Детские_Будут?• 07 апреля 2024
Счастливое детство
Было ли у вас счастливое детство? И какие критерии счастливого детства вы можете назвать? Ну кроме мира в стране конечно же…
Разговорились с подругой об этом. Она часто путешествует с ребенком и говорит, что без путешествий это «несчастливое детство». Мы наоборот редко куда-то ездим, просто потому что у нас больше детей, мы оба работаем и сложно подгадать отпуска/каникулы всем составом. Бывают редкие вылазки на пару дней, но так чтобы путешествия то нет.
Про свое детство не могу сказать, что было сильно счастливое. Отец сильно пил, мама сирота и не решилась от него уйти. Денег было мало. Но я хорошо училась, закончила музыкалку; школу с медалью. Мне никогда не приходило в голову, что у меня несчастливое детство, но маму очень всегда было жалко.
Ну вообщем у меня как-то все в кучу в вопросе 😅 Вообщем, что для вас счастливое детство? Было у вас или вы стараетесь создать для своих детей .
Разговорились с подругой об этом. Она часто путешествует с ребенком и говорит, что без путешествий это «несчастливое детство». Мы наоборот редко куда-то ездим, просто потому что у нас больше детей, мы оба работаем и сложно подгадать отпуска/каникулы всем составом. Бывают редкие вылазки на пару дней, но так чтобы путешествия то нет.
Про свое детство не могу сказать, что было сильно счастливое. Отец сильно пил, мама сирота и не решилась от него уйти. Денег было мало. Но я хорошо училась, закончила музыкалку; школу с медалью. Мне никогда не приходило в голову, что у меня несчастливое детство, но маму очень всегда было жалко.
Ну вообщем у меня как-то все в кучу в вопросе 😅 Вообщем, что для вас счастливое детство? Было у вас или вы стараетесь создать для своих детей .
показать весь текст
52
0
Я из бедной семьи, но у меня было счастливое детство лет до 12.
Вообще меня очень любили и заботились, сейчас мне этого не хватает хотя я взрослая, может со мной что не так?
Вообще меня очень любили и заботились, сейчас мне этого не хватает хотя я взрослая, может со мной что не так?
І дача була далеко не у всіх. Жодної подорожі до моря, чи будь куди. Літо з дітьми в дворі. Вперше, до моря після весілля мене повіз чоловік. Мені було 17, це було диво. Це як життя до і після, навпіл.
2
Самий нещасливий період життя - дитинство, юність, поки жила з батьками. Мені не подобалось село, забитість, нерозвинуте токсичне оточення. Ніхто з молоді не мав достатнього кругозору, щоб просто відкритись їм, знайти друга. Тільки випивка, дівчата про заміж і кавалерів і наряди і вихвалятись одна поперед одною. Я задихалась. І не було варіантів.
Батьки не вміли ні любить, ні захистить. В мене було згвалтування в гуртожитку, так я тільки розізлила їх цим. Казали, ще не хватало від неї тут хвороб. 19 мені було. Не розумію, як я взагалі їм розказала. Я ж знала їх. До сих під болить, як згадаю. Сама пішла до венеролога, пам´ятаю. Та...
Постійні злидні, не вміли заробити, тільки город. Все ждали, щоб я пошвидше десь заміж вийшла, боялися, що не вийду, бо я не була популярна, була депресивна і забита.
Тільки коли вийшла заміж (дивом), поступово почала одужувати від кошмару молодості. Дуже довго вчилася любити і поважати себе. потім почала заробляти свої гроші. З´явився якийсь грунт під ногами. Вже 43 мені. мої власні діти дорослі. А вчора ще плакала від болю за дитинство. Чому вони мене не любили? Я була розумною, просто трохи незвичною для сільського оточення. Книгами жила, вчитись любила, хазяйства уникала, і земля то не моє, місто люблю, квартиру. Цим найбільше батьків бісила, що багато захотіла..
Коли своїх дітей ростила, все глибше і глибше усвідомлювала, наскільки поламаною була в юності. Чому в батьків не було безумовної любові до мене, радості від своєї дитини? тільки злість і роздратування, що якась не така., як всі. Не можу і зараз відповісти на це. Наче вони пересічні люди, мати вчителька, директор сільської школи, і сім´я в неї самої була люблючою, я пам´ятаю дідуся, він був чудовий. А мене не любила, я важка їй була. Як це може бути? Хіба це я така вже погана уродилась. В мене теж діти зі складними натурами, але як я їх люблю, будь якими, це ж як стихія. І вони знаю це відчувають,
Вибачте за виплеск(
Батьки не вміли ні любить, ні захистить. В мене було згвалтування в гуртожитку, так я тільки розізлила їх цим. Казали, ще не хватало від неї тут хвороб. 19 мені було. Не розумію, як я взагалі їм розказала. Я ж знала їх. До сих під болить, як згадаю. Сама пішла до венеролога, пам´ятаю. Та...
Постійні злидні, не вміли заробити, тільки город. Все ждали, щоб я пошвидше десь заміж вийшла, боялися, що не вийду, бо я не була популярна, була депресивна і забита.
Тільки коли вийшла заміж (дивом), поступово почала одужувати від кошмару молодості. Дуже довго вчилася любити і поважати себе. потім почала заробляти свої гроші. З´явився якийсь грунт під ногами. Вже 43 мені. мої власні діти дорослі. А вчора ще плакала від болю за дитинство. Чому вони мене не любили? Я була розумною, просто трохи незвичною для сільського оточення. Книгами жила, вчитись любила, хазяйства уникала, і земля то не моє, місто люблю, квартиру. Цим найбільше батьків бісила, що багато захотіла..
Коли своїх дітей ростила, все глибше і глибше усвідомлювала, наскільки поламаною була в юності. Чому в батьків не було безумовної любові до мене, радості від своєї дитини? тільки злість і роздратування, що якась не така., як всі. Не можу і зараз відповісти на це. Наче вони пересічні люди, мати вчителька, директор сільської школи, і сім´я в неї самої була люблючою, я пам´ятаю дідуся, він був чудовий. А мене не любила, я важка їй була. Як це може бути? Хіба це я така вже погана уродилась. В мене теж діти зі складними натурами, але як я їх люблю, будь якими, це ж як стихія. І вони знаю це відчувають,
Вибачте за виплеск(
3
1
Ужасное детство. Плохо все, но больше всего ненавидела папу - он был постоянно пьян и агрессивен, водил собутыльников наркоманов, один из них однажды изнасиловал меня. Маму постоянно бил, но и она была алкоголичкой, называла меня го*ном и желала смерти. Постоянный дикий страх, я вздрагивала, когда слышала что лифт останавливался на нашем этаже, иногда ночевала в подъезде. Когда переехала к бабушке, я впервые в жизни ощутила покой. Я и сама рано начала принимать наркотики, но несколько раз лечилась, сейчас не тянет... депрессия постоянная.
4
1
Ответ дляNatalia505
Можна я вас віртуально обійму? Все в минулому, бережіть себе, все буде добре. 
Дякую
Я себе бережу. Просто ніяк не можу знайти відповіді на питання, чому. Все життя шукаю. Я зараз живу в іншій частині країни, і так і спілкуємося з батьками раз у місяць по телефону, формально. Я відчуваю кожного разу цю відсутність інтересу до деталей мого життя, так, просто формальний дзвінок, як з чужими. Все життя ми такі чужі, аж дико. Не має бути так..
Я себе бережу. Просто ніяк не можу знайти відповіді на питання, чому. Все життя шукаю. Я зараз живу в іншій частині країни, і так і спілкуємося з батьками раз у місяць по телефону, формально. Я відчуваю кожного разу цю відсутність інтересу до деталей мого життя, так, просто формальний дзвінок, як з чужими. Все життя ми такі чужі, аж дико. Не має бути так..
3
1
Ответ дляСтрахованная
Дякую
Я себе бережу. Просто ніяк не можу знайти відповіді на питання, чому. Все життя шукаю. Я зараз живу в іншій частині країни, і так і спілкуємося з батьками раз у місяць по телефону, формально. Я відчуваю кожного разу цю відсутність інтересу до деталей мого життя, так, просто формальний дзвінок, як з чужими. Все життя ми такі чужі, аж дико. Не має бути так..
Я себе бережу. Просто ніяк не можу знайти відповіді на питання, чому. Все життя шукаю. Я зараз живу в іншій частині країни, і так і спілкуємося з батьками раз у місяць по телефону, формально. Я відчуваю кожного разу цю відсутність інтересу до деталей мого життя, так, просто формальний дзвінок, як з чужими. Все життя ми такі чужі, аж дико. Не має бути так..
Але є, нажаль. Мій батько повісився, я поховала. Мати не спілкується і терпіти не може. Ви навіть не уявляєте скільки праці і допомоги в неї , її життя було вкладено але мало виявилось. Я закрила цю сторінку,не спілкуюсь, не шкодую, повертатись в стосунки не маю бажання. Головне виявилось, дати можливість людям бути такими як вони хочуть. Іноді вони абсолютні егоїсти, вони не люблять своїх дітей, вони навіть себе не люблять. А як можна дати те, чого в тобі немає, як поділитись? Пусті.
4
У меня было счастливое детство. Любящие родители, обычная семья в союзе. Мы никуда не ездили. За границу это было не реально при союзе, а на море, у родителей денег не было. Иногда на ставок выбирались. Но чувствовала я себя счастливой.
Своих детей свозить за границу пару в году, это как Отче Наш)
Сейчас другое время и другая реальность, хочется, чтобы у детей было как можно больше возможностей увидеть и сравнить. Моя мечта, чтобы у них в голове не было границ. Пусть выбирают где жить и живут счастливо. Не хочу, чтобы они были привязаны к месту своего рождения и видели только его.
Своих детей свозить за границу пару в году, это как Отче Наш)
Сейчас другое время и другая реальность, хочется, чтобы у детей было как можно больше возможностей увидеть и сравнить. Моя мечта, чтобы у них в голове не было границ. Пусть выбирают где жить и живут счастливо. Не хочу, чтобы они были привязаны к месту своего рождения и видели только его.
3
Щасливе, всі дитячі радощі - іграшки, книжки, розмальовки, кіндери, мультики, гумки, жуйки, дозвілля - цирк, планетарій, зоопарк, атракціони були. Подорожей не було, хіба що два рази на морі з батьками були, а так зазвичай в селі, але і там були друзі, широкий простір, ігри, вільне пересування.
Подорожувати ми стали вже згодом, це цікаво, але чи цікаві мені були б подорожі в дитинстві, навіть не знаю. Взагалі щастя не в подорожах точно, хоча подорожувати я люблю.
Подорожувати ми стали вже згодом, це цікаво, але чи цікаві мені були б подорожі в дитинстві, навіть не знаю. Взагалі щастя не в подорожах точно, хоча подорожувати я люблю.
Ответ дляМой_ужин
Я с 22 лет до 26 профессионально занималась копирайтингом, пока не надоело. В те годы у меня была зп в долларах и получала +/-30к грн в месяц без премии. А премию, как хорошему спецу, платили каждый месяц. Плюс отправляли на бесплатное обучение и куча других плюшек. Работала на известную компанию. Сейчас я пишу такую херню иногда с ошибками, что ужас. Плюс, языки в голове смешались и иногда абракадабру говорю, но когда-то отлично писала без ошибок и хорошо получала за это 
Ага, а то уже за одну букву тут подняли на смех 😅 А я кстати тоже говорю на 5 языках, иногда помню как на одном будет слово, а на другом ну вообще вылетает из головы
2
У меня сын ездил на всяческие экскурсии, также заграницу с группой и в гости, все дни рождения с 5-ти лет до 17 включительно - это программы, кафе и квест-комнаты, летом лагеря и в горах с палатками, и стационарные под Киевом.
Не знаю, что ответит спустя время, но сейчас мало что помнит
Вот и чего я старалась дать ему это разнообразие? 
У меня детство прошло в селе - лес, грибы, огород и лазить по черешням, рядом любимые бабушка с дедушкой, которые были всегда заняты хозяйством, но любовь их я чувствовала. Считаю детство свое счастливым.
Так что нет единого алгоритма, видимо
Не знаю, что ответит спустя время, но сейчас мало что помнит
Вот и чего я старалась дать ему это разнообразие?
У меня детство прошло в селе - лес, грибы, огород и лазить по черешням, рядом любимые бабушка с дедушкой, которые были всегда заняты хозяйством, но любовь их я чувствовала. Считаю детство свое счастливым.
Так что нет единого алгоритма, видимо
А от в мене досвід навпаки)
Від чого залежить, певно, індивідуально від психіки, загального клімату і середовища - як саме почуваєшся, щасливим чи ні
Від чого залежить, певно, індивідуально від психіки, загального клімату і середовища - як саме почуваєшся, щасливим чи ні
Автор, так всі діти різні, як не виховуй, то завжди знайдеться що розповісти психотерапевту в дорослому віці.
Ми от нещодавно з двоюрідною сестрою розговорилися, то вона жалілася, що її мама домосєдка і в дитинстві ніколи їх у парк чи кудись на природу не вивела на прогулянку.
А я навпаки в дитинстві двоюрідній сестрі заздрила, бо тьотя молодша за мою маму була, дітей в цирк і гості водила. А мене моя мама прямо змучила прогулянками на природі і подалі від цивілізації. А мені було скучно і хотілося в цирк, театр, в кафе чи гості і банально погратися з дітьми. А в підлітковлму віці - на шопінг. Але я часто хворіла і мене навпаки водили подалі від людей ’дихати повітрям’, але навіть пікніки мене не тішили.
Ми от нещодавно з двоюрідною сестрою розговорилися, то вона жалілася, що її мама домосєдка і в дитинстві ніколи їх у парк чи кудись на природу не вивела на прогулянку.
А я навпаки в дитинстві двоюрідній сестрі заздрила, бо тьотя молодша за мою маму була, дітей в цирк і гості водила. А мене моя мама прямо змучила прогулянками на природі і подалі від цивілізації. А мені було скучно і хотілося в цирк, театр, в кафе чи гості і банально погратися з дітьми. А в підлітковлму віці - на шопінг. Але я часто хворіла і мене навпаки водили подалі від людей ’дихати повітрям’, але навіть пікніки мене не тішили.
Ось в точку.
Я росла і не було навіть якихось смаколиків достатньо. І відповідно була жадібність до них. Коли купляли апельсини чи цукерки, то я усе одразу могла з´їсти, доривалася.
Моя дочка подаровані на новий рік цукерки їла більше місяця, вони для неї не є супер цінністю і насолодою, як і фрукти. Вона ще не переймається чи модний в неї одяг. Нема зацікленості на речах і порівняння себе з іншими
Я росла і не було навіть якихось смаколиків достатньо. І відповідно була жадібність до них. Коли купляли апельсини чи цукерки, то я усе одразу могла з´їсти, доривалася.
Моя дочка подаровані на новий рік цукерки їла більше місяця, вони для неї не є супер цінністю і насолодою, як і фрукти. Вона ще не переймається чи модний в неї одяг. Нема зацікленості на речах і порівняння себе з іншими
1
Розумію вас, вперше потрапила на море в 19. Поїхали з друзями з наметами супер бюджетно. Море як справжнє диво було
1
От я все не можу це зрозуміти. В мене хлопці-підлітки ноль уваги на одяг. Я зі своїм комплексом з дитинства, коли не вистачало на модні речі, все стараюся їх одягнути сучасно, мені подобаються всі модні тренди, хоч я і з іншого покоління, безкінечно щось їм вибираю, питаю, купую..
Вони ходять в одній чорній кофті роками. Їм реально пофіг і подобається та кофта. Ну як так.
Вони ходять в одній чорній кофті роками. Їм реально пофіг і подобається та кофта. Ну як так.
2
Бо їм не треба доводити, що вони не гірше інших. Вони і так це знають. А значить можна розслабитися і носити ие зо хочеться в своє задоволення.
Мене так трохи попустило з речами для дочки. До свого гардеробу ставлюся спокійно, а їй купу всього купляла від народження, не все встигали носити. Мене в свій час в школі буллили через жахливі речі навіть не по розміру. Але в доньки то такої проблеми немає, це я на неї свої проблеми перекидала. Заспокоїлися трохи і вже купую тільки необхідне
Мене так трохи попустило з речами для дочки. До свого гардеробу ставлюся спокійно, а їй купу всього купляла від народження, не все встигали носити. Мене в свій час в школі буллили через жахливі речі навіть не по розміру. Але в доньки то такої проблеми немає, це я на неї свої проблеми перекидала. Заспокоїлися трохи і вже купую тільки необхідне
Таке щось, середина на половину. Перелічу плюси і мінуси свого дитинства:
+ життя в столиці
+ свобода вибору професії
+ багато гуртків, секцій = можливостей для розвитку
+ можливість сконцентруватися виключно на навчанні, ніколи не змушували робити будь-що по дому
+ багато занять з іноземних мов
+ за необхідності наймали репетиторів з будь-яких дисциплін
+ я була бажаною дитиною
+ жодної нецензурної лайки від батьків я в житті не чула
+ ніколи не застосовували фізичну силу проти мене
+ майже ніколи і ні в кого в сім´ї не було проблем з алкоголем (лише дядько, але його було небагато в моєму житті)
+ удосталь смаколиків
+ їздили в Крим, на Шацькі озера, озера в області, в Одесу, була з мамою в Єгипті і від школи їздила в Болгарію
+ дитячі табори, оздоровчі санаторії
+ престижна школа
З мінусів:
- не лікували належним чином багато хвороб (шкіра, шлунок, спина і таке інше), за вирішення цих питань я тепер плачу за своєї кишені
- наша сім´я була значно біднішою за сім´ ї мого оточення, особливо однокласників (можете уявити собі контраст між дітьми бізнесменів, депутатів і мною, дочкою без батька, мама ФОП вічно без грошей та в боргах)
- жахливі умови проживання, з боку можна було б подумати, що ми неблагополучна сім´я
- далекі, вічні поїздки в дитсадок, школу, музичну школу і т. п. Усе перераховане знаходилося за 10+ км від дому. Було дуже образливо і виснажливо витрачати час на дорогу, коли всі діти давно зробили вдома уроки і відпочивали
- одяг із секондів
- жодної фінансової допомоги в юності, в тому числі з житлом (усім моїм подругам допомогли з житлом і деяким паралельно з авто)
- зацикленість мами на музичній школі. Не вистачало часу ні на що, окрім неї. Школа, музична школа, уроки, спати, і так 9 років поспіль
+ життя в столиці
+ свобода вибору професії
+ багато гуртків, секцій = можливостей для розвитку
+ можливість сконцентруватися виключно на навчанні, ніколи не змушували робити будь-що по дому
+ багато занять з іноземних мов
+ за необхідності наймали репетиторів з будь-яких дисциплін
+ я була бажаною дитиною
+ жодної нецензурної лайки від батьків я в житті не чула
+ ніколи не застосовували фізичну силу проти мене
+ майже ніколи і ні в кого в сім´ї не було проблем з алкоголем (лише дядько, але його було небагато в моєму житті)
+ удосталь смаколиків
+ їздили в Крим, на Шацькі озера, озера в області, в Одесу, була з мамою в Єгипті і від школи їздила в Болгарію
+ дитячі табори, оздоровчі санаторії
+ престижна школа
З мінусів:
- не лікували належним чином багато хвороб (шкіра, шлунок, спина і таке інше), за вирішення цих питань я тепер плачу за своєї кишені
- наша сім´я була значно біднішою за сім´ ї мого оточення, особливо однокласників (можете уявити собі контраст між дітьми бізнесменів, депутатів і мною, дочкою без батька, мама ФОП вічно без грошей та в боргах)
- жахливі умови проживання, з боку можна було б подумати, що ми неблагополучна сім´я
- далекі, вічні поїздки в дитсадок, школу, музичну школу і т. п. Усе перераховане знаходилося за 10+ км від дому. Було дуже образливо і виснажливо витрачати час на дорогу, коли всі діти давно зробили вдома уроки і відпочивали
- одяг із секондів
- жодної фінансової допомоги в юності, в тому числі з житлом (усім моїм подругам допомогли з житлом і деяким паралельно з авто)
- зацикленість мами на музичній школі. Не вистачало часу ні на що, окрім неї. Школа, музична школа, уроки, спати, і так 9 років поспіль
У меня очень счастливое детство было. Ощущение дома, защищенности, что меня любят, что я красивая и вообще классная. Были друзья, детские развлечения, закапывали клады. На море возила мама меня, мы жили всегда в частном секторе, я думала, что те, кто живет в санаториях в корпусах какие-то селебрити😆 Но меня вообще это не огорчало, классно проводили время, персики, кипарисы, купались под дождем. Очень теплые воспоминания.
На счет делаю ли я своим детям счастливое детство, думала про это. Что из всего пласта времени я запоминала какие-то рендомные моменты, казалось бы не значительные, но остается в памяти на всю жизнь, и сейчас мои дети проживают свое детство и какой-то случайный момент может потом для них стать таким воспоминанием. В начале войны, мы спали с дочкой, все ракеты летели через нас, и было очень страшно, слушать как они приближаются, и мы лежали и вспоминали какие-то хорошие моменты. И вспоминали море одно, тогда так все не сложилось, были бешеные комары, что прямо делаешь вдох и пару в нос залетает, в море медузы, дети заболели и мы уехали раньше, поехали к моей маме, и пошел какой-то дикий ливень и дороги затопило, что машины плавали и мы застряли в этой луже, короче, мы так хохотали, что вспомнили такую нелепость, в качестве счастливого момента🤪
На счет делаю ли я своим детям счастливое детство, думала про это. Что из всего пласта времени я запоминала какие-то рендомные моменты, казалось бы не значительные, но остается в памяти на всю жизнь, и сейчас мои дети проживают свое детство и какой-то случайный момент может потом для них стать таким воспоминанием. В начале войны, мы спали с дочкой, все ракеты летели через нас, и было очень страшно, слушать как они приближаются, и мы лежали и вспоминали какие-то хорошие моменты. И вспоминали море одно, тогда так все не сложилось, были бешеные комары, что прямо делаешь вдох и пару в нос залетает, в море медузы, дети заболели и мы уехали раньше, поехали к моей маме, и пошел какой-то дикий ливень и дороги затопило, что машины плавали и мы застряли в этой луже, короче, мы так хохотали, что вспомнили такую нелепость, в качестве счастливого момента🤪
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу