Счастье_же_вот_оно• 31 марта 2024
Прошу не засуджувати, будь ласка….
Всім привіт. Я тут новенька. Зареєструвалась, бо потребую поради і думки з боку. Заплуталася, втомилася… Почну спочатку…Мені 28 років, заміжня, маю доньку (2,4 р). Все свідоме життя я розуміла, що дуже хочу родину, хочу закохатися раз і на все життя, стати мамою і жити спокійно в любові і повазі. Завжди розуміла, що пріоритетом в житті для мене буде родина, не бізнес, чи гроші. Проте, я не з лінивих, не з тих жінок, які прагнуть сісти чоловікові на шию і все життя не працювати, а сидіти вдома і деградувати. Я мала мрію з юності - займатися волоссям. Ця мрія еволюціонувала від перукаря і до майстра по нарощуванню. Але до цього я прийшла лише в 27 років. В юності, як це частіше за все бувало у дітей мого покоління, батьки запихнули мене в універ на ін яз, бо я маю розум до мов. Мене дійсно по сей день захоплюють іноземні мови, я володію 5тьма, але повʼязувати це з роботою не хочу - це просто не моє (мала досвід). Так я закінчила 4 курси бюджету(для батьків) і, коли не попала на 5й, з радістю кинула це діло і пішла в самостійне доросле життя в неповних 20 років. Але волоссям зайнятись не вийшло, бо мусила заробляти і якось жити. Словом, ніхто зі мною не панькався, я розумна, працьовита і багато від життя не просила. І от в 23 роки зустрічаю я свого майбутнього чоловіка. Скажу одразу, я приваблива (була), уваги чоловіків в мене було завжди багато і я ніколи не почувала себе самотньою, проте на той момент життя, була зайнята виключно роботою і цілеспрямовано чоловіка не шукала. Я займалася спортом, мала струнку привабливу фігуру, заробляла і, відповідно, мала гроші щоб доглядати за собою - словом, виглядала на всі 100. Такою мене і зустрів мій чоловік. Ми більше року просто спілкувалися, іноді зустрічалися, романтичних стосунків не було - я була зайнята роботою, він теж, та і він увагою дівчат обділений не був, за ним завжди бігало дуже багато дівчат. До того ж він був професійним спортсменом і мав специфічну роботу, через яку постійно біля нього крутилося купа жінок - він був начальником охорони в елітному нічному клубі Харкова, а паралельно працював у тодішнього мера Генадія Адольфовича. І от у 20му році ми починаємо близько спілкуватися і в якийсь момент у мене спалахнула закоханість. Неймовірна, яскрава, шалена. Проте все ще, ні сексу ні офіціних стосунків в нас не було, просто в якийсь момент щось клацнуло в серці і я відчула - це моя доля. Пам’ятаю навіть, як сказала тоді подружці: «Побачиш, Сашка, я за нього вийду заміж, я відчуваю». Він на той момент поїхав на пів року в Англію на контракт по спорту і ми почали розвивати наше спілкування на відстані. Ми постійно жартували - я йому «Збирай гроші на весільну сукню», а він мені «От побачиш, приїду і одружусь». Майже так і сталося. Він приїхав в Україну в лютому 20го року і вже в новорічну ніч зробив мені пропозицію. Усі два місяці до нового року ми були нерозлучні. Я мліла від почуттів, а він впевнено переконував мене, що попереду нас чекає родина. І от в січні я йду в відпустку і ми на 2 тижні їдемо в інше місце і не вилазимо з ліжка. Бажання мати ВЖЕ дитну було обговорене, так це дуже швидко, так досить інфантильно, але що він, що я досить впевнено стояли на ногах і вирішили, що ми кохаємо один одного, а значить впораємося. В мене з дитинства були проблеми з циклом. Місячні не почалися самостійно, мені іх стимулювали у 16 років і з того дня по сьогодні я ніколи не знаю, коли вони мають початися 😅 так і жила. Паралельно, окрім нерегулярного циклу, мала полікістоз і ще кілька супутніх порушень, про які я знала, а також знала, що самостійно завагітніти скоріше за все не вийде, треба буде готуватися і стимулювати вагітність гормонально. Проте диво, звісно, сталося і завагітніла я з першого циклу вже в кінці січня 21го року. Я була щаслива як ніколи в житті. Чоловік відреагував впевнено: «В нас все буде чудово, кохана». Здавалося, ось воно життя, про яке я мріяла з дитинства…. Але я помилялася. Розпис був запланований на червень. В лютому чоловік знову їде закордон. Взагалі план був виїхати разом до Англії, але все пішло не так, як планувалося. Через 3 місяці чоловік раптово повернувся. Він став різко дуже дивно себе поводити. І тут я дізнаюсь, що в він попав в серйозні проблеми повʼязані з грошима. Пояснювати детально не буду, але скажу так, його підставили на роботі в клубі і ситуація повернулася таким чином, що в один день зникли всі, кого раніше він вважав друзями і щоб вилізти з усього, що сталося, прийшлося віддати усі заощадження що були відкладені. А, ще трошки раніше почалися проблеми, які були повʼязані з роботою у Кернеса, який напередодні (у грудні 20го) помер. Чоловік став дратівливим, постійно зникав аргументуючи це всіма цими проблемами. Я підтримувала його і терпляче чекала коли це все закінчиться. Періодично мене відвідували думки, що може якісь з цих ночей, коли він зникав, він був з жінками… але я від себе ці думки відганяла - приводу сумніватись він мені не давав, а починати сімейне життя з недовіри, перевірок і слідкування я не хотіла.
показать весь текст
2
12
13
18
Наизнанку• 31 марта 2024
Ответ дляМальовнича даль
Отвечу вам цитатой из авторского: Якщо теоретично дивитись у майбутнє, само собою, якщо стане питання...
о да... тогда да
в 28 планами, а не теориями живут
в 28 планами, а не теориями живут
Біток чи ефір?• 31 марта 2024
о госпадя, страдания домохозяйки, какая вышла замуж за охранника и думала что он станет миллионером
1
7
СкумбріяП8• 31 марта 2024
Думати і переживати, в першу чергу про СЕБЕ.
Ніхто у вас вдома не буде щасливий, якщо ви постійно чогось боїтеся, ридаєте, відчуваєте дискомфорт і втому.
Дитину на няню, а самій нарощувати волосся чи працювати з мовами.
Хочете в спортзал, ідіть, треба вийти з власними думками, виходьте.
Ну, поплачуть трохи ваш чоловік з донькою і .... не повірите - звикнуть! Звикнуть, шо ви не тільки мама і дружина з обов’язками. Живіть, як хочеться вам. Приберіть сподівання, особливо очікування чогось від когось, перестаньте себе гризти і малееееесенькими кроками ідіть в ту сторону, яку ви хочете.
Ніхто у вас вдома не буде щасливий, якщо ви постійно чогось боїтеся, ридаєте, відчуваєте дискомфорт і втому.
Дитину на няню, а самій нарощувати волосся чи працювати з мовами.
Хочете в спортзал, ідіть, треба вийти з власними думками, виходьте.
Ну, поплачуть трохи ваш чоловік з донькою і .... не повірите - звикнуть! Звикнуть, шо ви не тільки мама і дружина з обов’язками. Живіть, як хочеться вам. Приберіть сподівання, особливо очікування чогось від когось, перестаньте себе гризти і малееееесенькими кроками ідіть в ту сторону, яку ви хочете.
2
Белая и пушистая• 31 марта 2024
импульсивная девушка... хочу, хочу, хочу. Конечно, при Кернесе жилось кучеряво. А потом...
А Советчица...да. Как Ваши родители. Не хвалят, а пытаются что-то сделать для вас. Выпихнуть из небольшого городка, дать хороший старт. В результате, муж-спортсмен- гулена, работающий на бандюка. Ребенок, общага и готовность работать чуть ли не нянечкой детсада. Потому что языки - никогда...
А Советчица...да. Как Ваши родители. Не хвалят, а пытаются что-то сделать для вас. Выпихнуть из небольшого городка, дать хороший старт. В результате, муж-спортсмен- гулена, работающий на бандюка. Ребенок, общага и готовность работать чуть ли не нянечкой детсада. Потому что языки - никогда...
11
13чудоСВЕТА• 31 марта 2024
Ответ дляКозачка
Хтось це все читав? Можна короткий переказ?
Впервые не смогла дочитать,автор,проверьтесь на скрытую эпилепсию,у вас патологически вязкое мышление,или просто у психиатра
3
1
Гординя - улюблений гріх диявола. Автор не може пережити, що світ не крутиться навколо неї такої унікальної.
Там ще чоловік добрий на віру - день попрацюй, прийди додому і стань на другу зміну до пилососа і плити під воплі дружини, що вона сама страдетельна. Цікаво було б його почути.
Там ще чоловік добрий на віру - день попрацюй, прийди додому і стань на другу зміну до пилососа і плити під воплі дружини, що вона сама страдетельна. Цікаво було б його почути.
9
МадамОхмури• 31 марта 2024
Ответ дляЖивчик-счастливчик
Ніхто
Даремно, колись доводилося платити гроші за журнал, щоб такі історії почитати)
8
Сито для думок• 31 марта 2024
Автор, я прочла всё. Вы грамотная, приятная, умеете выражать мысли. Большой плюс в том, что осознаёте и видите проблему. Мне кажется, Вам просто необходима консультация специалиста и терапия, как Вы правильно заметили, Вы сами себя загоняете в такое состояние. Ребенку скоро три года, с мая пробуйте отдавать в сад. Ищите по соседству пенсионерок, которые смогут вас подстраховать с ребенком за прибавку к пенсии и выходите работать. К мужу нужно доверие, тем более, судя по написанному, он ведёт себя нормально и старается помогать вам. Все перемелется, не так страшна ваша проблема, как вы себе внушили. Не замыкайтесь, идите на консультацию, вам помогут.
2
6
1
Вільний митець• 31 марта 2024
авторко, я прочитала все, що ви написали. Просто хочу вас віртуально обняти і підтримати.
Все що приходить на думку:
1) абстрагуватись від чоловіка
2) зфокусуватись на собі
3) дитину в садок чи няню
4) вам на роботу
Все що приходить на думку:
1) абстрагуватись від чоловіка
2) зфокусуватись на собі
3) дитину в садок чи няню
4) вам на роботу
3
3
Застряла• 31 марта 2024
Из всего текста мне было интересно только узнать, что сурок это бабак 😲🤣
5
1
Безпринципова• 31 марта 2024
Непонятно почему, автор со знаниями языков, не уехала в Германию, Ирландию. Прошла бы курсы и работала с волосами без проблем. Ещё не поздно это сделать. И бросить своего блядуна охранника.
8
woman Warrior• 31 марта 2024
я наверное, одна из двух, которая прочитала.Вторая -автор.
Так вот.В вашому ’шось не так’-не так имено вы.
Я себе представляю только как и до какой стадии ві достали своего мч-мужа.
дайте ему от вас свободу.
Вs его собой задушили.
Так вот.В вашому ’шось не так’-не так имено вы.
Я себе представляю только как и до какой стадии ві достали своего мч-мужа.
дайте ему от вас свободу.
Вs его собой задушили.
2
Безпринципова• 31 марта 2024
Ответ дляwoman Warrior
я наверное, одна из двух, которая прочитала.Вторая -автор.
Так вот.В вашому ’шось не так’-не так имено вы.
Я себе представляю только как и до какой стадии ві достали своего мч-мужа.
дайте ему от вас свободу.
Вs его собой задушили.
Так вот.В вашому ’шось не так’-не так имено вы.
Я себе представляю только как и до какой стадии ві достали своего мч-мужа.
дайте ему от вас свободу.
Вs его собой задушили.
Я тоже прочитала всё 💪
Но её муж ей многократно изменял и изменяет вероятно. Терпеть это всю жизнь? Ну такое....
Но её муж ей многократно изменял и изменяет вероятно. Терпеть это всю жизнь? Ну такое....
2
Наша взяла• 31 марта 2024
Ответ дляБезпринципова
Непонятно почему, автор со знаниями языков, не уехала в Германию, Ирландию. Прошла бы курсы и работала с волосами без проблем. Ещё не поздно это сделать. И бросить своего блядуна охранника.
Так это ж напрячься надо.А так дома,охранник под внушаемым чувством вины полы моет,деньги дает
6
1
woman Warrior• 31 марта 2024
Ответ дляБезпринципова
Я тоже прочитала всё 💪
Но её муж ей многократно изменял и изменяет вероятно. Терпеть это всю жизнь? Ну такое....
Но её муж ей многократно изменял и изменяет вероятно. Терпеть это всю жизнь? Ну такое....
Я и предлагаю.Уходить.Но очень похоже, что автору нравится сам вышеизложенный многобуквенно процесс.
ежик в тумане• 31 марта 2024
Я прочитала все. Висновки:
1.Чоловіка нафіг!
2.Дитину в садочок.
3.Автору на роботу (знаючи 5мов можна добре заробляти).
4.Не дивлячись на чоловіка-блядуна, влаштовувати своє життя.
5. Берегти здоров´я-воно ще знадобиться!
Удачі!
1.Чоловіка нафіг!
2.Дитину в садочок.
3.Автору на роботу (знаючи 5мов можна добре заробляти).
4.Не дивлячись на чоловіка-блядуна, влаштовувати своє життя.
5. Берегти здоров´я-воно ще знадобиться!
Удачі!
4
ОливьЕЖечка• 31 марта 2024
Я прочитала все. Проблема багатьох жінок в тому, що вони закохуються не в тих чоловіків, а потім, замість того, щоб піти від них, коли це виявили(у автора це зрада) намагаються зберегти те, що вони називають стосунками та сім´єю. Нещаслива в шлюбі жінка втрачає в усьому - в кар´єрі, у зовнішності, в соціальних зв´язках...
Зраду пробачити неможливо.
Зраду пробачити неможливо.
1
Смайликівна• 31 марта 2024
Ответ дляСчастье_же_вот_оно
Яке підтвердження рівня знання мов. Я сказала, що мені подобаються мови. Мені легко даються мови і таких людей безліч. Я вчилася на факультеті іноземних мов, в напрямку «німецька, англійська», бо вчила їх ще у школі. Тому офіційне підтвердження цих мов я маю в дипломі бакалавра. Після універу поїзала на заробітки до Польщі і вивчила там польську і склала іспит в посольстві, до якого маю сертифікат. І сама для себе на курсах вивчала в іспанську і даріжу. До яких, само собою, не маю ніяких документів. Але ключове питання тут «для чого»? Для чого я мушу мати документи, які підтверджують моє знання мов, якщо вони мені не потрібні в житті? Для того, що б показати їх вам? Я не розумію?
То навіщо ви про це написали? Ваша історія мегатипова тут (за виключенням многабукафф).
І до речі питання - чому ви написавши найдовший пост на порадниці полінувалися повністю написати назву обласного центру в Україні?!
І до речі питання - чому ви написавши найдовший пост на порадниці полінувалися повністю написати назву обласного центру в Україні?!
1
ОливьЕЖечка• 31 марта 2024
Ответ дляБезпринципова
Непонятно почему, автор со знаниями языков, не уехала в Германию, Ирландию. Прошла бы курсы и работала с волосами без проблем. Ещё не поздно это сделать. И бросить своего блядуна охранника.
Підтримую! Гарна порада!
1
Кашпо• 31 марта 2024
Ответ дляНепонятно
Господи, кто это все читать будет?
Читайте, хоть тут, люди. Вообще не хотят напрягаться
2
1
Наверняка• 31 марта 2024
Ответ дляСчастье_же_вот_оно
Не так конкретно зі мною. Зсередини я розбита, змучена. Дитина в нас дуже активна і дуже нервова. Вона істерична і плаксива, а якщо ій щось не подобається вона влаштовує таку істерику, що чує весь район. Я розумію, що в цьому частково винні ми з чоловіком. Починаючи з стресу, в якому я провела вагітність, потім наші постійні сварки, мої постійні істерики.. хоч ми ніколи не сварилися в присутності дитини, але психологічно вона переймала цей стан і це впливало на її психіку. Я розумію це і усвідомлюю свою провину, тому завжди намагалася буди розуміючою мамою, терплячою. Я не кричала, ні в якому разі не піднімала руку, кожну істерику намагалася нівелювати і переключити увагу дитини.. словом терпіла з усих сил.. але з середини мене це щодня добивало. Чоловік працює постійно. Доньці в жовтні 3 роки. Усі ці 3 роки я сиджу в 4х стінах. Усі друзі, подружки, знайомі, родичи далеко. Я фактично загрузла в побуті, какашках, кастрюлях і істериках. Чоловік допомагає, але не з тим, чим би я хотіла. Він приходить і починає мити посуд, пилососити, прати.. все що завгодно, крім дитини. Ні, він її любить, але, через його графік, через те, що 24/7 вона зі мною, донька звикла їсти, засинати, одягатися, купатися - все робить зі мною. Тобто, коли він, наприклад, бере її вкладати спати, вона починає верещати, як різана, дригати ногами і звати мене. І він просто абстрагується. Пояснення завжди одне «Вона зі мною не хоче». А я втомилася так, що вже не витримую. Я почала зриватися.. я почала кричати, коли не можу її заспокоїти. Або просто вибігаю в іншу кімнату і починаю ридати. Стрес я почала заїдати. Від незмоги лишити дитину, я не можу ні піти в зал, про який так мрію, який для мене завжди був найкращим способом побороти будь-який стрес, ні елементарно вийти НАОДИНЦІ ЗІ СВОЇМИ ДУМКАМИ випити кави. Від постійних істерик і нервів в мене посипалося волося, зʼявилася сивина, зіпсувалася шкіра, зʼявилися зморшки. Я ненавиджу своє відображення в дзеркалі. А розуміння, що я з кралі, яку він зустрів 5 років тому, перетворилася на потягану тряпку, знову почало пробуджувати наболілі спогади і все більше, все частіше наштовхувати на думки, що він знайде собі іншу. Мій психологічний стан дійшов такої межі, що я фізично не маю ні сил, ні бажання ні до чого. Я просто існую в цьому суцільному дні бабака. Життя перетворилося на жах…. Прошу лише, підтримки і поради. Більше нічого…
Порада, йти до психіатра за ліками і братися за себе поступово. Прогулянки, морозиво, серіали. Те, що приносить радість.
1
Грушки-яблочки• 31 марта 2024
Вообще не пойму, в чем проблема прочитать+ вполне читабельно. И вообще никакой склонности к эпилепсии не вижу, скорее к низкой и неустойчивой конценрации у большинства, кто не смог одолетьмногабукаф.у вас автор зависимость и отсутствие уверенности в себе, отсюда и двигайтесь. Книги, психолог, действия
1
Голубка миру• 31 марта 2024
Ответ дляСчастье_же_вот_оно
Щиро дякую
а я все прочитала. мой совет: хоть я и категорически против антидепрессантов, всех всегда отговариваю от них, но вам они реально необходимы сейчас, пропить годик, пока не устаканется ваше псих состояние
1
Голубка миру• 31 марта 2024
Ответ дляСчастье_же_вот_оно
фото
автор, забейте))) не надо никому ничего здесь доказывать. Моя зависимость советчицей началась с похожей темы про личные отношения на много букв, она тоже была в топе много дней и меня все поголовно называли тролем)) со временем привыкла и полюбила этот форум. С почином!
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу