Счастье_же_вот_оно• 31 марта 2024
Прошу не засуджувати, будь ласка….
Всім привіт. Я тут новенька. Зареєструвалась, бо потребую поради і думки з боку. Заплуталася, втомилася… Почну спочатку…Мені 28 років, заміжня, маю доньку (2,4 р). Все свідоме життя я розуміла, що дуже хочу родину, хочу закохатися раз і на все життя, стати мамою і жити спокійно в любові і повазі. Завжди розуміла, що пріоритетом в житті для мене буде родина, не бізнес, чи гроші. Проте, я не з лінивих, не з тих жінок, які прагнуть сісти чоловікові на шию і все життя не працювати, а сидіти вдома і деградувати. Я мала мрію з юності - займатися волоссям. Ця мрія еволюціонувала від перукаря і до майстра по нарощуванню. Але до цього я прийшла лише в 27 років. В юності, як це частіше за все бувало у дітей мого покоління, батьки запихнули мене в універ на ін яз, бо я маю розум до мов. Мене дійсно по сей день захоплюють іноземні мови, я володію 5тьма, але повʼязувати це з роботою не хочу - це просто не моє (мала досвід). Так я закінчила 4 курси бюджету(для батьків) і, коли не попала на 5й, з радістю кинула це діло і пішла в самостійне доросле життя в неповних 20 років. Але волоссям зайнятись не вийшло, бо мусила заробляти і якось жити. Словом, ніхто зі мною не панькався, я розумна, працьовита і багато від життя не просила. І от в 23 роки зустрічаю я свого майбутнього чоловіка. Скажу одразу, я приваблива (була), уваги чоловіків в мене було завжди багато і я ніколи не почувала себе самотньою, проте на той момент життя, була зайнята виключно роботою і цілеспрямовано чоловіка не шукала. Я займалася спортом, мала струнку привабливу фігуру, заробляла і, відповідно, мала гроші щоб доглядати за собою - словом, виглядала на всі 100. Такою мене і зустрів мій чоловік. Ми більше року просто спілкувалися, іноді зустрічалися, романтичних стосунків не було - я була зайнята роботою, він теж, та і він увагою дівчат обділений не був, за ним завжди бігало дуже багато дівчат. До того ж він був професійним спортсменом і мав специфічну роботу, через яку постійно біля нього крутилося купа жінок - він був начальником охорони в елітному нічному клубі Харкова, а паралельно працював у тодішнього мера Генадія Адольфовича. І от у 20му році ми починаємо близько спілкуватися і в якийсь момент у мене спалахнула закоханість. Неймовірна, яскрава, шалена. Проте все ще, ні сексу ні офіціних стосунків в нас не було, просто в якийсь момент щось клацнуло в серці і я відчула - це моя доля. Пам’ятаю навіть, як сказала тоді подружці: «Побачиш, Сашка, я за нього вийду заміж, я відчуваю». Він на той момент поїхав на пів року в Англію на контракт по спорту і ми почали розвивати наше спілкування на відстані. Ми постійно жартували - я йому «Збирай гроші на весільну сукню», а він мені «От побачиш, приїду і одружусь». Майже так і сталося. Він приїхав в Україну в лютому 20го року і вже в новорічну ніч зробив мені пропозицію. Усі два місяці до нового року ми були нерозлучні. Я мліла від почуттів, а він впевнено переконував мене, що попереду нас чекає родина. І от в січні я йду в відпустку і ми на 2 тижні їдемо в інше місце і не вилазимо з ліжка. Бажання мати ВЖЕ дитну було обговорене, так це дуже швидко, так досить інфантильно, але що він, що я досить впевнено стояли на ногах і вирішили, що ми кохаємо один одного, а значить впораємося. В мене з дитинства були проблеми з циклом. Місячні не почалися самостійно, мені іх стимулювали у 16 років і з того дня по сьогодні я ніколи не знаю, коли вони мають початися 😅 так і жила. Паралельно, окрім нерегулярного циклу, мала полікістоз і ще кілька супутніх порушень, про які я знала, а також знала, що самостійно завагітніти скоріше за все не вийде, треба буде готуватися і стимулювати вагітність гормонально. Проте диво, звісно, сталося і завагітніла я з першого циклу вже в кінці січня 21го року. Я була щаслива як ніколи в житті. Чоловік відреагував впевнено: «В нас все буде чудово, кохана». Здавалося, ось воно життя, про яке я мріяла з дитинства…. Але я помилялася. Розпис був запланований на червень. В лютому чоловік знову їде закордон. Взагалі план був виїхати разом до Англії, але все пішло не так, як планувалося. Через 3 місяці чоловік раптово повернувся. Він став різко дуже дивно себе поводити. І тут я дізнаюсь, що в він попав в серйозні проблеми повʼязані з грошима. Пояснювати детально не буду, але скажу так, його підставили на роботі в клубі і ситуація повернулася таким чином, що в один день зникли всі, кого раніше він вважав друзями і щоб вилізти з усього, що сталося, прийшлося віддати усі заощадження що були відкладені. А, ще трошки раніше почалися проблеми, які були повʼязані з роботою у Кернеса, який напередодні (у грудні 20го) помер. Чоловік став дратівливим, постійно зникав аргументуючи це всіма цими проблемами. Я підтримувала його і терпляче чекала коли це все закінчиться. Періодично мене відвідували думки, що може якісь з цих ночей, коли він зникав, він був з жінками… але я від себе ці думки відганяла - приводу сумніватись він мені не давав, а починати сімейне життя з недовіри, перевірок і слідкування я не хотіла.
показать весь текст
2
12
13
18
Звездолётчица• 31 марта 2024
Ответ дляСчастье_же_вот_оно
Де, покажіть де я сказала, що я унікальна, чи сказала, що я така прекрасна і, господи, чим я це заслужила. Я звичайна жінка, з звичайним життям і, єдине чого я хотіла - почути пораду. Все.
Ви не чуєте порад, на жаль для Вас. Якщо серйозно, то мій другий пост - це короткий переказ того, що Вам психолог за 10 -15 сеансів за великі гроші буде розповідати, якщо підете до нього. + ще бонус: Людину ніхто, крім неї, зробити щасливою не зможе. Це питання не стосунків, не чоловіка, не матеріального положення. А внутрішнього стану. І поки між ’бути щасливою’ і ’здобувати страждання і страждати’ вибираєте друге, то так і буде
1
2
Кайдашева дочка• 31 марта 2024
Ответ дляКозачка
Хтось це все читав? Можна короткий переказ?
Я дочитала.Якщо коротко то це сповідь яку б могла написати кожна друга жінка яка має дитину і середньостатестичного чоловіка.Людина не задоволена своїм життям,їй все набридло.В неї депресія і ій потрібна порада лікаря а не базарний бабок з советчиці.Тут тільки добити камінням вміють
4
7
Черговий по кухні• 31 марта 2024
Ответ дляОце так цабе
А Сашка вийшла заміж?
да))) я дочитала аж 3 части....
2
Свекруня• 31 марта 2024
Блин, а как у вас дите пойдет в садик, если она с родным отцом не может поесть/заснуть? В три года можно уже пытаться договариваться - солнышко, ты сейчас побудешь с папой, а мама сходит в магазин на 5 минут, купит тебе йогурт. Папа тебе почитает книжку, давай выберем, какую.
Потихоньку время вашего отсутствия увеличивать, время присутствия папы, соответственно, тоже увеличится. Уже будет легче.
Только вы сами должны поверить, что папа справится, потому что отношения мамы и папы считываются ребенком на ура. И если у вас к нему недоверие, неприятие, то чего можно ожидать от дочери?
Потихоньку время вашего отсутствия увеличивать, время присутствия папы, соответственно, тоже увеличится. Уже будет легче.
Только вы сами должны поверить, что папа справится, потому что отношения мамы и папы считываются ребенком на ура. И если у вас к нему недоверие, неприятие, то чего можно ожидать от дочери?
2
БоХатая• 31 марта 2024
Ответ дляКозачка
Хтось це все читав? Можна короткий переказ?
Я почала читати і подумала: ’оце простинь накатали’...А тут опа - продовження, і ще продовження))) Ну чому не написати все коротко і лаконічно.
1
3
Витворунка• 31 марта 2024
Ответ дляСанька-4b93
Я пыталась, честно. Но Нит ((
Главное,я не поняла ,зачем столько текста?
2
1
Рву и мечу• 31 марта 2024
Автор,вы изменились.И не в лучшую для себя сторону.Да,семейная жизнь не всегда праздник.Но у вас все здоровы,молоды и в силах все изменить к лучшему.Так что хватит ныть.Все в ваших руках.
Заместитель Анонима• 31 марта 2024
Ответ дляКозачка
Хтось це все читав? Можна короткий переказ?
Если вкратце, то автор истеричка, которая вынесла весь мозг мужу и он скоро от неё свалит , потому что никто такую жену долго не выдержит.
Автор с одной стороны этого боится, а с другой ей пофиг.
Автор с одной стороны этого боится, а с другой ей пофиг.
1
Заместитель Анонима• 31 марта 2024
Ответ дляСчастье_же_вот_оно
Щиро дякую
Автор идите к психитру, лечитесь. Иначе муж реально от вас скоро сбежит.
1
Я прочитала все, співчуваю вам і обіймаю.. По тексту відчувається, що ви розумна і хороша людина.
Може спробуйте наймати няню хоча б на пару годин? Це не так дорого, але у вас буде час хоча б побути самій, чи десь вийти, може в зал.
Дитина буде підростати, більше розуміти, зможе ходити в садочок і буде ставати легше.
Як тільки з´явиться можливість, виходьте працювати.
Так склалося, що всі ваші стосунки відбуваються в режимі, коли ви залежна - вагітність, потім маленька дитина. Тому це посилює зацикленість на чоловікові. Але коли ви вийдете на роботу, то вам і з цим буде ставати легше.
А поки не зліться на себе, що зриваєтесь, що змінилися, ви знову будете гарною, привабливою, врівноваженою. Зробіть до цього маленький крок - няня і пару год для себе. У вас все вийде! тим більш, що чоловік теж намагається допомагати
Може спробуйте наймати няню хоча б на пару годин? Це не так дорого, але у вас буде час хоча б побути самій, чи десь вийти, може в зал.
Дитина буде підростати, більше розуміти, зможе ходити в садочок і буде ставати легше.
Як тільки з´явиться можливість, виходьте працювати.
Так склалося, що всі ваші стосунки відбуваються в режимі, коли ви залежна - вагітність, потім маленька дитина. Тому це посилює зацикленість на чоловікові. Але коли ви вийдете на роботу, то вам і з цим буде ставати легше.
А поки не зліться на себе, що зриваєтесь, що змінилися, ви знову будете гарною, привабливою, врівноваженою. Зробіть до цього маленький крок - няня і пару год для себе. У вас все вийде! тим більш, що чоловік теж намагається допомагати
1
Щастя-здоровля• 31 марта 2024
Са-дик. Ребенка в садик!!! (Я так понимаю, вы живёте на ЗУ, и там сады работают). Конечно, в первые дни ребенок будет и там пытаться всех строить, но потом все станет на места. А сами займитесь собой, а потом го работать.
3
Яжбоматуся• 31 марта 2024
1. Дитину обстежити у невролога, психіатра ( виключити різні психічні відхилення)
2. Вам до психолога в тривалу терапію
3. Садок/няня
4. Робота
2. Вам до психолога в тривалу терапію
3. Садок/няня
4. Робота
woman Warrior• 31 марта 2024
Ответ дляКашпо
Читайте, хоть тут, люди. Вообще не хотят напрягаться
действительно, куда там Кафке и Шиллеру до душеизлияний жены охранника
3
Бриджит_Фрикандо• 31 марта 2024
Автор, по-перше, здати всі аналізі на гормони. По-друге, дитину віддати в сад і негайно! Самій виходити в люди. З часом все налагодиться. Займіться своєю зовнішністю. В зал я не ходила ніколи. Все життя займаюсь вдома - на сьогодні маю ідеальну фігуру. Слідкуйте за своїм харчуванням, для жінки це один із найважливіших пунктів. Через рік підіть на роботу. І станьте легкою, щоб чоловік перестав бігати по бабах. А ні, то нафіг його. Ще 100 знайдете, хіба це проблема
woman Warrior• 31 марта 2024
Ответ дляКайдашева дочка
Я дочитала.Якщо коротко то це сповідь яку б могла написати кожна друга жінка яка має дитину і середньостатестичного чоловіка.Людина не задоволена своїм життям,їй все набридло.В неї депресія і ій потрібна порада лікаря а не базарний бабок з советчиці.Тут тільки добити камінням вміють
неправда.
Я могла бы с вами согласиться, если бы количество авторского текста, где она она не знает, с какой стороны себя похвалить.Только почему то несчастна.Так не надо сначала мотать душу и добиваться мч,потом мотать нервы, что все не так.Я уже писала, что именно не так.
Я могла бы с вами согласиться, если бы количество авторского текста, где она она не знает, с какой стороны себя похвалить.Только почему то несчастна.Так не надо сначала мотать душу и добиваться мч,потом мотать нервы, что все не так.Я уже писала, что именно не так.
1
woman Warrior• 31 марта 2024
Ответ дляВитворунка
Главное,я не поняла ,зачем столько текста?
автор упивается страданием.
’Страданиями дуща очищается’( с)
’Страданиями дуща очищается’( с)
2
woman Warrior• 31 марта 2024
Ответ дляЗаместитель Анонима
Если вкратце, то автор истеричка, которая вынесла весь мозг мужу и он скоро от неё свалит , потому что никто такую жену долго не выдержит.
Автор с одной стороны этого боится, а с другой ей пофиг.
Автор с одной стороны этого боится, а с другой ей пофиг.
ну хоть кто то со мной согласен
Чумацький Шлях• 31 марта 2024
Ответ дляСчастье_же_вот_оно
Чесно кажучи, я в шоці, що бачу такий коментар, спосеред усього, що прочитала.
автор, а зачем в посте такие ненужные подробности? про ваше образование, увлечение волосами, кернеса и прочее??
1
Повітруля• 31 марта 2024
Ответ дляСчастье_же_вот_оно
Я власне зараз чекаю в черзі на садочок. І дуже сподіваюсь, що для мене це буде порятунком. Я прекрасно розумію, що потрібно просто почати займатись життям, а не сидіти вдома, бо цього я і не хотіла. Але я акцентувала на тому, що проблема в моральному стані. Дякую за коментар
Прочитала повністю,як я вас розумію.Мені здається, що поведінка чоловіка тут ні до чого.В мене прекрасний чоловік,заплановані,бажані діти...але моя частина роботи в моїй сім´ї дім і доньки,чоловік у всьому мене підтримує але я не можу ні на хвилину повернутися в стан до народження дітей,мій мозок змінився.Діти росли,хворіли,я їх лікувала доглядала,виховувала і непомітно втратила себе...спочатку я втратила здатність планувати( бо то одразу обов´язково температура, травми або ще щось у дітей) потім я перестала мріяти,потім війна.
Как_б_не_так• 31 марта 2024
вы ощущаете то, что ощущает каждая женщина в декрете, когда ребенок с ней 24/7. вам нужна или приходящая няня, или сразу выходите в сад. возраст позволяет + работа, а иначе вы опять запилите мужа. отстаньте от волос, если действительно знаете язык англ - есть много всего с ним от логистики до експорт-импорт менеджера.
Просто красавица• 31 марта 2024
Ответ дляСчастье_же_вот_оно
Шановна, я розумію, що може Ваші очікування і Ваш світогляд вимагають від мене відповідності, тому якщо для Вас людина, яка не має в 20 років одразу після універу «нєдвігі, бізнеса і карʼєри», не стоїть самостійно на ногах, то так, Ви праві, я - дно. Я ж сказали лише про те, що я не висіла на шиї у батьків, а після універу пішла жити самостійно і самостійно себе забезпечувати, що на той момент (не в умовах війни) давало мені впевненість в тому, що я можу забезпечити дитину. Все.
Ось ви й самі відповіли.
Ви мали лише роботу,яка забезпечувала вас особисто.
Сім‘я це зовсім інші витрати.
Сьогодні робота є,завтра немає.
Житла у вас свого немає,бізнесу теж.
Освіта не закінчена,так?
Ким ви працювали якщо не секрет?
Ви мали лише роботу,яка забезпечувала вас особисто.
Сім‘я це зовсім інші витрати.
Сьогодні робота є,завтра немає.
Житла у вас свого немає,бізнесу теж.
Освіта не закінчена,так?
Ким ви працювали якщо не секрет?
1
А поговорить?• 31 марта 2024
Автор, обнимаю вас. Чувствуется, что вам тяжело.
И все же мне не до конца понятно, как может быть тяжело с 3 летним ребенком, у которого нет диагнозов. У меня двое детей, мальчики 6 лет и 2 года. Первый год-полтора с ребенком конечно тяжело. Но примерно после двух это уже другая жизнь, он играет, с ним можно договориться, поговорить… У вас 3 года дочке. Ну вот не понимаю, почему с одним подросшим ребенком так тяжко и от чего можно так устать . Может поменяйте отношение к ней? Чтобы она была в радость а не в тягость.
И все же мне не до конца понятно, как может быть тяжело с 3 летним ребенком, у которого нет диагнозов. У меня двое детей, мальчики 6 лет и 2 года. Первый год-полтора с ребенком конечно тяжело. Но примерно после двух это уже другая жизнь, он играет, с ним можно договориться, поговорить… У вас 3 года дочке. Ну вот не понимаю, почему с одним подросшим ребенком так тяжко и от чего можно так устать . Может поменяйте отношение к ней? Чтобы она была в радость а не в тягость.
1
2
Жинси на дитину• 31 марта 2024
Автор, тримайтесь.. Сходіть до невролога/психіатра, візьміть ліки щоб заспокоїти нервову систему. Зараз буде весна, багато мамочок будуть гуляти на майданчиках. Виходьте до них, знайомтесь, буде веселіше. Спочатку відновіть нервову систему, а далі будете думати про те, що робити з ним… Декрет - це рабство. Якщо ніхто не допомогає, то кукуха реально їде… Я теж була в схожому стані. Але діти не завжди будуть маленькими. Це тимчасово.
Екатерина27• 31 марта 2024
Ответ дляСчастье_же_вот_оно
Яке підтвердження рівня знання мов. Я сказала, що мені подобаються мови. Мені легко даються мови і таких людей безліч. Я вчилася на факультеті іноземних мов, в напрямку «німецька, англійська», бо вчила їх ще у школі. Тому офіційне підтвердження цих мов я маю в дипломі бакалавра. Після універу поїзала на заробітки до Польщі і вивчила там польську і склала іспит в посольстві, до якого маю сертифікат. І сама для себе на курсах вивчала в іспанську і даріжу. До яких, само собою, не маю ніяких документів. Але ключове питання тут «для чого»? Для чого я мушу мати документи, які підтверджують моє знання мов, якщо вони мені не потрібні в житті? Для того, що б показати їх вам? Я не розумію?
Що таке даріжу?
І що значить «не попала на 5 курс»?
І що значить «не попала на 5 курс»?
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу