита, змучена. Дитина в нас дуже активна і дуже нервова. Вона істерична і плаксива, а якщо ій щось не подобається вона влаштовує таку істерику, що чує весь район. Я розумію, що в цьому частково винні ми з чоловіком. Починаючи з стресу, в якому я провела вагітність, потім наші постійні сварки, мої постійні істерики.. хоч ми ніколи не сварилися в присутності дитини, але психологічно вона переймала цей стан і це впливало на її психіку. Я розумію це і усвідомлюю свою провину, тому завжди намагалася буди розуміючою мамою, терплячою. Я не кричала, ні в якому разі не піднімала руку, кожну істерику намагалася нівелювати і переключити увагу дитини.. словом терпіла з усих сил.. але з середини мене це щодня добивало. Чоловік працює постійно. Доньці в жовтні 3 роки. Усі ці 3 роки я сиджу в 4х стінах. Усі друзі, подружки, знайомі, родичи далеко. Я фактично загрузла в побуті, какашках, кастрюлях і істериках. Чоловік допомагає, але не з тим, чим би я хотіла. Він приходить і починає мити посуд, пилососити, прати.. все що завгодно, крім дитини. Ні, він її любить, але, через його графік, через те, що 24/7 вона зі мною, донька звикла їсти, засинати, одягатися, купатися - все робить зі мною. Тобто, коли він, наприклад, бере її вкладати спати, вона починає верещати, як різана, дригати ногами і звати мене. І він просто абстрагується. Пояснення завжди одне «Вона зі мною не хоче». А я втомилася так, що вже не витримую. Я почала зриватися.. я почала кричати, коли не можу її заспокоїти. Або просто вибігаю в іншу кімнату і починаю ридати. Стрес я почала заїдати. Від незмоги лишити дитину, я не можу ні піти в зал, про який так мрію, який для мене завжди був найкращим способом побороти будь-який стрес, ні елементарно вийти НАОДИНЦІ ЗІ СВОЇМИ ДУМКАМИ випити кави. Від постійних істерик і нервів в мене посипалося волося, зʼявилася сивина, зіпсувалася шкіра, зʼявилися зморшки. Я ненавиджу своє відображення в дзеркалі. А розуміння, що я з кралі, яку він зустрів 5 років тому, перетворилася на потягану тряпку, знову почало пробуджувати наболілі спогади і все більше, все частіше наштовхувати на думки, що він знайде собі іншу. Мій психологічний стан дійшов такої межі, що я фізично не маю ні сил, ні бажання ні до чого. Я просто існую в цьому суцільному дні бабака. Життя перетворилося на жах…. Прошу лише, підтримки і поради. Більше нічого…
62
11
2
4
автор
Счастье_же_вот_оно
• 31 марта 2024
Ответ дляКозачка
Хтось це все читав? Можна короткий переказ?
Щиро дякую
9
3
26
Живчик-счастливчик• 31 марта 2024
Ответ дляКозачка
Хтось це все читав? Можна короткий переказ?
Ніхто
28
1
87
15
Язвочка• 31 марта 2024
Володію 5 мовами
Автор, можете подтвердить сертификатами, какие языки знаете, кроме украинского и русского? )
Автор, можете подтвердить сертификатами, какие языки знаете, кроме украинского и русского? )
2
10
64
9
Язвочка• 31 марта 2024
Ответ дляКозачка
Хтось це все читав? Можна короткий переказ?
Автор зе бест, но быт затянул. А так, она в шаге от Нобелевской премии и миллиардного бизнеса)
5
94
Непонятно• 31 марта 2024
Ответ дляЗвезда в шоке
Е моё...такая умная, такая умная...но в луже сидит
И не говорите, не работающие деградируют, а она типа нет
13
2
Язвочка• 31 марта 2024
Ответ дляОбнемашечка
Не читабельно
Скажите ’спасибо ’, что Автор это не на всех 5 языках написала, которые она знает
77
2
Санька-4b93• 31 марта 2024
Ответ дляКозачка
Хтось це все читав? Можна короткий переказ?
Я пыталась, честно. Но Нит ((
54
1
8
Непонятно• 31 марта 2024
Ответ дляСанька-4b93
Я пыталась, честно. Но Нит ((
Я только начало и конец
10
Невгамовна сила• 31 марта 2024
Ответ дляКозачка
Хтось це все читав? Можна короткий переказ?
Не связываться со стремными чуваками
3
14
Санька-4b93• 31 марта 2024
Ответ дляЯзвочка
Автор зе бест, но быт затянул. А так, она в шаге от Нобелевской премии и миллиардного бизнеса)
А что то про занятие волосами было, а то я только про мечты прочитала. Автор работает?
1
15
Natalia505• 31 марта 2024
Ответ дляКозачка
Хтось це все читав? Можна короткий переказ?
Та пизд..ь повний. Не думала що колись це напишу.
1
1
34
Невгамовна сила• 31 марта 2024
Ответ дляСанька-4b93
А что то про занятие волосами было, а то я только про мечты прочитала. Автор работает?
Ну нет же
Она телефон своего благоверного проверяет
Она телефон своего благоверного проверяет
8
2
Natalia505• 31 марта 2024
Це просто лютий трЕш. Одне питання, якого біса ви полізли в цей заміж? Я весь ваш текст можу передати п´ятьма-шістьма реченнями.
51
2
фрау Гітта• 31 марта 2024
Ответ дляКозачка
Хтось це все читав? Можна короткий переказ?
Я..
Всё было хорошо, автор владеет пятью иностранными языками, но хочет наращивать волосы. Мужа очень любит, хоть он шляется по телкам и изменяет ей на право и на лево. Но она считает, что с ней что-то не так, она сидит в четырёх стенах с дочкой (3 года), муж много работает, и как кажется автору, перестал изменять. Автор просит поддержки и совета.
Всё было хорошо, автор владеет пятью иностранными языками, но хочет наращивать волосы. Мужа очень любит, хоть он шляется по телкам и изменяет ей на право и на лево. Но она считает, что с ней что-то не так, она сидит в четырёх стенах с дочкой (3 года), муж много работает, и как кажется автору, перестал изменять. Автор просит поддержки и совета.
52
36
Невгамовна сила• 31 марта 2024
Ответ дляNatalia505
Це просто лютий трЕш. Одне питання, якого біса ви полізли в цей заміж? Я весь ваш текст можу передати п´ятьма-шістьма реченнями.
Ну баХатый, наверное. У самого Кернеса работал
1
7
Санька-4b93• 31 марта 2024
Ответ дляНевгамовна сила
Ну нет же
Она телефон своего благоверного проверяет
Она телефон своего благоверного проверяет
Хм. Так а к чему тогда эта информация в теме.
Автор, а можно конкретно, в чем проблема? Декретная усталость? Так, ребенка в садик, сами на работу.
Автор, а можно конкретно, в чем проблема? Декретная усталость? Так, ребенка в садик, сами на работу.
1
18
Оце так цабе• 31 марта 2024
Ответ дляNatalia505
Це просто лютий трЕш. Одне питання, якого біса ви полізли в цей заміж? Я весь ваш текст можу передати п´ятьма-шістьма реченнями.
Анука
Санька-4b93• 31 марта 2024
Ответ дляфрау Гітта
Я..
Всё было хорошо, автор владеет пятью иностранными языками, но хочет наращивать волосы. Мужа очень любит, хоть он шляется по телкам и изменяет ей на право и на лево. Но она считает, что с ней что-то не так, она сидит в четырёх стенах с дочкой (3 года), муж много работает, и как кажется автору, перестал изменять. Автор просит поддержки и совета.
Всё было хорошо, автор владеет пятью иностранными языками, но хочет наращивать волосы. Мужа очень любит, хоть он шляется по телкам и изменяет ей на право и на лево. Но она считает, что с ней что-то не так, она сидит в четырёх стенах с дочкой (3 года), муж много работает, и как кажется автору, перестал изменять. Автор просит поддержки и совета.
Хммм, поддержки в чем? Что муж перестал изменять? Ок, голосуем, кто за?
2
20
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу