sovetchitsa
Советчица
Вход Регистрация
Спросить Советую Промо публикация Поиск товара
Настройки
Язык меню: ru ua Шрифт: a a a
Служба поддержки
Вход Регистрация
Правила | Ограничения | Cookies
©2008—2026 Советчица Kidstaff

Советчица - Семья, Дом, Дети - Он, она
anonim_102
Счастье_же_вот_оно• 31 марта 2024

Прошу не засуджувати, будь ласка….

Всім привіт. Я тут новенька. Зареєструвалась, бо потребую поради і думки з боку. Заплуталася, втомилася… Почну спочатку…Мені 28 років, заміжня, маю доньку (2,4 р). Все свідоме життя я розуміла, що дуже хочу родину, хочу закохатися раз і на все життя, стати мамою і жити спокійно в любові і повазі. Завжди розуміла, що пріоритетом в житті для мене буде родина, не бізнес, чи гроші. Проте, я не з лінивих, не з тих жінок, які прагнуть сісти чоловікові на шию і все життя не працювати, а сидіти вдома і деградувати. Я мала мрію з юності - займатися волоссям. Ця мрія еволюціонувала від перукаря і до майстра по нарощуванню. Але до цього я прийшла лише в 27 років. В юності, як це частіше за все бувало у дітей мого покоління, батьки запихнули мене в універ на ін яз, бо я маю розум до мов. Мене дійсно по сей день захоплюють іноземні мови, я володію 5тьма, але повʼязувати це з роботою не хочу - це просто не моє (мала досвід). Так я закінчила 4 курси бюджету(для батьків) і, коли не попала на 5й, з радістю кинула це діло і пішла в самостійне доросле життя в неповних 20 років. Але волоссям зайнятись не вийшло, бо мусила заробляти і якось жити. Словом, ніхто зі мною не панькався, я розумна, працьовита і багато від життя не просила. І от в 23 роки зустрічаю я свого майбутнього чоловіка. Скажу одразу, я приваблива (була), уваги чоловіків в мене було завжди багато і я ніколи не почувала себе самотньою, проте на той момент життя, була зайнята виключно роботою і цілеспрямовано чоловіка не шукала. Я займалася спортом, мала струнку привабливу фігуру, заробляла і, відповідно, мала гроші щоб доглядати за собою - словом, виглядала на всі 100. Такою мене і зустрів мій чоловік. Ми більше року просто спілкувалися, іноді зустрічалися, романтичних стосунків не було - я була зайнята роботою, він теж, та і він увагою дівчат обділений не був, за ним завжди бігало дуже багато дівчат. До того ж він був професійним спортсменом і мав специфічну роботу, через яку постійно біля нього крутилося купа жінок - він був начальником охорони в елітному нічному клубі Харкова, а паралельно працював у тодішнього мера Генадія Адольфовича. І от у 20му році ми починаємо близько спілкуватися і в якийсь момент у мене спалахнула закоханість. Неймовірна, яскрава, шалена. Проте все ще, ні сексу ні офіціних стосунків в нас не було, просто в якийсь момент щось клацнуло в серці і я відчула - це моя доля. Пам’ятаю навіть, як сказала тоді подружці: «Побачиш, Сашка, я за нього вийду заміж, я відчуваю». Він на той момент поїхав на пів року в Англію на контракт по спорту і ми почали розвивати наше спілкування на відстані. Ми постійно жартували - я йому «Збирай гроші на весільну сукню», а він мені «От побачиш, приїду і одружусь». Майже так і сталося. Він приїхав в Україну в лютому 20го року і вже в новорічну ніч зробив мені пропозицію. Усі два місяці до нового року ми були нерозлучні. Я мліла від почуттів, а він впевнено переконував мене, що попереду нас чекає родина. І от в січні я йду в відпустку і ми на 2 тижні їдемо в інше місце і не вилазимо з ліжка. Бажання мати ВЖЕ дитну було обговорене, так це дуже швидко, так досить інфантильно, але що він, що я досить впевнено стояли на ногах і вирішили, що ми кохаємо один одного, а значить впораємося. В мене з дитинства були проблеми з циклом. Місячні не почалися самостійно, мені іх стимулювали у 16 років і з того дня по сьогодні я ніколи не знаю, коли вони мають початися 😅 так і жила. Паралельно, окрім нерегулярного циклу, мала полікістоз і ще кілька супутніх порушень, про які я знала, а також знала, що самостійно завагітніти скоріше за все не вийде, треба буде готуватися і стимулювати вагітність гормонально. Проте диво, звісно, сталося і завагітніла я з першого циклу вже в кінці січня 21го року. Я була щаслива як ніколи в житті. Чоловік відреагував впевнено: «В нас все буде чудово, кохана». Здавалося, ось воно життя, про яке я мріяла з дитинства…. Але я помилялася. Розпис був запланований на червень. В лютому чоловік знову їде закордон. Взагалі план був виїхати разом до Англії, але все пішло не так, як планувалося. Через 3 місяці чоловік раптово повернувся. Він став різко дуже дивно себе поводити. І тут я дізнаюсь, що в він попав в серйозні проблеми повʼязані з грошима. Пояснювати детально не буду, але скажу так, його підставили на роботі в клубі і ситуація повернулася таким чином, що в один день зникли всі, кого раніше він вважав друзями і щоб вилізти з усього, що сталося, прийшлося віддати усі заощадження що були відкладені. А, ще трошки раніше почалися проблеми, які були повʼязані з роботою у Кернеса, який напередодні (у грудні 20го) помер. Чоловік став дратівливим, постійно зникав аргументуючи це всіма цими проблемами. Я підтримувала його і терпляче чекала коли це все закінчиться. Періодично мене відвідували думки, що може якісь з цих ночей, коли він зникав, він був з жінками… але я від себе ці думки відганяла - приводу сумніватись він мені не давав, а починати сімейне життя з недовіри, перевірок і слідкування я не хотіла.
показать весь текст
heart 2 like 12 woman_facepalming 13 face_with_tears_of_joy 18
342 2
Все фото темыКомментарии автораМои ответы
|« «» »|
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • …
  • 12
anonim_185
Аленький носочек• 31 марта 2024
91
Ответ дляСчастье_же_вот_оно
Чесно кажучи, я в шоці, що бачу такий коментар, спосеред усього, що прочитала.
Автор, які у вас цілі на майбутнє? Бо поки прочитала тільки про ту дупу, яка у вас відбувається сьогодні. Що плануєте робити?
like 1


anonim_102
автор Счастье_же_вот_оно • 31 марта 2024
92
Ответ дляannetta888
Автор, мені Вас шкода. Дуже прошу не реагуйте на коментарі 🙏
Ваше життя перевернулося з ніг на голову.
Але все тимчасово. Дитина росте, буде легше.
Шукайте зараз підробіток на фрілансі.
Витрачайте ці гроші на себе, купіть хороший комплекс вітамінів для енергії, балуйте себе 🙏
Взяли дитину і пішли в ігрову кімнату, парк.
Уявіть, що це Ваша подружка, ходіть в кафе.
Познайомтеся з позитивними людьми, які зараз дадуть Вам підтримку.
Може, пошукайте фонд підтримки молодих мам. Шукайте когось, хто Вам допоможе.
Вірте в краще 🙏 Дякуйте за цей безцінний досвід. Ви маєте стати сильнішою.
Так буде не завжди🙏
Щиро Вам дякую просто за добрі слова
heart 2 woman_facepalming 1 face_with_tears_of_joy 3 like 2
noavatar
Natalia505• 31 марта 2024
93
Вам непотрібне співчуття. Вам треба вирости, взяти відповідальність і подбати про двох людей, себе і дитину. Цей чоловік не стане тим казковим принцем, якого ви собі нафантазували. Це зрадник і ні про яке кохання не йдеться. Це правда життя.
like 15
anonim_182
Мамзелькіна• 31 марта 2024
94
Ответ дляКозачка
Хтось це все читав? Можна короткий переказ?
Я прочитала від першої до останньої букви.
Бо бачила такі ситуації в житті знайомих. Там закінчилося дуже погано... але початок - як под копірку


Дівчину замордували. Спочатку чоловік влаштував ’райське життя’, потім війна внесла корективи... жодної точки опори і, скоріше за все, повний безлад по здоров´ю.
Зараз на межі, яку, сподіваюся, не переступить

Авторко, наймайте няню або шукайте садочок і йдіть до лікаря. Психолог обов´язково. Розумію, грошей немає, але у Франківську є ГО, які мають програми психосоціальної підтримки.
Сходіть до невролога, скажуть, головний біль турбує і несконцентрованість. Думаю, дадуть тести на листах...Бека і т.д. Для такого стану невролог зобов´язана дати. І думаю, вони у вас будуть жахливі. І порадить, куди далі, де буде безкоштовний психолог.
Є гарячі лінії. Якщо очно ніяк, дзвоніть туди.
І дуже добре що написали принаймні тут. Хоч якось виговоритися теж потрібно
Єдине, на майбутнє пишіть менше особистих деталей (міста переїзду і т.д.). Вас легше ідентифікувати, і можуть пнути не лише віртуально, але й у реальному житті
heart 3 like 14
anonim_13
П´яна вишня• 31 марта 2024
95
Вот это у автора времени свободного!
woman_facepalming 2 face_with_tears_of_joy 12
anonim_191
Наша взяла• 31 марта 2024
96
Ответ дляАленький носочек
Хз, дитині судячи з посту зараз 2.4р. Тобто на 1 вересня 23го не було й двох років. Перший рік у садку те саме, що вдома, адаптація, хвороби і т.д. Крім того якщо дочка справді така плаксива, істерить і т.д., як пише автор, то з садком будуть проблеми
Все проходят привыкание.Я так понимаю на няню на полный день муж не зарабатывает
Мои пошли в сад в 2,5;2;1,4.
anonim_102
автор Счастье_же_вот_оно • 31 марта 2024
97
Ответ дляКартаБезКомиссий
Вы мама которая устала. Да, так бывает и очень часто.
Не принимайте близко всё то, что тут пишут.
Я как-то тут раз написала, что послеродовая депрессия накрывает меня ,так мне предложили ребёнка отдать в детский дом, потому что я недомать
Дякую Вам
like 4
noavatar
Natalia505• 31 марта 2024
98
Ответ дляП´яна вишня
Вот это у автора времени свободного!
І не кажіть....
face_with_tears_of_joy 5
noavatar
Санька-4b93• 31 марта 2024
99
Ответ дляАленький носочек
Тобто в будь-якому випадку потрібно шукати того, хто допоможе. Няня, бабуся і т.д. Сама вона не вигребе. І чи зможе нормально працювати, маючи такий безлад у голові
А зачем тогда она от родителей из Кировоградской области к нему поехала во Львов ?
like 5


anonim_4
Дама_с_караваем• 31 марта 2024
100
Автор, подумайте, напишите, ответ на какой вопрос больше всего сейчас вы хотите получить?
heart 2
anonim_74
Акуна_Матата• 31 марта 2024
101
Ответ дляКозачка
Хтось це все читав? Можна короткий переказ?
Чого так одразу?
Можна просто почитати, як роман....
anonim_102
автор Счастье_же_вот_оно • 31 марта 2024
102
Ответ дляАленький носочек
Хз, дитині судячи з посту зараз 2.4р. Тобто на 1 вересня 23го не було й двох років. Перший рік у садку те саме, що вдома, адаптація, хвороби і т.д. Крім того якщо дочка справді така плаксива, істерить і т.д., як пише автор, то з садком будуть проблеми
Я власне зараз чекаю в черзі на садочок. І дуже сподіваюсь, що для мене це буде порятунком. Я прекрасно розумію, що потрібно просто почати займатись життям, а не сидіти вдома, бо цього я і не хотіла. Але я акцентувала на тому, що проблема в моральному стані. Дякую за коментар
heart 2
anonim_71
КАПСЛОЧНИЦА• 31 марта 2024
103
С изменниками надо разводится, дела не будет
anonim_39
Язвочка• 31 марта 2024
104
Ответ дляannetta888
Автор, мені Вас шкода. Дуже прошу не реагуйте на коментарі 🙏
Ваше життя перевернулося з ніг на голову.
Але все тимчасово. Дитина росте, буде легше.
Шукайте зараз підробіток на фрілансі.
Витрачайте ці гроші на себе, купіть хороший комплекс вітамінів для енергії, балуйте себе 🙏
Взяли дитину і пішли в ігрову кімнату, парк.
Уявіть, що це Ваша подружка, ходіть в кафе.
Познайомтеся з позитивними людьми, які зараз дадуть Вам підтримку.
Може, пошукайте фонд підтримки молодих мам. Шукайте когось, хто Вам допоможе.
Вірте в краще 🙏 Дякуйте за цей безцінний досвід. Ви маєте стати сильнішою.
Так буде не завжди🙏
Хоспаде, что там перевернулось? Молодая, здоровая баба родила здорового ребёнка, муж рядом помогает.
woman_facepalming 1 heart 3 like 6
anonim_102
автор Счастье_же_вот_оно • 31 марта 2024
105
Ответ дляEva030330
Автор, очень вам сочувствую. Я дочитала вашу историю до конца.
И на строке где вы написали, что 5 месяцев были на сохранении, у меня сразу подкралась мысль, что ребенок у вас нервный.
Подобная ситуация и у меня (если взять именно рассказ про ребенка).
Он спокойный, как все дети бывает и весёлый и раздраженный. Истерики встречаются редко.
НО ребенок очень привязан ко мне (не могу его отдать в сад) по той причине, что в его жизни была по факту только я.
С отцом с удовольствием он остаётся, но возможности такой нет, так как папа постоянно в работе.
И был период когда я просто утонула в быте (муж придирчив к чистоте),у ребенка зубы и куча всего.
Начала вести себя прямо крайне неадекватно,.
Любые слезы ребенка уже меня выбешивали.
И сам факт, что он везде со мной, я никак не могла его нигде оставить и пойти хотя бы кофе спокойно попить.
Решение этому нашла такое: пригласила свою маму из другого города (видимся очень редко и других родственников нет) и оставляла ребенка несколько дней подряд на пару часов.
Вот эти пару часов дали возможность вдохнуть воздух и ребенок после этого спокойнее стал.
Дякую Вам за коментар. В мене батьки дуже зайняті своїми проблемами, роботами і своїм життям, до того ж мають молодшу дочку. Тому і такого варіанту не маю
heart 1 woman_facepalming 4 face_with_tears_of_joy 3
anonim_55
Детские_Будут?• 31 марта 2024
106
Ответ дляСчастье_же_вот_оно
Не так конкретно зі мною. Зсередини я розбита, змучена. Дитина в нас дуже активна і дуже нервова. Вона істерична і плаксива, а якщо ій щось не подобається вона влаштовує таку істерику, що чує весь район. Я розумію, що в цьому частково винні ми з чоловіком. Починаючи з стресу, в якому я провела вагітність, потім наші постійні сварки, мої постійні істерики.. хоч ми ніколи не сварилися в присутності дитини, але психологічно вона переймала цей стан і це впливало на її психіку. Я розумію це і усвідомлюю свою провину, тому завжди намагалася буди розуміючою мамою, терплячою. Я не кричала, ні в якому разі не піднімала руку, кожну істерику намагалася нівелювати і переключити увагу дитини.. словом терпіла з усих сил.. але з середини мене це щодня добивало. Чоловік працює постійно. Доньці в жовтні 3 роки. Усі ці 3 роки я сиджу в 4х стінах. Усі друзі, подружки, знайомі, родичи далеко. Я фактично загрузла в побуті, какашках, кастрюлях і істериках. Чоловік допомагає, але не з тим, чим би я хотіла. Він приходить і починає мити посуд, пилососити, прати.. все що завгодно, крім дитини. Ні, він її любить, але, через його графік, через те, що 24/7 вона зі мною, донька звикла їсти, засинати, одягатися, купатися - все робить зі мною. Тобто, коли він, наприклад, бере її вкладати спати, вона починає верещати, як різана, дригати ногами і звати мене. І він просто абстрагується. Пояснення завжди одне «Вона зі мною не хоче». А я втомилася так, що вже не витримую. Я почала зриватися.. я почала кричати, коли не можу її заспокоїти. Або просто вибігаю в іншу кімнату і починаю ридати. Стрес я почала заїдати. Від незмоги лишити дитину, я не можу ні піти в зал, про який так мрію, який для мене завжди був найкращим способом побороти будь-який стрес, ні елементарно вийти НАОДИНЦІ ЗІ СВОЇМИ ДУМКАМИ випити кави. Від постійних істерик і нервів в мене посипалося волося, зʼявилася сивина, зіпсувалася шкіра, зʼявилися зморшки. Я ненавиджу своє відображення в дзеркалі. А розуміння, що я з кралі, яку він зустрів 5 років тому, перетворилася на потягану тряпку, знову почало пробуджувати наболілі спогади і все більше, все частіше наштовхувати на думки, що він знайде собі іншу. Мій психологічний стан дійшов такої межі, що я фізично не маю ні сил, ні бажання ні до чого. Я просто існую в цьому суцільному дні бабака. Життя перетворилося на жах…. Прошу лише, підтримки і поради. Більше нічого…
Автор, не знаю как сложиться судьба. Но я бы сказала расходиться, Если такой стресс у вас впервые в жизни, зачем мучать себя подозрениями . К тому же Вы не живете с партнером который готов вас поддерживать, он инфантильный мужчина, и он никогда не оправдает ваших надежд!
А вы не сможете закрывать на это глаза.
Возможно он просто не умеет иначе. Вы просто сожрете друг друга. Страсть пройдет и вам останутся серые будни
anonim_185
Аленький носочек• 31 марта 2024
107
Ответ дляНаша взяла
Все проходят привыкание.Я так понимаю на няню на полный день муж не зарабатывает
Мои пошли в сад в 2,5;2;1,4.
У всіх різні ситуації. Мабуть не заробляє, або такий варіант не підходить, чи просто про це не задумувались
anonim_13
П´яна вишня• 31 марта 2024
108
Мне вот интересно. Автор, вы сначала всё это написали, сохранили в файл, а только потом создали тему и скопировали по частям весь свой текст? Потому что если бы вы писали его сразу в тему, у вас бы части прерывались, а между ними выскакивали комментарии советчиц.
Это ж как подготовились в надежде выйти в топ
woman_facepalming 5 like 1 face_with_tears_of_joy 14
noavatar
marishka1001• 31 марта 2024
109
Вы устали. Нужно срочно менять в обстановку чтобы не было срывов. Ничего не потеряно,ни все так страшно как кажется. Поверьте. Все можно исправить в плане фигуры, внешности...и с детскими капризами . Но все постепенно. Начните с главного- разгружайте себя с каждым днём,чтобы начать жить и для себя любимой. Отдайте ребенка в детский сад,несмотря на капризы и другие нюансы. Не жалейте ребенка- пожалейте себя! У вас появится время для себя и вы начнёте подтягивать пробелы все. Жить для себя. Станете счастливее и ребенок это почувствует тоже. Насчёт мужа,то не ставьте приоритет на нем сейчас ( что он делает,изменяет или нет если я стала сейчас не привлекательной). Вы потеряли уверенность в себе и ее надо срочно вернуть. Займитесь собой срочно. И привлекательностб вернётся и уверенность и работа даст чувство уверенности и перезагрузки. Иначе никто вместо вас этого не сделает. А там и к мужу по другому станете относится. Сначало о себе подумайте. Срочно в детский сад дитя!
like 5


anonim_102
автор Счастье_же_вот_оно • 31 марта 2024
110
Ответ дляЧервона калина
Не фиг было женить на себе ,заметила ,что в 95% заканчивается плохо для женщины
Вот теперь вы рогатая ,а муж и дальше гуляет , только теперь по тихому .
А де Ви, вибачаюсь побачили, що я його на собі «женила»? Він зробив мені пропозицію з власного бажання, до вагітності. Чи це просто бажання принизити, тоді все ок, розумію.
heart 5 woman_facepalming 6
anonim_185
Аленький носочек• 31 марта 2024
111
Ответ дляСанька-4b93
А зачем тогда она от родителей из Кировоградской области к нему поехала во Львов ?
Щоб контролювати постійно, де він і з ким. Крім того невідомо що там з батьками, які відносини
anonim_39
Язвочка• 31 марта 2024
112
Ответ дляСчастье_же_вот_оно
Дякую Вам за коментар. В мене батьки дуже зайняті своїми проблемами, роботами і своїм життям, до того ж мають молодшу дочку. Тому і такого варіанту не маю
Вам 27. Это возраст, когда не на родителей нужно рассчитывать, а на себя. У Вас было время получить образование, развиваться и твёрдо стоять на ногах.
dislike 1 heart 7
anonim_80
Живчик-счастливчик• 31 марта 2024
113
Ответ дляТвоя космішна
Я прочитала))) схоже на сценарій для мильної опери)))
Ого, ви прямо 💪
anonim_114
КартаБезКомиссий• 31 марта 2024
114
Ответ дляСчастье_же_вот_оно
Щиро Вам дякую просто за добрі слова
Я с ребёнком в похожей ситуации, малышке годик. Я мечтаю ходить в спортзал, одной ходить в душ, кушать сидя за столом спокойно пережевывая, а не глотая, элементарные вещи.
Начала себя доставать из болота, заставляю привести себя в порядок и сделать хоть что-то одно для себя. Сегодня я сидела пила кофе, ребенку включила идиотские мультики на 10 минут, вчера я поехала гулять по ночному городу с коляской, вернулись в 23. И по фиг что режим сбила в этот день, но для меня это был прям глоток воздуха.
Напишите список, что вам приносит удовольствие или чего хочется. Шаг за шагом выполняйте, пусть не все сразу но вы начнёте выходить по чуть чуть из этой рутины
heart 1 like 12
anonim_122
Море Щастя• 31 марта 2024
115
Ответ дляКозачка
Хтось це все читав? Можна короткий переказ?
Нет. Тролль перестарался с размером
like 3
noavatar
Eva030330• 31 марта 2024
116
Ответ дляСчастье_же_вот_оно
Дякую Вам за коментар. В мене батьки дуже зайняті своїми проблемами, роботами і своїм життям, до того ж мають молодшу дочку. Тому і такого варіанту не маю
Центр раннего развития вам в помощь.
Подруга моя так разгружалась.
Пару часов свободы и вы уже лишите полной грудью.
Потому что ребенок чувствует конечно ваше состояние и его поведение от этого не улучшается и получается круговорот.
like 1
anonim_102
автор Счастье_же_вот_оно • 31 марта 2024
117
Ответ дляАленький носочек
Автор, які у вас цілі на майбутнє? Бо поки прочитала тільки про ту дупу, яка у вас відбувається сьогодні. Що плануєте робити?
Ми стоїмо в черзі в садочок. Сподіваюсь, що ми туди попадем і, після адаптації само собою, в мене зʼявиться можливість зайнятись своїм життям. Втілювати моію, починати працювати, привести тіло в порядок. Поки що так…
heart 1
anonim_39
Язвочка• 31 марта 2024
118
Ответ дляАленький носочек
У всіх різні ситуації. Мабуть не заробляє, або такий варіант не підходить, чи просто про це не задумувались
А как же Автор с 5 языками и супер-парикмахерскими способностями? Неужели не в состоянии на няньку заработать?
like 10 dislike 1
anonim_185
Аленький носочек• 31 марта 2024
119
Ответ дляСчастье_же_вот_оно
Я власне зараз чекаю в черзі на садочок. І дуже сподіваюсь, що для мене це буде порятунком. Я прекрасно розумію, що потрібно просто почати займатись життям, а не сидіти вдома, бо цього я і не хотіла. Але я акцентувала на тому, що проблема в моральному стані. Дякую за коментар
До садочка ще півроку. Ваші проблеми з чоловіком він не вирішить.
like 2
noavatar
Санька-4b93• 31 марта 2024
120
Ответ дляАленький носочек
Щоб контролювати постійно, де він і з ким. Крім того невідомо що там з батьками, які відносини
То есть, отдельно от ’хренового’ мужа она свою жизнь не планирует?
Так и не поняла, в чем автора поддерживать надо ?
1. Муж - говно, разводись? Ну ок
2. Муж - говно, терпи? Тоже ок.
face_with_tears_of_joy 5
|« «» »|
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • …
  • 12
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта

Похожие темы:

Ще з цiкавого



Популярные вопросы!

Сегодня Вчера 7 дней 30 дней

ещё

Сейчас читают!

Назад Комментарии к ответу

О нас | Служба Поддержки | Помощь

Правила | Ограничения | Cookies ©2008—2026 Советчица Kidstaff