А_я_ЛОЖУ!• 04 апреля 2024
Просто виговоритися. Накриває.
Менше року тому загинув мій тато. Досі пам´ятаю той день і шалене відчуття нереальності того, що відбувалося. Точніше так: я, будь що, намагалася зрозуміти як і при яких обставинах могло статися те, що сталося. Досі не можу збагнути: ну як так?
Мабуть, я, досі, "ховаюся" від усвідомлення про те, що тато загинув.
Я вже спокійно приходжу на його могилу. Майже спокійно дивлюся фотографії з ним і бачу його контакт в телефонній книзі... Але, от, сьогодні, фейсбук підкинув "спогад". Нічого такого. Просто фото з публікації трирічної давнини. Кілька лайків. Чомусь, я вирішила глянути, хто лайкнув. І один з них - тато. І знов накрило.
Мабуть, я, досі, "ховаюся" від усвідомлення про те, що тато загинув.
Я вже спокійно приходжу на його могилу. Майже спокійно дивлюся фотографії з ним і бачу його контакт в телефонній книзі... Але, от, сьогодні, фейсбук підкинув "спогад". Нічого такого. Просто фото з публікації трирічної давнини. Кілька лайків. Чомусь, я вирішила глянути, хто лайкнув. І один з них - тато. І знов накрило.
6
32
22
0
Воно буде накривати
Ви частина свого татка, він у вас в душі
Я теж сьогодні плачу, мого татка не має вже три місяці, я ще навіть цього не розумію, що це все, більше ніколи не буде
Тримайтеся, час навчить жити з цим болем
Ви частина свого татка, він у вас в душі
Я теж сьогодні плачу, мого татка не має вже три місяці, я ще навіть цього не розумію, що це все, більше ніколи не буде
Тримайтеся, час навчить жити з цим болем
5
Тримаюся. Навіть, посміхаюся і жартую. Якось, якщо фіксуватися, що тата немає, начебто, і все нормально. Я, вже багато років, живу окремо. Можна ж зробити вигляд, що тато десь там. Окремо. Живе з мамою, годують білочок в парку. Все як завжди.
Блин...
Блин...
2
Дякую. Мабуть мені просто потрібно, аби, хоч і віддалено, але мене, саме, обійняли (в реальності - фіг обіймеш, бо я ще та зараза))) ).
Просто дякую.
Просто дякую.
2
Так, в душі. І подумки. Я досі чую те, що він мені казав. Саме його голосом.
У вас три місяці... Це так важко! Обіймаю вас. Як же важливі татусі в житті їхніх доньок! Як ми сумуємо за ними (((
У вас три місяці... Це так важко! Обіймаю вас. Як же важливі татусі в житті їхніх доньок! Як ми сумуємо за ними (((
Когда я, голодная, в 90-х,сидела в студ.общаге и ревела, как же мне хреново без самого лучшего в мире папочки, мне через полчаса моего воя сказали грубо - заткнись,у тебя бьіло 18 лет счастья, тут половина вьіросла с отчимами-алкашами. И я поняла, что -да,мне повезло,пусть ненадолго. Наши папьі с нами навсегда,просто со временем боль сменится печалью,у меня на ето ушло 2года,а папьі нет уже 32
3
Держитесь! Мой папа умер 5 лет назад, я до сих пор не отошла…
Зашла как то в одноклассники, а там последнее непрочитанное от папы…..😭😭😭
Зашла как то в одноклассники, а там последнее непрочитанное от папы…..😭😭😭
Дівчата, я мабуть якась с.ка, та я розумію, що батьків колись не стане Батьку 8- й десяток, матері під 7- й.Я розумію, що вони не вічні, я якось вже звикла що їх колись не стане.Головна в мене думка, щоб не страждали та не мучалися , і що колись ми там всі будемо і зустрінемось.Т.б я прийму їх кінець, як те що не уникнути, буде боляче, сумно.
Не можу.
Мама з татом були цілісною і врівноваженою структурою. Вони підтримували один одного, займали один одного... Найбільше, перші місяці, мої думки і прагнення займало те, аби мама віднайшла, хоча б якусь, точку опори без тата. Зайняла себе чимось.
Я вже не можу думати, що тато з мамою годують в парку білочок і синичок. Занадто багато зусиль приклала, аби мама про це не згадувала.
Мама з татом були цілісною і врівноваженою структурою. Вони підтримували один одного, займали один одного... Найбільше, перші місяці, мої думки і прагнення займало те, аби мама віднайшла, хоча б якусь, точку опори без тата. Зайняла себе чимось.
Я вже не можу думати, що тато з мамою годують в парку білочок і синичок. Занадто багато зусиль приклала, аби мама про це не згадувала.
4 года назад погиб брат. А за пару лет до него - мама.
До сих пор плохо, особенно когда думаю, что мама понимала, что умрет (онко последняя стадия), мучилась. А брат не знаю быстро погиб или нет. Заключение у невестки, и может и правильно, что не даёт читать. Я только фото видела с места происшествия.
И вот больше всего меня грызет - сколько он мучился, о чем думал, как долго. Нашли не сразу и уже мертвым.
Именно это меня грызет.
Что мамы и брата нет - понимаю.
До сих пор плохо, особенно когда думаю, что мама понимала, что умрет (онко последняя стадия), мучилась. А брат не знаю быстро погиб или нет. Заключение у невестки, и может и правильно, что не даёт читать. Я только фото видела с места происшествия.
И вот больше всего меня грызет - сколько он мучился, о чем думал, как долго. Нашли не сразу и уже мертвым.
Именно это меня грызет.
Что мамы и брата нет - понимаю.
2
1
У Вас непрожитая утрата. Работа со специалистом поможет процесу горевания идти свом ходом.
Со временем боль утраты не проходит, но мы стновимся больше, способными вынести ее.
Обнимаю Вас.
Со временем боль утраты не проходит, но мы стновимся больше, способными вынести ее.
Обнимаю Вас.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу